Рішення № 99438688, 03.09.2021, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/587/20

Провадження № 2/396/13/21

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/587/20 за позовом ОСОБА_1 до Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоукраїнська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій просив визнати за позивачем право на пай, як колишнім членом КСП «Дружба» Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в розмірі 6,9 га умовних кадастрових гектарів сільгоспугідь без виділення в натурі (на місцевості) на території Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із земель резервного фонду Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що наприкінці грудня 2018 року позивачу стало відомо, що рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 77 від 24 грудня 1999 року «Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду» йому, як члену КСП «Дружба», у складі інших громадян, передано у приватну власність земельну ділянку ( пай) загальною площею 529,5 га сільгоспугідь із земель резервного фонду. Про зазначене рішення позивачу стало відомо з рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року (справа № 396/728/18), яким визнано незаконним і скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №126 «Про розпорядження сільського голови «Про зупинення рішення сільської ради N° 77 від 24.12.1999 року «Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду», яким було відмінено рішення сільської ради № 77 від 24.12.1999 ради, як таке, що прийнято з порушенням законодавства.

В січні 2019 року позивач звернувся до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і виділення земельної частки (паю) в натурі. Рішенням Приютівської сільради від 11 лютого 2019 року №466 в задоволенні заяви було відмовлено. В подальшому, в лютому 2019 року, він повторно звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відведення у натурі земельної ділянки у розмірі земельного паю. Але знову Рішенням Приютівської сільради від 25 березня 2019 року № 487 було відмовлено у задоволенні заяви. У грудні 2019 року Приютівська сільрада звернулася до суду з позовною заявою «Про визнання незаконним та скасування рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області N2 77 від 24 грудня 1999 року «Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду» (справа № 396/1855/19). Рішенням Загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба» від 7 грудня 1996 року № 2 (п.2) було створений резервний фонд у розмірі 7% землі з тим, щоб мати змогу видати землю студентам, військовослужбовцям та іншім, при умові повернення в господарство.

Позивач був прийнятий у члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Новоукраїнського району Кіровоградської області 23.05.1998 року, що підтверджується записом у трудовій книжці з посиланням на протокол № З від 23.05.1998 року, та направлений на навчання в Компаніївський технікум ветеринарної медицини, що підтверджується копією тристороннього договору від 15 червня 1998 року, укладеного між Компаніївським технікумом ветеринарної медицини, КСП «Дружба» Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , та Направленням №11 від 15 червня 1998 року. Відповідно до п.3.3 цього Договору та Направлення № 11 після завершення навчання, він повинен був повернутися до КСП «Дружба» та приступити до роботи за спеціальністю. Позивач закінчив навчання в 2001- му році, що підтверджується Дипломом молодшого спеціаліста, виданого 22.06.2001 року, та повернувся у село Приют. Але у зв`язку з тим, що на той час КСП «Дружба» вже був реорганізований, він приступив до роботи в ПАФ «Приютівська», яке було правонаступником КСП «Дружба», про що також є запис у трудовій книжці. Таким чином, приймаючи рішення № 77 від 24.12.1999 року про передачу у приватну власність громадянам - членам КСП «Дружба», які були включені до списку за клопотанням комісії по перерозподілу земель резервного фонду, Приютівска сільрада діяла відповідно до діючого на той час законодавства та рішень загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба».

Про прийняті рішення загальними зборами членів КСП «Дружба» та Приютівською сільською Радою № 77 від 24.12.1999 року позивача не було повідомлено. У загальних зборах КСП «Дружба» у 1998-му, 1999-му роках участі не приймав, на той час не проживав у селі Приют, так як навчався у технікумі та проживав у смт. Компаніївка. Відповідно до п.5 Указу Президента № 720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Сертифікат позивачу не видавався, що підтверджується листом Новоукраїнської районної державної адміністрації від 25.02.2020 р. щодо неможливості видачі Сертифікату.

Вважає, що, як член колишнього КСП «Дружба», на законних підставах має право на земельну частку (пай) в розмірі 6,9 умовних кадастрових гектарів сільгоспугідь, яка має бути виділена позивачу в натурі із земель резервного фонду Приютівської сільської Ради.

Зазначена справа перебувала в провадженні судді Гарбуз О.А. відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 року.

18.06.2020 року надійшов відзив від відповідача Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому відповідач просив відмовити в позові за пропуском строку позовної давності.

13.07.2021 року надійшла заява від позивача про поновлення строків позовної давності.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.01.2021 року у зв`язку з тривалим перебуванням на лікарняному судді Гарбуз О.А. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано судді Русіній А.А.

Ухвалою судді від 15.01.2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.03.2021 року на адресу суду надійшли уточнення позовних вимог у зв`язку з реорганізацією відповідача Приютівської сільської ради, яка приєдналася до Ганнівської сільської ради, позивач просив визнати за ним право на пай, як колишнім членом КСП «Дружба» Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в розмірі 6,9 умовних кадастрових гектарів сільгоспугідь без виділення в натурі (на місцевості) на території Ганнівської сільскої ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (колишньої території Приютівської сільської ради).

16.03.2021 року на адресу суду надійшла заява про заміну первісного відповідача на належного - Ганнівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року замінено первісного відповідача Приютівську сільську раду на належного відповідача Ганнівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області.

30.03.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника Ганнівської сільської ради про визнання позовних вимог в повному обсязі, з наслідками ст.206 ЦПК України ознайомлені.

Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, відповідно до заяви відповідача про визнання позову, просили прийняти рішення в підготовчому засіданні.

Представник відповідача Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в підготовче судове засідання не з`явився, подано заяву від сільської голови про розгляд справи без участі представника, заяву про визнання позову підтримують в повному обсязі.

Представник Новоукраїнської РДА в підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, вирішення справи просив здійснити на розсуд суду.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в підготовче судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення про отримання поштового відправлення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Приютівської сільської ради №77 від 24.12.1999 року «Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду» вирішено передати у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529.5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду (а.с. 16). В списку громадян, який є додатком до рішення передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду в розмірах земельних часток (паїв) під № 8 значиться ОСОБА_1 (а.с.17).

17.05.2000 року рішенням п`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області було прийнято рішення №125 «Про розпорядження сільського голови «Про призупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року «Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду», яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року як таке, що прийняте з порушенням законодавства.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року у справі №396/1728/18 з посиланням на Рішення Коституційного Суду від 16.04.2009 року №7-рп/2009 було визначено, що Приютівська сільська рада самостійно не мала права визнати незаконним та скасувати власне попередньо прийняте рішення, тому судом визнано незаконним та скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області 17.05.2000 року №125 «Про розпорядження сільського голови «Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року «Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду». Рішення не оскаржувалося та набрало чинності 10.01.2019 року (а.с.29-31).

Позивач звернувся з заявою до Приютівської сільської ради про виділення на місцевості (в натурі) належну йому земельну ділянку з земель резервного фонду.

Рішенням Приютівської сільської ради від 11.02.2019 року за №466 повідомлено громадянам, в тому числі позивачу про неможливість виділення земельних часток (паїв) у власність у зв`язку з тим, що земельні ділянки резервного фонду передані в оренду і орендарі не надали згоди на внесення змін до договорів оренди з метою забезпечння громадян земельними частками (паями) (а.с.19).

Рішенням Приютівської сільської ради від 25.03.2019 року за № 487 позивачу та іншим громадянам, що звернулися, відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) громадянам у власність із земель резервного фонду Приютівської сільської ради (а.с.20).

Як вбачається з інформаційної довідки від 15.03.2019 року за №13/149-19 виданої відділом в Новоукраїнському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, середній розмір земельної частки (паю) по КСП «Дружба» Приютівської сільської ради Новоукраїнського району складає 6,9 га умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь (а.с.25).

Відповідно до архівної довідки від 31.03.2020 року виданої Державним архівом Кіровоградської області, вбачається, що у документах архівного фонду «КСП «Дружба» Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області у протоколах засідань правління КСП за 1998 р. значиться ОСОБА_1 . Рекомендованим до прийняття у члени колгоспу та надання направлення на навчання до Компаніївського технікуму ветеринарної медицини (протокол від 23 травня 1998 р. №2) (а.с.39).

З копії трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявний запис від 23.05.1998р. про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП «Дружба» Новоукраїнського району Кіроворадської області та направлення його на навчання в Компаніївський технікум ветеринарної медецини згідно Протоколу №3 від 23.05.1998 року. 29.02.2000 року ОСОБА_1 вийшов з членів КСП «Дружба» Новоукраїнського району в зв`язку з реорганізацією господарства (а.с.7).

Позивач у своїй заяві, яка наявна в матеріалах справи (а.с.92-93) просив поновити йому строк звернення до суду з заявою про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Приютівська сільська рада винесла своє рішення №77 на дванадцятій сесії двадцять третього скликання 24 грудня 1999 року, однак оскаржуване рішення було призупинене рішенням №125 від 17.05.2000 року п`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Таким чином на період зупинення Рішення №77 від 24 грудня 1999 року, останнє не було чинне, отже строк позовної давності перервався до моменту вступу в законну силу рішення Новоукраїнського районного суду від 03.12.2018 року про скасування Рішення №125 від 17.05.2000 року, яке набрало чинності 10.01.2019 року. Таким чином перерваний термін позовної давності почався 10.01.2019 року.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Ч.2 ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 ЗК України гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно положень ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Процес приватизації землі в Україні розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств (далі - КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Відповідно до п.1 ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Крім того, п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вказує, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в п.1 ст.1 Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

П.17 Перехідних положень ЗК України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

За положеннями ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки рішенням Приютівської сільської ради №77 від 24.12.1999 року «Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду», яким передано у приватну власність громадян земельну ділянку площею 529.5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду, до списку якого включено ОСОБА_1 на момент розгляду справи є чиним, не скасоване та не зупинене, оскільки зворотнього матеріали справи не містять. ОСОБА_1 як член колишнього КСП «Дружба» має право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба» та передана громадянам за вищевказаним рішенням.

Крім того, перевіривши матеріали справи, роз`яснивши процесуальні наслідки визнання позову відповідачу, враховуючи, що відповідач позов визнав та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,82, 200, 206, 259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай), розміром 6,9 умовних кадастрових гектарів сільгоспугідь із земель резервного фонду колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області без виділення в натурі (на місцевості) на території Ганнівської сільскої ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (колишньої території Приютівської сільської ради).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: А. А. Русіна