Рішення № 99437618, 07.09.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1306/19

Провадження №2/568/440/21

07 вересня 2021 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши матеріали цивільної справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50 ЄДРПОУ:14360570)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області 31.01.2002)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що 14.12.16 року між сторонами укладено кредитний договів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 5000 грн. Відповідач не виконував договірних зобов`язань, у зв`язку з чим, станом на 18.08.2019 року виникла заборгованість в сумі 22288,15 грн, яка складається з: 388,62 грн заборгованість за тілом кредиту; 6685,42 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12576,58 грн заборгованість за пенею; 1100,00 грн- пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1037,53 грн штраф (процентна складова). Оскільки відповідач добровільно не виконав зобов`язання, Банк просив стягнути з відповідача борг, вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою від 24.06.21 р. позовну заяву у даній справі прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.08.21 р.

Ухвалою від 11.08.21 р. відкладено розгляд справи на 07.09.21 р.

Позивач в судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судова влада.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення не заявляв.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 14.12.16 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До матеріалів справи банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем.

Крім того, на підставі кредитного договору, банком надано відповідачу кредитну картку, що підтверджується довідкою про видані картки.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 5000 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 18.08.2019 року в сумі 22288,15 грн, яка складається з: 388,62 грн заборгованість за тілом кредиту; 6685,42 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12576,58 грн заборгованість за пенею; 1100,00 грн- пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1037,53 грн штраф (процентна складова).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся в суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зокрема, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Gold», «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду».

Однак, слід зазначити, що використання наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві зазначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між Тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником та виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.

З анкети-заяви не вбачається, яку саме картку було видано відповідачу, що унеможливлює застосування вказаних тарифів.

Разом з тим, при дослідженні вказаної Анкети-заяви встановлено, що остання не містить даних про суму кредитного ліміту, вид картки, дату повернення кредитних коштів, строк виконання зобов`язання, а також про відповідальність у вигляді неустойки.

Вказана Заява містить підпис відповідача в графі про отримання та ознайомлення з Пам`яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування, проте докази на підтвердження того, що він ознайомлений саме із цими документами, відсутні.

А відтак, анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких, суд мав би реальну можливість встановити, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін, у якому порядку мають повертатися грошові кошти, строк виконання зобов`язання сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, як невід`ємні частини спірного договору. Однак, вказані Умов не підписані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»,«Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», GOLD, ані витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказані Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору.

Оскільки, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Щодо позовних вимог в чатині стягнення 388,62 грн. тіла кредиту та 6685,42 грн. простроченого тіла кредиту, суд враховує наступне.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Кредит - розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності.

Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.

А відтак, Умови та правила надання банківських коштів, якими обрунтовані позовні вимоги, передбачають, що "кредит" та "прострочений кредит" - це кредитні кошти надані Банком, тобто, це - одна і та сама сума грошових коштів, яка була отримана та своєчасно не повернута позичальником.

Суд зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір від 14.12.16 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру щомісячних платежів та строку повернення кредиту (користування ним). При цьому, умовами анкети-заяви не передбачено порядок та умови нарахування складової, як заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Крім того, в наданому банком розрахунку, заборгованість по процентах відсутня, проте, з системного аналізу положень Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч. 1 ст. 1054 ЦК України вбачається, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є й завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить і плата за користування кредитом, а не, власне, лише надані позичальнику в користування кошти.

Крім цього, за змістом Умов та правил надання банківських послуг обов`язок «слідкувати за видатками (грошових) засобів в межах платіжного ліміту з метою недопущення виникнення Овердрафта» покладено на клієнта Банку (відповідача), що (виходячи з правової природи кредитного договору, згідно якого кількість грошових коштів, які надаються в кредит, є істотною умовою такого договору), не може бути визнано справедливою умовою.

Проте, за відсутності визначеного та погодженого договором порядку нарахування заборгованості за кредитом та овердрафтом, позовні вимоги банку про стягнення тіла кредиту в сумі 7074,04 грн.. (388,62 грн. + 6685,42 грн.) є необґрунтованими та не доведеними. АТ КБ "Приватбанк" безпідставно нараховуючи проценти на заборгованость по тілу кредиту, погашаючи їх за рахунок овердрафту, незаконно та штучно збільшував суму заборгованості по тілу кредиту.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 5000 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Така заборгованість сторонами не спростована.

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредита в розмірі кредитного ліміту встановленим банком на платіжну картку відповідча в сумі 5000 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області 31.01.2002) на користь АТ КБ "Приватбанк" (49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) 5000 грн. заборгованості по кредиту, 430 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлений 08.09.2021 р.

Суддя А.О. Сільман