Вирок № 99431290, 07.09.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

165/1090/19

1-кп/154/27/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Кравчук А.М.,

з участю прокурорів Троцюка М.Й., Веремчук Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника Герасимчук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 12019030050000184, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2019 року по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з професійною – технічною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 21 травня 2015 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, звільненого 10 серпня 2018 року з місця виконання покарання по відбуттю його строку,

- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 серпня 2020 року за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що в період часу з 20 години 17 лютого 2019 року до 09 години 18 лютого 2019 року, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою, спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном, через отвір у стіні проник у підсобне приміщення, розташоване у АДРЕСА_2 , звідки повторно, таємно викрав шуруповерт марки «Intertool» моделі WT-0104, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 248 від 26 квітня 2019 року становила 453 гривень 33 копійок, перфоратор марки Протон ПЭ-900/П, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 248 від 26 квітня 2019 року становить 868 гривень 47 копійок, дві болгарки марки «Intertool», вартістю 700 гривень кожна на загальну суму 1400 гривень, болгарку марки «Темп» вартістю 2000 гривень, електролобзик марки «Темп», вартістю 1200 гривень, перфоратор марки «DeWalt», вартістю 400 гривень, шліфувальну машинку марки «Einhell» вартістю 400 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 7921 гривень 80 копійок.

За даним епізодом кримінального правопорушення ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 20 березня 2019 року близько 00 годин 30 хвилин, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою, спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи біля будинку № 17 по вулиці Святого Володимира у м. Нововолинську, повторно, таємно викрав з зовнішньої поверхні автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , декоративний автомобільний молдинг, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 199 від 04 квітня 2019 року становить 456 гривень 67 копійок, чим було завдано ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

За даним епізодом кримінального правопорушення ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

За результатами судового розгляду справи, пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження частково.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю заперечив свою причетність до вчинення 17-18 лютого 2019 року таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 , поєднаного із проникненням до його підсобного приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 . Вказав, що даного злочину не вчиняв, а стороною обвинувачення не подано до суду жодного доказу його вини.

Щодо вчинення ним викрадення 20 березня 2019 року у місті Нововолинську з автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , декоративного автомобільного молдингу, свою вину визнав у повному обсязі. Проте не погодився із кваліфікацією його дій. Зазначив, що при викраденні на місці був затриманий ОСОБА_4 , у зв`язку з чим не мав можливості розпорядитися викраденим майном, а тому його дії слід кваліфікувати як замах на вчинення крадіжки.

Вказав, що на даний час повністю переосмислив свій спосіб життя, у вчиненому каявся, просив не призначати йому покарання пов`язане з позбавленням або обмеженням волі.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

Так, за епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, вина обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення доводилась показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , висновками експертиз та іншими письмовими доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказав, що обвинуваченого ОСОБА_1 не знає та ніколи його не бачив. 18 лютого 2019 року він зайшов до свого гаражного приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_2 , де побачив факт зникнення з нього інструментів, а саме шуруповерта марки «Intertool» моделі WT-0104, перфоратора марки Протон ПЭ-900/П, двох болгарок марки «Intertool», болгарки марки «Темп», електролобзика марки «Темп», перфоратора марки «DeWalt», шліфувальної машинки марки «Einhell». Про факт викрадення свого майна повідомив поліцію, якій вказав, що викрадення майна могло відбутись через отвір у стіні гаража.

Свідок ОСОБА_5 у показаннях в судовому засіданні зазначив, що 20 лютого 2019 року у місті Нововолинську разом із ОСОБА_1 придбали за 500 гривень у свого знайомого на ім`я ОСОБА_9 інструменти, які мали намір здати до ломбарду. Серед вказаних інструментів були перфоратор, шліфмашинка та болгарка. Походження вказаних інструментів їм було невідоме. Разом із ОСОБА_7 носили їх ломбарду, проте там їх не прийняли, оскільки інструменти перебували у технічно несправному стані. Надалі ці інструменти передали знайомому ОСОБА_10 , який продав їх за 700 гривень.

Допитаний у справі свідок ОСОБА_7 підтвердив показання свідка ОСОБА_5 щодо придбання інструментів. Вказав, що саме ОСОБА_5 придбав ці інструменти, а ОСОБА_1 взагалі не мав до них жодного відношення. Заявив, що ходив із ОСОБА_5 до ломбарду, оскільки у того не було із собою документів. Не припускав, що вказані інструменти могли бути викраденими.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по суті обставин справи взагалі не надали жодних юридично значимих показань. Перший вказав, що бачив у 20-х числах лютого 2019 року ОСОБА_1 із чорною великою сумкою, а що у ній було не знає. Другий в судовому засіданні спростував свої показання надані під час досудового розслідування про те, що ОСОБА_1 пропонував йому купити перфоратор. Вказав, що таких показань слідчому він не давав.

Іншими доказами вчинення обвинуваченим вказаного злочину є:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 лютого 2019 року, в якому потерпілий ОСОБА_2 заявив про викрадення із його підсобного приміщення побутових інструментів, вказав їх перелік;

-протокол огляду від 18 лютого 2019 року, яким встановлено місце події: гаражне приміщення у АДРЕСА_2 . В ході огляду місця події на відстані 2 метрів від входу у гаражне приміщення виявлено та вилучено слід низу взуття (виготовлено гіпсовий зліпок);

-протокол обшуку від 25 лютого 2019 року, який проводився у житлі ОСОБА_1 , під час якого було вилучено кросівки марки «Ecco», які належали останньому;

-висновок експерта № 172 від 25 квітня 2019 року, яким під час проведення судової трасологічної експертизи встановлено, що слід фрагменту взуття, який був виявлений і зафіксований на гіпсовий зліпок в ході огляду місця події від 18 лютого 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , придатний для ідентифікації, залишений таким же (за конструкцією, формою та характеристикою підошви) взуттям, як і взуття (кросівки на ліву та праву ногу), вилучене у ОСОБА_1 в ході обшуку. Вирішити питання, чи залишений досліджуваний слід саме цим взуттям, яке надано на експертизу, неможливо, оскільки окремі ознаки наданого на дослідження взуття в сліді не відобразились;

-речовий доказ - кросівки «Ессо» ОСОБА_1 , які були вилучені у нього під час проведення обшуку;

-протокол огляду приміщення від 19 лютого 2019 року - ломбарду «Заставно-кредитний дім» за адресою: м. Нововолинськ, бульвар Шевченка, 14, в ході якого було вилучено оптичний носій інформації DVD-R із відеозаписами, отриманими з камер спостереження ломбарду;

-протокол огляду предмету від 21 лютого 2019 року - вилученого оптичного носія інформації DVD-R із відеозаписами, отриманими з камер спостереження поруч із приміщенням ломбарду «Заставно-кредитний дім» та в приміщенні вказаного ломбарду, яким встановлено факт з`явлення у ньому 18 лютого 2019 року свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ;

-визнаний речовим доказом - оптичний носій інформації DVD-R із відеозаписами, отриманими з камер спостереження поруч із приміщенням ломбарду «Заставно-кредитний дім». Оглянутими в судовому засіданні відеозаписами не встановлено наявність у них ОСОБА_1 . За відеозаписами встановлено, що 19 лютого 2019 року у ломбард з`являлись свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які намагались заставити майно. У відеозаписі проглядається предмет яскраво-жовтого кольору, який за наявним відеозаписом у справі не ідентифіковано;

-висновок експерта № 248 від 26 квітня 2019 року, яким під час проведення судової товарознавчої експертизи встановлено ринкову вартість шуруповерта марки «Intertool» моделі WT-0104 та перфоратора марки Протон ПЭ-900/П.

Інших доказів в частині інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України у справі не долучено.

Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування як обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, так і належності та допустимості поданих доказів.

Згідно ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (рішення у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року).

Зміст та форма кримінального провадження, яким відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого КК, повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначених в ст.7 КПК України, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Згідно зі ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу цього ж принципу презумпції невинуватості, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Разом з тим, здійснивши аналіз наведених доказів відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд прийшов до висновку, що такі поза розумним сумнівом не доводять вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, виходячи з наступного.

Жоден із перерахованих вище доказів прямо не вказує на причетність ОСОБА_1 до вчинення викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 за обставин та у час зазначений у пред`явленому йому обвинуваченні.

Потерпілий та свідки у судових засіданнях не вказали, що ОСОБА_1 може бути причетним до вчинення вказаного злочину.

Наявні у справі відеозаписи жодним чином не вказують на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила крадіжку, або ж як на особу причетну до збуту викраденого у потерпілого ОСОБА_2 майна. Викрадене майно, яке є предметом даного кримінального правопорушення виявлене органом досудового розслідування не було, відповідно не вилучене та не ідентифіковане. Долучені до справи відеозаписи взагалі не містять будь-якої інформації про збут майна, яке було викрадене у потерпілого ОСОБА_2 . Докази, які не містять інформації про предмет доказування у справі є неналежними доказами.

Вилучений під час огляду місця події 18 лютого 2019 року слід низу взуття не був ідентифікований стороною обвинувачення за індивідуальними ознаками як слід взуття ОСОБА_1 . Подібність даного сліду за родовими ознаками на взуття ОСОБА_1 породжує обгрунтовані припущення та сумніви у тому, що його залишив на місці події саме обвинувачений, а не інша особа. Кросівки марки «Еcco» перебувають у вільному продажі та є загальнодоступними. Моделі та марки вказаного взуття не є індивідуальними.

При цьому суд також звертає увагу і на те, що за протоколом огляду від 18 лютого 2019 року вказаний слід було вилучено органом досудового розслідування не на місці вчинення кримінального правопорушення, яким є гаражне приміщення, що належить потерпілому ОСОБА_2 , а на вулиці та на відстані близько 2 метрів до дверей даного приміщення, що може вказувати і на те, що його могла залишити особа, яка не була причетна до вчинення злочину.

Разом з тим, суд звертає увагу і на те, що огляд від 18 лютого 2019 року проведено слідчим у володінні потерпілого ОСОБА_2 без ухвали слідчого судді та без подальшого звернення до слідчого судді з метою отримання дозволу для проведення такого огляду. Письмової згоди потерпілого на проведення такого огляду матеріали справи, які були надані суду також не містять.

Вказане свідчить на порушення стороною обвинувачення приписів, передбачених ст.ст.233, 234, 237 КПК України, що тягне за собою недопустимість отриманих доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 279/1021/16-к, суд зазначив, що так як проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично є обшуком, а тому згідно приписів ч.2 ст.234 КПК України повинен здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді. Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, тому згідно з ч.3 ст.233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень. Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 591/6423/15-к.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України було вчинене ОСОБА_1 , у зв`язку з цим він підлягає виправданню за зазначеною статтею на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

За епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, вина обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення доводилась показаннями потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 , висновками експертиз та іншими письмовими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 вказав, що вночі 20 березня 2019 року його сусід ОСОБА_4 спіймав обвинуваченого ОСОБА_1 при спробі викрадення декоративного молдингу з його автомобіля марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що його негайно повідомив. У зв`язку з цим вони викликали працівників поліції, яким передали ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що вночі 20 березня 2019 року на власному автомобілі приїхав додому та зупинився неподалік автомобіля марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв поруч та належить його сусіду ОСОБА_11 . Сидячи у автомобілі помітив підозрілого чоловіка, як потім виявилося це був ОСОБА_1 . Останній, слідуючи в напрямку автомобіля потерпілого натягнув шарф на лице. Коли обвинувачений зайшов за автомобіль, свідок почув тріск та зрозумів, що відбулось щось протизаконне. За цих обставин, вийшовши із свого автомобіля свідок почав переслідування ОСОБА_1 , а коли зайшов за автомобіль потерпілого побачив його із невідомим предметом в руках. Вигукнув слово «Стій!», на яке обвинувачений зупинився та викинув предмет із рук під припаркований поруч автомобіль. З місця події ОСОБА_1 не втікав. На місці виявилося, що він зірвав декоративний молдинг із автомобіля потерпілого про що свідок негайно повідомив останнього. Разом вони викликали на місце події поліцію.

Крім даних доказів вина ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення доводиться й іншими зібраними у справі доказами, зокрема:

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 березня 2019 року, за яким потерпілий ОСОБА_11 заявив до правоохоронного органу про вчинення ОСОБА_1 крадіжки декоративного молдингу;

-протоколом огляду місцевості від 20 березня 2019 року, яким встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, виявлено та вилучено декоративний молдинг;

-протоколом огляду предмету від 20 березня 2019 року - декоративного автомобільного молдингу, який є предметом кримінального правопорушення;

-розпискою потерпілого ОСОБА_11 від 20 березня 2019 року про отримання декоративного молдингу на зберігання;

-речовими доказами: декоративним молдингом, що є предметом кримінального правопорушення, та вилученими на місці події у ОСОБА_1 рукавицями;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2019 року з участю свідка ОСОБА_4 про обставини затримання обвинуваченого на місці події;

-висновком експерта № 199 від 04 квітня 2019 року, за яким під час проведення судової товарознавчої експертизи встановлена ринкова вартість молдинга для автомобіля «Мерседес Спринтер W906» у розмірі 456 гривень 67 копійок.

Відповідно до положень ст.185 КК України, крадіжкою є таємне викрадення чужого майна.

Крадіжка вважається закінченим кримінальним правопорушенням з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо). Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на крадіжку.

За обставинами справи встановлено, що викрадаючи автомобільний молдинг потерпілого ОСОБА_11 у обвинуваченого ОСОБА_1 не було реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном, оскільки його на місці події було затримано свідком ОСОБА_4 . Отже, вчинивши всі дії, які були спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий відразу ж на місці вчинення кримінального правопорушення.

За вказаних обставин судом визнано доведеним, що 20 березня 2019 року близько 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою, спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи біля будинку № 17 по вулиці Святого Володимира у м. Нововолинську, повторно, таємно намагався викрасти з зовнішньої поверхні автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , декоративний автомобільний молдинг, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 199 від 04 квітня 2019 року становить 456 гривень 67 копійок, проте вчинивши всі дії, які були спрямовані на таємне викрадення чужого майна, він не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці події ОСОБА_4 .

Таким чином за даним обвинуваченням дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як закінчений замах на крадіжку, вчинену повторно, тобто за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України.

Доведеність вини у вчиненні ОСОБА_1 цього кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за цими нормами КК України у суду не викливає будь-яких сумнівів і обвинуваченим також не заперечувалось.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч.3 згаданої статті, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Розглядаючи справу суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за цим епізодом слід перекваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України.

Така перекваліфікація буде відповідати умовам, передбаченим ч.3 ст.337 КПК України та не буде порушувати прав обвинуваченого.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, його суспільну небезпеку, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення і станом на даний час), кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України класифікувалося як злочин середньої тяжкості, а тепер як нетяжкий злочин.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є особою молодого віку, проживає спільно з матір`ю, дітей немає. Не працює. За місцем проживання характеризується негативно. На обліках у лікаря психіатра не перебуває. З повідомлення Волинського обласного наркологічного диспансеру № 253/1-7 від 24 січня 2019 року слідує, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з 2011 року з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності. Залежність від наркотичних засобів обвинувачений не заперечував також і під час розгляду даної справи.

Суд враховує також і незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який хворіє важкими та хронічними захворюваннями.

Крім того, раніше ОСОБА_1 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення корисливих злочинів.

Так, вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 21 травня 2015 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України ОСОБА_1 засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці. Був звільнений 10 серпня 2018 року з місця виконання покарання по відбуттю його строку.

Судимість ОСОБА_1 не погашена із 2015 року, оскільки була перерваною вчиненням ним повторних кримінальних правопорушень.

Так, вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Штраф було сплачено обвинуваченим, проте на підставі ч.5 ст.90 КК України строк судимості обчислюється заново.

При призначенні покарання суд враховує останній вирок як доказ підвищеної суспільної небезпеки особи обвинуваченого. За вироком від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 був засуджений за вчинення ще трьох епізодів корисливих правопорушень 16 та 21 липня та 04 вересня 2019 року.

Вказане свідчить, що своєї злочинної діяльності ОСОБА_1 не припинив навіть під час розгляду даної справи в суді.

За даних обставин суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про його щире каяття у вчиненому правопорушенні.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, свою поведінку. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В даному випадку поведінка ОСОБА_1 , яка проявилась у продовженні злочинної діяльності навіть під час розгляду цієї справи в суді безпосередньо вказує на його цинізм та відсутність у суб`єктивному ставленні до вчиненого елементів щирого каяття.

Отже, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає лише активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Отже, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена, що підтверджує відсутність позитивних змін в його особистості й неготовність, небажання до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, стійку направленість на вчинення кримінальних правопорушень, підвищену суспільну небезпеку, а також недієвість попередньо призначених покарань, тому суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначає покарання у виді арешту в межах санкції статті за якою його притягується до відповідальності.

Суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

При визначенні розміру покарання суд враховує положення ст.ст. 68 та 691 КК України, також приймає до уваги думку потерпілого ОСОБА_11 , який заявив про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, враховує спосіб вчинення кримінального правопорушення, зважає також і на те, що заподіяна потерпілому шкода з добровільної позиції обвинуваченого відшкодованою не була.

В той же час при призначенні покарання суд враховує й доводи сторони захисту про хвороби обвинуваченого, вважає їх складними і суттєвими, проте медичних протипоказань щодо їх лікування у місцях позбавлення волі викладені у медичних документах способи лікування не містять.

Обране обвинуваченому покарання, за переконанням суду, є необхідне й достатнє для його можливого виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, буде відповідати цілям покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовані.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

У зв`язку із виправданням обвинуваченого за епізодом, в ході розслідування якого були понесені процесуальні витрати, суд вважає справедливим віднести їх на рахунок держави. В решті судових витрат їх слід стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю його участі у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Речові докази:

?кросівки марки «Ессо», які були вилучені у ОСОБА_1 під час проведення обшуку 25 лютого 2019 року та рукавиці, які були вилучені під час огляду місця події 18 лютого 2019 року - повернути ОСОБА_1

?оптичні носії інформації та гіпсовий зліпок сліду взуття - залишити при матеріалах справи;

?декоративний автомобільний молдинг - вважати повернутим власнику ОСОБА_11 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень понесених судових витрат на проведення товарознавчої експертизи № 199 від 04 квітня 2019 року.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.

Головуючий: (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер