Рішення № 99430867, 07.09.2021, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/979/21

Провадження № 2/685/258/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року смт Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Бабійчука В.М.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування, мотивуючи його тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який є його дідом. До складу спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому спадкодавець проживав все життя, однак правовстановлюючих документів не виготовив. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок. У зв`язку з цим просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, подав заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, подав заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника.

Керуючись ст. 200 ЦПК України, суд вважає можливим проводити розгляд справи по суті у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Позивач є його онуком та спадкоємцем за заповітом, який посвідчений секретарем Святецької сільської ради 14.07.2017 року, зареєстровано в реєстрі за №25, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, свідоцтвом про шлюб батьків позивача, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (матері позивача), заповітом від 14.07.2017 року та свідоцтвом про право на спадщину від 13.07.2021 . Відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 16.07.2021 року та довідки нотаріуса від 16.07.20217 року в провадженні Теофіпольської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа №76/2021 за заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем за заповітом на житловий будинок є ОСОБА_1 , видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом неможливо, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , він побудований у 1969 р., відповідно до рішення 12 сесії Святецької сільської ради 7 скликання вулицю Мануїльського перейменовано на вулицю Вишнева. Згідно з витягом з погосподарських книг за 1971-2021 роки у господарстві АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 був головою двору, а з 2015 року та по день смерті він проживав у вказаному будинку разом із позивачем. Відповідно до довідки Теофіпольського БТІ від 13.07.2021 реєстрація права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не проводилась.

Ч.1 ст.182 ЦК України, передбачає обов`язкову державну реєстрацію права на нерухомі речі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1233, 1236 ЦК України визначають, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому та скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що згідно з технічним паспортом житловий будинок АДРЕСА_1 побудований у 1969 році.

У 1969 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які зокрема визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , тому враховуючи, що позивач є спадкоємцем померлого за заповітом, позов необхідно задовольнити.

Виходячи з наведеного, керуючись ч.1 ст. 182, 328, 1218, 1233, 1238 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 200, 206, 263 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, який складається з житлового будинку «А1» площею 79,7 кв м, веранди «а» площею 11,4 кв м, хліва «Б» площею 48,5 кв м, льоху «В» під «Б» площею 18,7 кв м.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів після проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча