Вирок № 99430011, 16.08.2021, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3449/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.,

з участю секретаря: Аврамишиної Д.О.,

прокурора: Брилінського М.Є.,

обвинувачених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників: Колодій Л.Б.

Ставрук Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, без визначеного місця проживання, раніше судженого,

за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Івано-Франківськ, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, з професійно технічною освітою, проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше судженого,

за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

обвинувачений ОСОБА_1 , 19 квітня 2019 року о 02:30 год., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, неподалік головного залізничного вокзалу, який розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, являючись особою, яка раніше вчинила розбій та діючи у групі з обвинуваченим ОСОБА_2 , у якого теж був умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, він усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажав їх настання, із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3 , а саме, наблизившись до потерпілого, який сидів на зупинці громадського транспорту, обвинувачений ОСОБА_1 , не приховуючи свого злочинного наміру, почав вимагати у потерпілого мобільний телефон, марки «Nokia» білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , що належить на праві власності потерпілому ОСОБА_3 , ринкова вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи №9/336 від 06 травня 2019 року, станом на 19 квітня 2019 року, становила 533,33 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 50,00 грн., з абоненським номером НОМЕР_3 . Після відмови потерпілого ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_1 , схопивши телефон, розпочав його забирати, а потерпілий ОСОБА_3 чинив супротив та не віддавав свій телефон. Однак, коли обвинувачений ОСОБА_1 , все ж таки, вирвав зазначений мобільний телефон, обвинувачений ОСОБА_2 милицею, яка знаходилась у нього в руках наніс потерпілому удар у голову, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №358 від 14 травня 2019 року, забійну рану лобної ділянки зліва, яка утворились від дії тупого предмета та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що вину у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 187 КК України заперечує та пояснив, що 19 квітня 2019 року о 02:30 год. він неподалік головного залізничного вокзалу, який розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 побачив потерпілого ОСОБА_3 , який лежав зі спущеними штанами і підійшов запропонувати провести його. Потерпілий ОСОБА_3 попросив посадити його на зупинку громадського транспорту, що він і зробив. Також, він попросив ОСОБА_3 дати йому мобільний телефон подзвонити, він подзвонив то повернув телефон. Згодом він знов повернувся до потерпілого та попросив ще раз подзвонити, але потерпілий ОСОБА_3 почав до нього хамити і розпочався конфлікт. Він вирвав у потерпілого ОСОБА_3 телефон з рук і став збоку. ОСОБА_2 сидів неподалік та потерпілий ОСОБА_3 спробував вихопити у нього милицю, однак поламав її, внаслідок чого ОСОБА_2 розізлився та вдарив потерпілого ОСОБА_3 . Після цього він кинув телефон та пішов. ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 19 квітня 2019 року він бачив вперше.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнав повністю, зазначив, що викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та пояснив, що 19 квітня 2019 року о 02:30 год. він перебував на зупинці громадського транспорту неподалік головного залізничного вокзалу, який розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1. ОСОБА_1 розмовляв з потерпілим ОСОБА_3 та у них виник конфлікт, щодо телефону потерпілого. Після короткої розмови, ОСОБА_1 вирвав у потерпілого ОСОБА_3 з рук його телефон, та він ОСОБА_2 вдарив милицею, яку тримав у руці, потерпілого ОСОБА_3 .

Незважаючи на заперечення своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що факт скоєння злочину та винність обвинувачених у вчиненні злочинних дій стверджується наступними доказами.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 квітня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_3 просив прийняти міри до осіб, які 19 квітня 2019 року близько 03.00 год. відкрито заволоділи його мобільним телефоном на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові.

Протоколом огляду місця події від 19 квітня 2019 року, згідно якого на зупинці громадського транспорту на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові виявлено пляму із речовини бурого кольору (РБК) розміром близько 20х30 см. На відстані близько 1 метра в кінці зупинки виявлено мобільний телефон марки «Нокіа» білого кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із сім-картками оператора «Київстар». На відстані близько 100 м. від даної зупинки виявлено поламану милицю.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 19 квітня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка нанесла йому удар милицею в ділянку голови та брала участь у викраденні його мобільного телефону на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові 19 квітня 2019 року.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 19 квітня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка заволоділа його мобільним телефоном на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові 19 квітня 2019 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22 травня 2019 року, яким буди перевірені та уточнені покази потерпілого ОСОБА_3 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24 травня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка брала участь у викраденні мобільного телефону на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові 19 квітня 2019 року у ОСОБА_3 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24 травня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка нанесла ОСОБА_3 удар милицею в ділянку голови та брала участь у викраденні його мобільного телефону на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові 19 квітня 2019 року.

Висновком експерта «358 від 23 квітня 2019 року, згідно з яким при обстеженні ОСОБА_3 лікарями травмпункту №3 м. Львова 19 квітня 2019 року було встановлено діагноз «забійна рана лобної ділянки зліва». На час проведення експертизи у потерпілого виявлено рубець в цій ділянці. Рана утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути 19 квітня 2019 року, як вказує ОСОБА_3 та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Висновком експерта №9/336 від 06 травня 2019 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Нокіа» моделі «RM-969» станом на 19 квітня 2019 року становить 533,33 грн. Визначити ринкову вартість сім-картки оператора «Київстар» не виявилось можливим.

Показами потерпілого ОСОБА_3 який у судовому засіданні пояснив, що 19 квітня 2019 року близько 02:30 год., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, неподалік головного залізничного вокзалу, який розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, він розмовляв по мобільному телефону марки «Nokia». Поряд з ним стояли на зупинці двоє осіб, яких він впізнає як обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після того, коли він завершив розмову, до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_1 , якого він чітко впізнає, та попросив подзвонити. Він надав йому мобільний телефон, після чого ОСОБА_1 здійснив дзвінок по ньому та повернув йому телефон. Тоді ОСОБА_1 попросив надати йому ще раз мобільний телефон для дзвінка, однак він відмовив йому. Після цього ОСОБА_1 намагався забрати у нього телефон, однак він чинив йому супротив. Проте ОСОБА_1 вирвав у нього телефон марки «Nokia» і ОСОБА_2 , якого він чітко впізнає, наніс йому удар милицею, яка знаходилась у нього в руках у голови, після чого у нього почалась кровотеча, яка залила йому очі та він впав. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втекли. Як вони розпорядились телефоном, який забрали у нього, він не бачив. Тоді до нього підійшов таксист, який викликав швидку допомогу та поліцію.

Показами свідка ОСОБА_5 наданими в судовому засіданні, у яких він зазначив, що 19 квітня 2019 року о 02:30 год., перебуваючи неподалік головного залізничного вокзалу, який розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 він чекав у машині на знайомого та побачив на вулиці бійку. Він вийшов з машини і крикнув до чоловіків, які брали участь у бійці, після чого вони розбіглись. Був вечір, а тому впізнати чітко саме обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які брали участь у бійці він не може.

Оцінюючи покази потерпілого та свідка, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з дослідженими в ході судового розгляду доказами, нічим не спростовані, беззаперечно, чітко та послідовно вказують на скоєння саме обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначеного злочину.

Крім того, досліджені судом докази не оспорювались та не спростовувались учасниками кримінального провадження, жодних заперечень щодо них сторона захисту не висловлювала та клопотань про визнання жодних доказів недопустимими не заявляла.

Заперечення своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки вони є суперечливими, не конкретними та не містять послідовності, є способом захисту обвинувачених та мають виключну мету переконати суд у непричетності обвинувачених до скоєного злочину, уникнення ними відповідальності за скоєне.

Зокрема твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність його вини у скоєному злочині спростовуються поясненнями обвинуваченого ОСОБА_2 , який чітко та послідовно пояснив, як свою участь так і участь обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочині щодо потерпілого ОСОБА_3 зокрема і послідовність дій обвинувачених, характер та механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 та викрадення майна потерпілого саме обвинуваченим ОСОБА_1 .

Також, протоколами пред`явлення особи для впізнання від 19 квітня 2019 року, чітко стверджено безсумнівне впізнання потерпілим ОСОБА_3 , обвинувачених, як осіб, які вчинили щодо нього напад.

Жодних клопотань, щодо визнання вказаних протоколів неналежними чи недопустимими доказами, з боку сторони захисту, не надходило.

Окрім того, свідок ОСОБА_5 , у судовому засіданні ствердив, що нападників на потерпілого було саме двоє, що повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_3 .

Усі докази, на яких ґрунтується висновок суд, знаходяться у своєму взаємозв`язку, доповнюють один одного і сумніву в їх достовірності, не викликають.

Висновки суду щодо вчинення обвинуваченим злочину ґрунтуються на всебічно досліджених і об`єктивно оцінених судом доказах, та для цього проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, та саме сукупність дослідження доказів, а не кожного доказу окремо, на переконання суду, мають визначальне значення для встановленні істини у кримінальному провадженні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинений особою яка раніше вчинила розбій та групою осіб без попередньої змови між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, його наслідки - завдання шкоди здоров`ю потерпілого, обставини та корисливі мотиви скоєння злочину, особу обвинуваченого, який неодружений, раніше суджений, зокрема, за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, без визначеного місця проживання, обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину - відсутні, обставини, які обтяжують покарання - відсутні, а тому покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 187 КК України, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 187 КК України, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , яке є неможливим без ізоляції від суспільства, а також з метою попередження нових злочинів та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід рахувати з моменту фактичного затримання 21 квітня 2019 року.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, його наслідки - завдання шкоди здоров`ю потерпілого, обставини та корисливі мотиви скоєння злочину, особу обвинуваченого, який раніше суджений, зокрема, за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, обставини, які пом`якшують покарання - визнання винності у скоєному злочині, щире каяття, обставини, які обтяжують покарання - рецидив злочинів, тому покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій 1 ст. 28 ч. 1 ст. 187 КК України, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, в межах санкції 1 ст. 28 ч. 1 ст. 187 КК України, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , яке є неможливим без ізоляції від суспільства, а також з метою попередження нових злочинів та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Так як обвинувачений ОСОБА_2 , засуджений 01 березня 2019 року Івано-Франківським міським судом м. Івано-Франківськ за ч. 2 ст. 186 КК України на строк 4 роки 7 місяців позбавлення волі, покарання повністю не відбув, суд вважає, що невідбуте покарання за попереднім вироком слід частково приєднати. Принцип обрання остаточного покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, слід обрати часткове приєднання.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід рахувати з моменту фактичного затримання 21 квітня 2019 року.

Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа» слід залишити ОСОБА_3 , милицю слід знищити.

Процесуальні витрати, вартість проведення товарознавчої експертизи №9/336 від 06 травня 2019 року у розмірі 628,04 грн. слід покласти солідарно на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 369 - 371, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 187 КК України та обрати покарання - 7 /сім/ років 6 /шість/ місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання - 21 квітня 2019 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 187 КК України та обрати покарання - 4 /чотири/ роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, засудженому ОСОБА_6 частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Івано-Франківського міського суду м. Івано-Франківськ від 01 березня 2019 року, остаточно, за сукупністю вироків, обрати йому покарання 4 /чотири/ роки 8 /вісім/ місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного затримання - 21 квітня 2019 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у дохід держави 628 /шістсот двадцять вісім/ гривень 04 копійки копійок процесуальних витрат.

Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа» - залишити ОСОБА_3 , милицю - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш