Рішення № 99428848, 06.09.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/7412/21

Провадження № 2/243/2248/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

за участю

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов`янська цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”,

за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник Олега Івановича,

вимоги позивача: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1.У липні 2021 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс” за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник Олега Івановича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 03.04.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №85791 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, заборгованості у розмірі 45 763 грн. 31 коп. Зазначений виконавчий напис відповідач пред`явив до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник О.І., на підставі якого останній 15.06.2021 року відкрив виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 вищезазначеної суми. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням законодавства. У зв`язку з вищевикладеним, просить суд визнати виконавчий напис за №85791 вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., 03.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, заборгованості у розмірі 45 763 грн. 31 коп.- таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, справу просив розглянути за своєї відсутності, вимоги просив задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.13).

3. Представник позивача адвокат Степаненко А.П., що діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ДН №138130 від 13.07.2021 року (а.с.26) та договору про надання правової допомоги №01-07-21/4 (а.с.11), в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи за своєї відсутності (а.с.45). Таким чином, суд в порядку ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

4. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс” в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Таким чином, суд в порядку ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

5. Третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Таким чином, суд в порядку ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

6. Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник О.І., в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Таким чином, суд в порядку ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою суду від 19.07.2021 року відкрито загальне позовне провадження за зазначеним позовом та призначене до підготовчого засідання. (а.с.28).

8. 10.08.2021 року по справі проведено підготовче засідання (а.с.37). Справу призначено до судового розгляду та встановлено порядок з`ясування обставин по справі.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №85791 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, заборгованості у розмірі 45 763 грн. 31 коп.

10. Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійник О.І., за даним виконавчим написом відкрито виконавче провадження ВП№6580656 від 15.06.2021 року (а.с.18).

V. Оцінка Суду.

11. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

12. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

13. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

14. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

15. Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

16. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

18. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

19. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

20. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

21. Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

22. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

23. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

24. Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

25. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

26. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до ст.. 88 Закону України «Про нотаріат». Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

27. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

28. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

29. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

30. У зв`язку з викладеним, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

31. В той же час, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постановах Верховного Суду у справі від 19 вересня 2018 року № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), Постанові КЦС ВС від 06.05.2020 року № 320/7932/16-ц (61-38989св18):

33. Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

34. Ухвалюючи рішення по даній справі, суд приходить до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, оскільки доказів отримання письмової вимоги боржником матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави стверджувати, що у боржника була об`єктивна можливість ознайомитися, в разі її наявності, із розміром заборгованості, а у разі необхідності його спростувати або усунути порушення умов кредитного договору.

35. Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

36. В обґрунтування позову ОСОБА_1 , посилався на те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, щодо стягнення з нього суми заборгованості зазначені у виконавчому написі неправомірні та є спірними.

37. У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо наявності спору по кредитному договору, який був підставою вчинення нотаріусом виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому суд приймає ці доводи та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, судовий збір становить - 1 відсоток ціни позову,але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 01.01.2021 року становить 2 270 грн. 00 коп., відповідно 0,4 розміру становить 908 грн. 00 коп. (у відповідність до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року № 1082-IX).

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір (а.с.24), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

39. Крім того, у відповідність до п 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, також передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження повноважень адвоката Степаненко А.П. до матеріалів справи надано ордер на надання правничої допомоги серія ДН №138130 від 13.07.2021 року (а.с.26) та договір про надання правової допомоги №01-07-21/4 (а.с.11).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2021 року між адвокатом Степаненко А.П. та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги. Відповідно до даного договору адвокат Степаненко А.П. зобов`язалась представляти інтереси замовника у справі про оскарження виконавчого напису.До договору наданий Акт, затверджений підписами адвоката та клієнта, в якому викладено перелік послуг, що надаються адвокатом клієнту, кількість витрченого часу та вартість виконаних послуг зазначених у Акті, від 02.07.2021 року (а.с.6-7).

Вартість наданих адвокатом робіт становить 6000 грн. 00 коп., сплата яких ОСОБА_1 здійснена безготівковим платежем та підтверджено підписами адвоката та клієнта (а.с.7).

40. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс” на користь ОСОБА_1 суми витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 10-13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник Олега Івановича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню– задовольнити.

Визнати виконавчий напис за №85791, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. від 03.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, заборгованості у розмірі 45 763 грн. 31 коп.- таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс”, код ЄДРПОУ: 42254696, знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 11А оф.605 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко