Рішення № 99428636, 03.09.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3589/20

Провадження № 2/234/3460/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Давіденко А.В.

справа № 234/3589/21, номер провадження №2/234/3460/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за опалення

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", представник– не з`явився,

відповідач: ОСОБА_1 - не з`явилася

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:

02.03.2020 року позивач звернувся в Краматорський міський суд Донецької області з позовом до відповідача з вимогою про стягнення боргу за опалення, в позові зазначено, що ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з 01.01.2007 року по теперішній час відповідно встановленим Краматорською міською радою тарифам, надає поставку теплової енергії відповідачу, яка проживає у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач оплату за послуги позивача не здійснює та за період з 01.10.2015 року по 01.02.2020 року має заборгованість в сумі 38806,38 грн. Просив стягнути даний борг та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

26.08.2020 року Краматорським міським судом Донецької області винесено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, задоволено повністю.

03.06.2021 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 26.08.2020 року, посилаючись на те, що копія рішення отримана нею 26 травня 2021 року. Вважає, що у зв`язку із неповідомленням її про призначення справи до розгляду на 26 серпня 2020р., вона не мала можливості прийняти участь у судовому засіданні, що відбулося 26.08.2020 р. та висловити свою правову позицію щодо позовних вимог позивача. Зазначає, що в судовому рішенні зазначено, що згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Однак, у витягу зазначено, що вона набула права власності на цю квартиру з 11.07.2017 року. В період часу з 01.10.2015 і до 11.07.2017 року відповідач в квартирі не була зареєстрована, не проживала в ній і не мала права власності на цю квартиру, тобто не мала і боргів за цей період за опалення цієї квартири. Таким чином, в позовній заяві незаконно було зазначено період з 01.10.2015 року по 11.07.2017 року щодо заборгованості відповідача за опалення по зазначеною вище адресою. Крім того, просила при ухваленні рішення застосувати строк позовної давності при стягненні заборгованості. Просила скасувати заочне рішення від 26.08.2020 року та призначити справу до нового розгляду.

Представником позивача додаткових пояснень по справі суду не надано.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила про часткове задоволення вимог позивача, а саме, про стягнення боргу за опалення з відповідача по справі за період з 11.07.2017 року по 01.02.2020 року.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Краматорського міського суду від 07.07.2021 року заочне рішення Краматорського міського суду від 26.08.2020 року по справі 234/3589/20 скасовано та справу призначено до нового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 03.09.2021 року задоволено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є юридичною особою, діє на підставі Статуту. Основним видом діяльності підприємства є діяльність з виробництва, постачання та транспортування тепло- та електричної енергії.

Відповідач є абонентом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» та користується послугами, які надає позивач.

Як вбачається з особистого рахунку № НОМЕР_1 , закріпленого за квартирою АДРЕСА_2 , відповідач має заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії на опалення та підігрів води, яка утворилась за період з 01.10.2015 року по 01.02.2020 року, в сумі 38806,38 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1-2601, виданого 11.07.2017 року Державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 фактично користується послугами позивача саме з 11.07.2017 року.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Частиною 1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р №630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Розмір заборгованості підтверджений письмовим доказом у вигляді розрахунку, яка за період з 01.10.2015р по 01.02.2020р складає 38806,38 грн.

Згідно ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та, відповідно, і користувачем комунальних послуг за цією адресою лише з 11.07.2017 року. Тому стягнення заборгованості за комунальні послуги з відповідача доцільно проводити саме з 11.07.2021 року. Період стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення з 11.07.2017 року по 01.02.2020 року не перевищує строку позовної давності для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення за період з 11.07.2017 року по 01.02.2020 року в сумі 25764,13 грн.

В іншій частині позову слід відмовити.

5. Позиція суду

Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути борг за опалення, який утворився за період з 11.07.2017 року по 01.02.2020 року в сумі 25764,13 грн.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 721,57 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 13, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р №630, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (юридична адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-д, р/р НОМЕР_3 в філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 34657789) заборгованість за опалення за період з 11.07.2017 року по 01.02.2020 року, в сумі 25764 (двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (юридична адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-д, код ЄДРПОУ 34657789, р/р НОМЕР_4 в АТ «Мегабанк») судовий збір в сумі 721,57 грн.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-д, код ЄДРПОУ 34657789)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Краматорського міського суду С. М. Ткачова