Рішення № 99428421, 06.09.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1545/21

ЄУН 226/1545/21

Провадження № 2/226/533/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

6 вересня 2021 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Клепка Л.І.

за участю секретаря Новикової К.В.,

розглянувши в заочному судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н від 23.12.2014, підтвердивши свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають Договір про надання банківських послуг та отримала кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 8000грн. Відповідач взяв на себе зобов`язання погашати кредит та проценти внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов`язкового платежу, проте взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 12.04.2021 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 20087,92 грн, з яких: 15803,12 грн – заборгованість за просточеним тілом кредита та 4284,80 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Оскільки відповідачем ніяких заходів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, не вживається, позивач просить суд стягнути з нього на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 20087,92 грн та судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду в розмірі 2270 грн.

Представник позивача та відповідач до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача надано на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує в разі неявки відповідача в судове засідання здійснити судовий розгляд справи в заочному порядку. Відповідач, судовий виклик якого здійснювався відповідно до встановленого порядку, до судового засіданні двічі не з`явився, правом на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд зі згоди позивача розглядає справу у заочному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 23.12.2014 відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.

До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим розрахунком станом на 12.04.2021 заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути на свою користь позивач, становить 15803,12 грн, а заборгованість за простроченими відсотками, заявлена до стягнення – 4284,80 грн. (а.с.11-15).

Як слідує з анкети-заяви від 23.12.2014, на яку як на доказ обґрунтованості своїх вимог посилається позивач, будь-якої інформації про суму кредиту та визначення розміру процентів вона не містить.

Згідно довідки позивача, відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором б/н 20.11.2017 було надано кредитну картку НОМЕР_1 терміном дії до 05/21 (а.с.17). Тоді ж, 20.11.2017, згідно довідки позивача, відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 0,00грн, який 17.02.2018 був двічі збільшений - до 3030,00 грн та до 5000 грн; 05.03.2018 кредитний ліміт було тричі зменшено - до 4430,00 грн, до 1500,00 грн та до 10,00 грн; 06.03.2018 кредитний ліміт було збільшено Банком до 5000,00 грн, 20.04.2018 - до 8000,00 грн. 04.12.2020 кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн (а.с.16).

Відповідно до письмового розрахунку заборгованості останній платіж на погашення суми заборгованості в сумі 374,00 грн відповідачем здійснено 28.08.2019 року.

Як слідує з заявлених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в сумі 15803,12 грн та заборгованість за процентами в сумі 4284,80 грн. Довідки про умови кредитування, відсоткову ставку позивачем суду не надано.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно за ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Як слідує з анкети-заяви від 23.12.2014, підписаної відповідачем ОСОБА_1 , процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами, як і сама сума кредиту, не зазначена.

Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з тим, що підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Тому наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

Отже, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 4284,80 грн є такими, що не підлягають задоволенню, так як є недоведеними. Такий висновок відповідає і правовій позиції Верховного Суду про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів, які не підписані позичальником, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 .

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15803,12 грн, то ці вимоги в силу ч.2 ст.530 ЦК України є обґрунтованими і підлягають задоволенню, так як в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання боржника виконати свій обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Питання розподілу судових витрат між сторонами підлягає вирішенню згідно ст.141 ЦПК України і так, як позовні вимоги задовольняються судом частково, судовий збір відповідно до ч.1 цієї статті покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місце знаходження: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, б.50, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором (без номера) від 23.12.2014 року в сумі 15803 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 12 коп. та судові витрати в сумі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка подається до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом.

Суддя Л.І.Клепка