Рішення № 99427482, 03.09.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/980/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначає, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про факт відкриття виконавчого провадження № 64325241 з примусового виконання виконавчого напису № 45219 від 08.09.2020 р., вчиненого приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в сумі 14 318 грн. 00 коп.. До цього часу позивач жодних документів виконавчого провадження не отримувала, про наявність заборгованості перед відповідачем дізналася вперше. Вважають, що виконавчий написвинесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, в матеріалах виконавчого провадження відсутнє повідомлення позивача про відступлення права грошової вимоги, укладених 06.10.2017 року на користь ТОВ ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та від 11.08.2020 року на користь ТОВ «ФК «Аланд», сам напис виданий з порушенням строку позовної давності, про застосування якої позивач не мав змоги заявити.

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що заборгованість не є безспірною, сам напис виданий з порушенням строку позовної давності, представник позивача звернувся до суду за захистом прав позивача та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню зазначений виконавчий напис та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, з урахування якої, останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 45219, вчиненого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського МНО Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд»» заборгованості в сумі 14318,00 грн. за виконавчим провадженням № 64325241, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В..

Заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення за виконавчим написом суд задовольнив повністю. Ухвалою суду від 02 червня 2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирськогоміського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрованим в реєстрі за № 45219, що здійснюється в межах виконавчого провадження № ВП № 64325241, до прийняття рішення у справі по суті спору.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали з доданими процесуальними документами для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в письмовій заяві позов підтримала повністю, просила слухати справу без її участі та участі позивача.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав. Про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

Третя особа приватний нотаріус ЖитомирськогоМНО Горай О.С. в судове засідання не з`явився не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. в судове засідання також не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав кредит в сумі 13 600 грн. 00 коп., однак заява не містить жодної інформації про розмір відсотків за користування кредитним лімітом, який погодили сторони договору (арк.с.6).

08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 45219 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором 004-18542-280813 від 28 серпня 2013 року в розмірі 14 318,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 054,32 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 3 763,68 грн; плата за вчинення виконавчого напису - 500,00 грн. (а.с.7).

У вказаному виконавчому написі зазначено, що 06.10.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено Договір Відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 41-к, 11.08.2020 року між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та ТОВ «ФК «Аланд» було укладено Договір Відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА (а.с.7).

15 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. по виконавчому провадженню ВП № 64325241 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 , якою постановлено відраховувати з заробітної плати останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» грошові кошти у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу, виконавчі дії провадяться за місцем проживання та реєстрації боржника за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (арк.с.20).

Як зазначає представник позивача, матеріали виконавчого провадження не містять копій вищезазначених договорів, позивач не була повідомлена про заміну кредиторі у випадку відступлення права вимоги, що суперечить положенням ст. 516 ЦК України.

У відповідності з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року № 61-154св18.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Разом з тим, у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (вказаного висновку про правильне застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 28 березня 2018 року).

Як вбачається з виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року. Тобто, нотаріус вчинив виконавчий напис, не перевіривши те, чи з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Оскільки термін дії кредитного договору від 28.08.2013 року становить 364 календарні дні, строк дії Кредитного договору закінчується 27.08.2014 року, і у випадку не виконання боржником кредитних зобов`язань ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги стягнення заборгованості. Тобто, право вимоги у кредитора - ПАТ «Дельта Банк» виникло з 28.08.2014 року.

Однак, жодної вимоги до пред`явлення на стягнення виконавчого напису № 45219 від 08.09.2020 року Кредитором ПАТ «Дельта Банк» та його правонаступниками не пред`являлося.

Таким чином, зазначення періоду, з якого розпочато стягнення, а саме - 11.08.2020 року, не відповідає дійсним обставинам справи.

Виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості відсутня.

Отже, з дня виникнення права вимоги (28.08.2014 р.), на момент пред`явлення оскаржуваного виконавчого напису до виконання (08.09.2020 р.) минуло більше 6 років, що є порушенням умови щодо стягнення заборгованості поза межами встановленого законом трирічного строку.

З огляду на вищевикладене, дані обставини свідчать про наявність спору між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд», оскільки про дату виникнення такої заборгованості останньому було достовірно відомо з моменту припинення виконання ним кредитних зобов`язань, а у нотаріуса не було доказів про безспірність вимог ТОВ, у зв`язку з чим нотаріус не міг вчиняти виконавчий напис, тому даний напис не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню на підставі рішення суду.

Також, у рішенні за № 5-рп//2011 від 10 листопада 2011 року Конституційний суд України дійшов висновку, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Позивачем у справі оспорюється як розмір заборгованості, так і строк, за який ця заборгованість стягнута оспорюваним виконавчим написом.

Таким чином, при вчиненні виконавчого напису нотаріуса від 08 вересня 2020 року не в повній мірі були дотримані вимоги ст. 88 Закону «Про нотаріат» та пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не суперечить положенням статті 16 ЦК.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не були враховані обставини, які спростовують безспірність заборгованості між сторонами та вчинено виконавчий напис поза межами строку давності до вимог про стягнення, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом в розмірі 908 грн. 00 коп. та сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн. 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265, ЦПК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат», ст. 24 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», п.п. 3.1, 3.3 п. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. 267 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем (АДРЕСА_3),зареєстрований у реєстрі за № 45219 про стягнення з ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578) заборгованості за Кредитним договором № 004-18542-280813 від 28 серпня 2013 року в розмірі 14 318 гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок сплаченого судового збору та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а всього 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко