Рішення № 9942667, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/20112.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європет"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси Плюс"

простягнення 43 516,99 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Вашуленко В.М.

від відповідача:Введенський Д.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європет" (надалі –ТОВ "Європет") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси Плюс" (надалі –ТОВ "Укрвторресурси Плюс") про стягнення 44 886,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №16/09-Вт від 10.06.2009 р. позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар, а відповідач належним чином зобов’язання по поставці товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 41 914,01 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 266,58 грн. та 3% річних у розмірі 706,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. порушено провадження у справі №48/201 та призначено її до розгляду на 26.04.2010 р.

16.04.2010 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає та просить розстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача відкладено розгляд справи до 12.05.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав уточнення позовних вимог, яким зменшив суму основного борг, у зв’язку з його частковим погашенням відповідачем, та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 41114,01грн., інфляційні у розмірі 1 956,47 грн. та 3% річних у розмірі 446,51 грн.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги визнає частково та просить розстрочити виконання рішення на шість місяців.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2009 р. між ТОВ "Європет" (покупець) та ТОВ "Укрвторресурси Плюс" (постачальник) було укладено договір №16/09-ВТ (надалі –"Договір").

Із змісту розділу 1 Договору вбачається, що продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію –ПЕТ –відходи за визначеними в цьому розділі цінами. Кількість товару, що поставляється згідно даного договору, визначається накладними. Ціни на товар можуть змінюватися, про що сторони домовляються додатково.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору товар поставляється на умовах склад покупця, м.Львів, або інше за домовленістю сторін. Товар поставляється партіями у кількості, асортименті та у терміни, додатково узгоджені сторонами. Продавець заздалегідь письмово повідомляє покупця про готовність чергової партії продукції до відвантаження, вказуючи при цьому кількість та загальну вартість партії, уточнює у покупця діючу закупівельну ціну.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару, або інше за домовленістю сторін. Можлива попередня оплата.

Згідно із п. 5.1 Договору у випадку попередньої оплати продавець зобов’язаний постачати ПЕТ сировину продавцеві на суму оплати у термін до 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання платежу.

Пунктом 9.1 Договору погоджено, що договір діє з моменту підписання до 31.12.2009 р.

Із матеріалів позову вбачається, що у період дії Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 364 250,46 грн., в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

На виконання умов Договору, відповідача поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 322 370,25 грн., що підтверджується видатковими накладними.

06.10.2009 р. та 23.10.2009 р. позивач звертався до відповідача з претензіями №41 та №43, відповідно, в яких просив протягом 10 календарних днів повернути залишок перерахованого аванс у розмірі 41 914,01 грн. або поставити товар на вказану суму.

Гарантійним листом №27/10/09-1 від 27.10.2009 р. відповідач гарантував сплату заборгованості у розмірі 41 914,01 грн. за графіком: до 30.11.2009 р. –20 597,01 грн.; до 31.12.2009 р. –20 567,00 грн. та просив прийняти даний графік.

Листом №44 від 29.10.2009 р. позивачем було запропоновано відповідачу інший графік погашення заборгованості та повідомлено про можливість погашення заборгованості шляхом поставки товару.

30.10.2009 р. листом №30/10/09-1 відповідач повідомив про неможливість погашення заборгованості згідно запропонованого позивач графіку та просив прийняти графік вказаний в листі №27/10/09-1 від 27.10.2009 р.

Листом №46 від 02.11.2009 р. позивач погодився із запропонованим відповідачем в листі №27/10/09-1 від 27.10.2009 р. графіком.

У період з 13.04.2010 р. по 06.05.2010 р. відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7575757575 від 13.04.2010р., 14.04.2010 р., 19.04.2010 р. та 06.05.2010 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по поверненню залишку передоплати за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 41 114,01 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, згідно п. 4.2 Договору, здійснив попередню оплату товару у загальному розмірі 364 250,46 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням дат здійснення попередньої оплати та враховуючи приписи п. 5.1 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати зобов’язання по поставці товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання коштів в якості попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується поставка товару позивачу за Договором на загальну суму 322370,25 грн., а не 322 336,45 грн., як вказує позивач у позові.

За таких обставин відповідачем прострочено зобов’язання по поставці товару на суму 41880,21 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листами №41 та №43 від 06.10.2009 р. від 23.10.2009 р. позивач звертався до відповідача з претензією щодо повернення залишку перерахованого авансу.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов’язання по поверненню позивачу авансу у розмірі 41 880,21 грн.

Листами №27/10/09-1 від 27.10.2009 р. та №46 від 02.11.2009 р. сторони погодили строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню авансу в повному розмірі до 31.12.2009 р.

На момент звернення позивача до суду із позовом прострочена заборгованість відповідача становила 41 880,21 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач сплатив 800,00 грн., а позивач зменшив позовні вимоги на вказану суму.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 080,21 грн., а обов’язок по її сплаті повинен був виконаний до 31.12.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 41 080,21 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, а представник відповідача визнав позов в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Укрвторресурси Плюс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Європет" про стягнення з ТОВ "Укрвторресурси Плюс" основного боргу у розмірі 41 080,21 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 33,80 грн. необхідно відмовити, оскільки при розрахунках позивачем невірно визначено розмір поставленого товару (фактично поставлено –322 370,25 грн., а не 322 336,45 грн.).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 1 956,47 грн., нарахованих від суми 41 914,01 грн. за період прострочення виконання грошового зобов’язання з січня по березень 2010 р., та 3% річних у розмірі 446,51грн., нарахованих від суми 41914,01грн. за період з 01.01.2010 р. по 11.05.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних виходячи з встановленої дійсної суми заборгованості та враховуючи часткове погашення боргу відповідачем.

За перерахунком суду розмір інфляційних та 3% річних становить 1 968,37 грн. та 449,59грн., відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Укрвторресурси Плюс" на користь ТОВ "Європет" основного боргу у розмірі 41 080,21 грн., інфляційних у розмірі 1 956,47 грн. та 3% річних у розмірі 446,51 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 33,80 грн. необхідно відмовити, оскільки борг відповідача у вказаному розмірі не доведено позивачем.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення на шість місяців.

Заява обґрунтована тим, що виконання рішення (у разі задоволення позову) ускладнюється значним обсягом непогашених зобов’язань ТОВ "Укрвторресурси Плюс" перед кредиторами.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання представник відповідача не надав будь-яких доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Доказів того, що в разі розстрочення виконання рішення на шість місяців заборгованість буде погашена суду не надано, а матеріалами справи підтверджується той факт, що сторони відстрочили строк виконання грошового зобов’язання, проте це не призвело до погашення заборгованості. Зміна керівництва чи власників юридичної особи не є винятковими випадками, за умови існування яких застосовується розстрочення

За таких обставин, клопотання ТОВ "Укрвторресурси Плюс" про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європет" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси Плюс" (03151, м.Київ, вул. Ушинського, 19, кв. 27; ідентифікаційний код 36273234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європет" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 5; ідентифікаційний код 35621224) основний боргу у розмірі 41 080 (сорок одна тисяча вісімдесят) грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 1 956 (одна тисяча п’ятдесят шість) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 51 коп., державне мито у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 82 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко