Рішення № 99423240, 07.09.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9881/20

н/п 2/953/1315/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Садовського К.С.,

за участю секретаря судового засідання Паньшиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/9881/20 за позовною заявою Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «СК «ПЕРША», в особі представника - адвоката Сечко С.В., у червні 2020 року звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 47 462,17 грн. та судові витрати.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що 16.08.2017 ПрАТ «СК «ПЕРША» уклала з ОСОБА_2 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ1107923 за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією автомобіля ВАЗ 2017, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

01.06.2018 о 12:15 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2017 реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул..Маршала Бажанова біля буд.№7 в м.Харкові вчинив зіткнення з автомобілем Suzuki SX4 реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем KIA Sportage реєстраційний номер НОМЕР_3 . Ставши учасником ДТП з невідомих причин залишив місце події.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2018 справа №640/10639/18 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст..122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Розрахунок розміру страхового відшкодування та виплата страхового відшкодування проведені на підставі: договір-поліс №АМ1107923 від 16.08.2017; акт огляду КТЗ віід 06.06.2018; страховий акт №ЦВ2114961 від 29.08.2018; розрахунок суми страхового відшкодування від 29.08.2018; платіжне доручення №3759 від 03.10.2018.

Посилаючись на ст..1191, 1166, 1187 ЦК України та підпункт 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ті обставини, що водій ОСОБА_1 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, залишив місце пригоди, ПАТ «Страхова компанія «Перша» вказує, що набуло право вимоги відшкодування понесених збитків, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування до водія забезпеченого транспортного засобу, яким в даному випадку являється ОСОБА_1 .

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 справу передано для розгляду судді Садовському К.С.

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вказаних вимог, судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача у справі та 25.06.2020 отримано відповідну довідку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

Ціною даного позову позивачем зазначена сума 47462 грн. 17 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07.10.2020 позовну заяву ПрАТ «СК «ПЕРША» залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» задоволено, ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 07.10.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До Київського районного суду 18.12.2020 року з Харківського Апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа у зв`язку із скасуванням ухвали сууд Київського районного сууд м. Харкова від 07.10.2020 р. та направленням справи до сууд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 28.12.2020 справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлений, причини неявки у судове засідання суду повідомлено не було.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень про виклик у судове засідання за місцем реєстрації.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, тобто юридично закріпленою можливістю використовувати передбачені законом заходи правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного права шляхом застосування відповідних способів та засобів захисту.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

16 серпня 2017 року між ПрАТ «СК «ПЕРША» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1107923, за умовами якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участі забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам (а.с.3).

01 червня 2018 року о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1 , по вул..Маршала Бажанова біля буд.№7 в м.Харкові, не дотримався безпечної швидкості руху, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та допустив наїзд на автомобіль «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , та автомобіль «Kia Spirtage» д/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , внаслідок чого отримані механічні пошкодження з матеріальними збатками. Ставши учасником ДТП з невідомих причин залишив місце події.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у здійсненні правопорушень, передбачених ст..124, 122-4 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу (а.с.4).

13.07.2018 постанова набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171; Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки такого висновку дійшов суд у постанові від 03.07.2018 року, яка набула чинності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату ДТП була застрахована, то потерпіла сторона звернулася до ПрАТ «СК «ПЕРША» із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП.

06 червня 2018 року було складено Акт огляду колісного транспортного засобу «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, що мала місце 01.06.2018 (а.с.5).

29 серпня 2018 року складено ремонтну калькуляцію №LE18-1214 відносно пошкодженого транспортного засобу «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 (а.с.6-9).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, справа №ЦВ2114961, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 , складає 48 462,17 грн., а розмір страхового відшкодування, з вирахуванням суми франшизи, що становить 1000 грн., складає 47 462,17 грн. (а.с.11).

На підставі заяви власника автомобіля «Suzuki SX4» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 26.07.2018, ПАТ СК «ПЕРША» визнало вказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 47 462,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3759 від 03.10.2018 (а.с.10, 12).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно. підпукту 38.1.1 в статті 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду та самовільно залишив місце пригоди, а відтак ПрАТ «СК «ПЕРША», яка відшкодувала ОСОБА_3 шкоду, завдану діями ОСОБА_1 , вправі вимагати від винної особи відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 47 462,17 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після чого самовільно залишив місце пригоди, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «ПЕРША» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 47 462,17 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідач у даному цивільно-правовому спорі не використав можливість і право реалізувати свої процесуальні права, заперечувати проти позову, надати докази у підтвердження своїх заперечень, на виклик суду не з`явився. Небажання відповідача надати заперечення та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, з`являтися на виклик суду, дало суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду (а.с.15).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 18, 76, 77, 81, 141, 174, 187, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, ст.ст.22, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (код ЄДРПОУ 31681672, р/р НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк» м.Київ, МФО 380775) суму страхового відшкодування в розмірі 47 462 (сорок сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (код ЄДРПОУ 31681672, р/р НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк» м.Київ, МФО 380775) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (жві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША», код ЄДРПОУ 31681672, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул..Фізкультури, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 07 вересня 2021 року.

Суддя Садовський К.С.