Ухвала суду № 99423226, 07.09.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14612/21

н/п 2/953/3445/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021 Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа –Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П. (м.Харків, вул. Ярослава Мудрого 24) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 року до Київського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа –Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності.

Ухвалою суду від 06 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Зазначена ухвала суду була отримана 18.08.2021 року представником позивача ОСОБА_2 , про що свідчить зворотне повідомлення, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду не усунули.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, в поданій до суду позовній заяві, всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України не було зазначено: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб відповідача, контактний номер телефону позивача, відповідача, не було зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи; не були зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; були відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не було зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); було відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, згідно ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів відповідає пунктам 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

В порушення п. 5 ст. 95 ЦПК України позивач не в повному обсязі підтвердив відповідність копій письмових доказів оригіналу, які знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Кошти за оплату судового збору повинні бути перераховані за реквізитами: отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA578999980313161206000020654, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: *;101; РНОКПП платника; слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач повинен оплатити судовий збір за подання усіх позовних вимог, як немайнового характеру кожної вимоги, так і майнового. Відповіднодо ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Позивачем до суду було надано звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, з якого вбачається, що вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 становить 884 820,00 грн.

Позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_4 , визнати право власності на ј частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за його матір`ю ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_4 .

З позовної заяви вбачалось, що позивачем заявлено 1 вимогу немайнового характеру –про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та вимогу майнового характеру – про визнання права власності, проте не було долучено оригінал квитанції про сплату судового збору на загальну суму 9756,20 грн. (908,00 грн.+ 8842,20 грн. (884820,00 грн.*1%).

Отже позивачу слід було сплатити судовий збір за подання 1 вимоги немайнового характеру та 1 вимоги майнового характеру.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.

Також, відповідно до ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України"Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Із поданої до суду позовної заяви вбачалось, що вона від імені позивача ОСОБА_1 підписана адвокатом Пасашковою О.В., як представником позивача, однак до позову не було додано документів, передбачених ст. 62 ЦПК України, що підтверджують повноваження представника позивача (ордеру або довіреності).

У встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України сторони зобов`язані добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку позивача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для усунення встановлених суддею недоліків навіть поштовим відправленням.

Відсутність даних обставин перешкоджає суду для відкриття провадження з дотриманням вимог процесуального законодавства та призначення справи з врахуванням строків розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, подану заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа –Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П. (м.Харків, вул. Ярослава Мудрого 24) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.

Суддя: