Рішення № 99423222, 06.09.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12151/21

н/п 2-а/953/360/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Київський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Садовського К.С.,

за участі секретаря - Паньшиної О.С.,

представника позивача - адвоката Жорника В.І.,

представника відповідача - Тупікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.06.2021 року через Адвокатське Об`єднання «ФОРПОСТ ГРУП» в особі адвоката Жорник Вадима Ігоровича звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просить скасувати постанову № 0296/80700/21 від 17.06.2021 року згідно якої його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплачених платежів, що становить 285 730, 86 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2021 року було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в період з 2016 по 2017 роки ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «ЕЛПІС ТРЕЙД». В цей період Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС ТРЕЙД» до митного органу було подано митні декларації від 26.10.2016 року, 05.12.2016 року, від 03.01.2017 року.

З метою застосування преференційного режиму було подано сертифікати щодо пільгового походження товару. Поставка товару відбувалась в рамках контракту № 03/04/16ZM від 25.04.2016 року. Згідно із умовами контракту, поставка відбувалась на умовах FCA Інкотермс 2010 (чинними на той період). Відповідно до вказаних умов, окрім інших документів, Продавець зобов`язувався надати Покупцю (ТОВ «ЕЛПІС ТРЕЙД) всі необхідні документи для митного оформлення вантажу на території України. Разом з тим згідно із умовами контракту за розмитнення товару на експорт (тобто за підготовку та складання документів для вивозу товару за митну територію Польщі) відповідальність несе саме Продавець.

В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що подані до митного органу сертифікати ОСОБА_1 не виготовлялись та не підписувались, він не обізнаний про обставини їх виготовлення.

Представник Відповідача проти задоволення позовної зави заперечував, надав суду відзив із якого вбачається, що ТОВ «ЕЛПІС ТРЕЙД» протягом 2016 - 2017 років були оформлені митні декларації від 26.10.2016 року, 05.12.2016 року, від 03.01.2017 року. При цьому під час митного оформлення вказаних декларацій ТОВ «ЕЛПІС ТРЕЙД» були надані сертифікати EUR. 1 від 28.12.2016 року, від 30.11.2016 року, від 30.11.2016 року, від 21.10.2016 року, що використовувались для застосування преференційного режиму.

Представник Відповідача зазначив, що 26.07.2019 року Харківською митницею ДФС було направлено лист до департаменту адміністрування митних платежів та митно - тарифного оформлення ДФС України для підтвердження автентичності вищезазначених сертифікатів з перевезення товару EUR. 1.

19.01.2021 року Слобожанською митницею Держмитслужби отримано лист Департаменту митних платежів, контрольно-митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби України разом з відповіддю уповноваженого органу Польщі стосовно перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR. 1.

Листом уповноваженого органу Польщі повідомлено, що товари, зазначені вищевказаних сертифікатах EUR. 1 не відповідають вимогам Регіональної конвенції про загальноєвропейсько - середземноморські преференційні правила походження. Отже, на думку Відповідача, продукція повинна розглядатись як невизначене походження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в період з 2016 по 2017 роки ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «ЕЛПІС ТРЕЙД». В цей період Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС ТРЕЙД» до митного драгун було подано митні декларації від 26.10.2016 року, 05.12.2016 року, від 03.01.2017 року. З метою застосування преференційного режиму було подано сертифікати щодо пільгового походження товару. Поставка товару відбувалась в рамках контракту № 03/04/16ZM від 25.04.2016 року. Відповідно до положень пункту 4.5. Контракту визначено, що разом з товаром, Продавець надає покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, товарно - транспортна накладна, копія експортної декларації. Пунктом 6.1. Контракту визначено, що Продавець поставляє товар, який відповідає діючим стандартам країни відправлення.

Вказане кореспондується із тим, що Продавцем разом із партією товару було надано Покупцю (Позивачу по справі) разом із іншими товаро-супровідними документами, сертифікати відповідності походження товару.

Разом з тим, згідно із умовами контракту за розмитнення товару на експорт (тобто за підготовку та складання документів для вивозу товару за митну територію Польщі) відповідальність несе саме Продавець.

Таким чином, із аналізу укладеного із Продавцем правочину та при безпосередньому аналізі документів вбачається, що подані до митного органу сертифікати ОСОБА_1 не виготовлялись та не підписувались.

В судовому засіданні представник Відповідача доказів того, що Позивач був обізнаний про обставини виготовлення сертифікатів та доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у внесенні відомостей у такі сертифікати - не надала.

Згідно зі ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою права, полягає, зокрема, у наданні декларантом неправдивих відомостей щодо країни походження товару, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Тобто, склад вказаного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру.

У свою чергу, наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Як вбачається із наданої суду митної декларації та матеріалів справи, до митного органу декларантом надано окрім сертифікатів, інвойс, товарно-транспортну накладну та копію експортної декларації. Отже декларантом надано Митниці документи, до складання яких він не мав відношення, а отже у спірному випадку відсутні підстави стверджувати те, що декларант знав або міг здогадуватися про те, що інформація, яка в них наведена, не підтверджується в частині країни погодження товару.

Таким чином, у спірному випадку відсутні підстави для висновку про те, що декларантом умисно, з метою ухилення від сплати митних платежів, подано до митного органу неправдиві відомості щодо країни походження товару.

Вказана позиція суду в повній мірі відповідає усталеній судовій практиці по аналогічним справам. Зокрема Третій апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 27.05.2020 року при розгляді справи № 404/5470/19 щодо аналогічних правовідносин про притягнення декларанта до відповідальності за надання сертифікатів EUR. 1 дійшов вірного та аналогічного висновку про необґрунтованість доводів митного органу та відсутність підстав для притягнення декларанта до відповідальності.

Суд при розгляді даної справи вважає описані правовідносини аналогічними, у зв`язку із чим при системному досліджені озвучених сторонами доводів та аналізі наданих документів дійшов аналогічного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 всіх складових правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного Кодексу України.

Разом з тим суд критично ставиться до трактування Слобожанською митницею наданої відповіді про не відповідність наданих декларантом сертифікатів вимогам Регіональної конвенції про преференційні правила походження.

Зокрема із аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності, на думку митного органу, визначено саме повідомлення неправдивих відомостей щодо застосування преференційного режиму. Відповідачем із посиланням на компетентний орган Польщі визначено, що при декларуванні ОСОБА_1 надав фіктивні документи для застосування преференційного режиму при справлянні митних платежів. Саме фіктивність поданих сертифікатів в постанові визначено як підставу для притягнення Позивача до відповідальності. При цьому суд при дослідженні наданих документів встановив, що компетентним органом Республіки Польща вказано, що докази походження товару - справжні. Вказане спростовує доводи митного органу про те, що декларантом надано не правдиві документи. Разом з тим суд зазначає, що під час складання оскаржуваної постанови митний орган не навів доводів того, що декларантом було приховано країну походження товару.

Зокрема в судовому засіданні було досліджено рішення про попереднє декларування товару, яке надавалось декларантом до імпортування в рамках Контракту № 03/04/16ZM від 25.04.2016 року. Перед проведенням митного декларування Позивачем було застосовано процедуру попередньої класифікації коду товару. На підставі поданих документів, до фактичного перетину митного кордону України, митним органом було визначено код товару «8439200000». В подальшому під тим же кодом товару його було імпортовано, всі відомості відображено в митній декларації. Суд погоджується із позицією Позивача про те, що наявність рішення про попередню класифікацію товарів свідчить про те, що декларантом не вживались заходи щодо приховання або не подання будь - яких відомостей чи документів, які використовуються для митного оформлення товарів.

Щодо визначення країни походження при декларуванні суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається із наданої Позивачем митної декларації, для проведення митних формальностей Відповідачу було надано серед інших документів інвойс, контракт та товаро-супровідні документи на імпортовану продукцію. Верховний суд при розгляді справи №200/2313/19 дійшов висновку, що заповнений експортером документ про преференційне походження товару до рахунку, у якому підтверджене походження товару з країни Європейського Союзу, є невіддільною частиною попередньо поданої декларації інвойс, у якій безпосередньо міститься посилання на рахунок. Зокрема судом зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу 1 (щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва) до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларації, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку до цього Протоколу. Отже, з метою підтвердження преференційного походження товару експортер продукції може скласти декларацію інвойс, що полягає в здійсненні на комерційному документі (зокрема, інвойсі) запису (друкуванням або від руки з дотриманням вимог статті 22 Протоколу 1) тексту декларації, наведеного в Додатку IV до Протоколу 1. Таким чином, така декларація є невіддільною частиною відповідного комерційного документа.

Таким чином суд дійшов висновку, що походження товару визначається всіма наданими документами в сукупності, визначальним серед яких є інвойс, котрий наданий митному органу. Відповідачем в оскаржуваній постанові та в судовому засіданні не надано доказів того, що надані Позивачем документи містять розбіжності із поданими сертифікатами щодо країни походження імпортованого товару. За таких обставин Відповідач має оцінювати всі подані документи в своїй сукупності, та мав можливість визначити країну походження товару виходячи із інших товаросупровідних документів. При цьому із наданої відповіді не вбачається провина Позивача у не можливості визначення країни походження товару, або вчинення ним дій щодо фальсифікації або приховування даних щодо імпортованого товару.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 (справа № 759/360/17) виклав висновок проте, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Таким чином, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин - встановлений законом порядок сплати податків та зборів.

Згідно ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 2 ст. 264 МК встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України.

Судом встановлено, що для митного оформлення товару декларант надав митному органу належні товаросупровідні документи, необхідні як для ідентифікації самого товару, так для підтвердження заявленої митної вартості. Задекларовані позивачем відомості щодо ввезеного товару узгоджувалися з відомостями про цей товар, зазначені у товаросупровідних документах, що свідчить про відсутність обґрунтованих доказів наявності умислу декларанта на заниження митних платежів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено наявність у діях позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, провадження у справі - закриттю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19,77, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, - задовольнити.

Постанову в справі про порушення митних правил № 0296/80700/21 від 17.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 МК України у вигляді штрафу у розмірі 285 730, 86 грн. - скасувати, провадження у справі - закрити.

Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до або через Київський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16Б, ЄДРПОУ 43332958.

СУДДЯ