Ухвала суду № 99423101, 07.09.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4938/18

Провадження №1-кп/639/65/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Караванського В.В.,

прокурора – Ємельянової М.В.,

представника потерпілої – адвоката Бережного О.І.,

захисника – адвоката Клименка Р.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220500001099 від 14.06.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді у Жовтневому районному суді м. Харкова знаходиться кримінальне провадження №12018220500001099 від 14.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.07.2021 року продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 12 вересня 2021 року включно.

06.09.2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Ємельянової М.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Чергове судове засідання по вказаній справі призначено на 07 вересня 2021 року, однак суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Кісь Д.П., який є учасником колегії, з 30.08.2021 року по теперішній час перебуває на лікарняному.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 закінчується 12 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Призначити судове засідання до закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 не виявляється за можливе.

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України 2012 року, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглянуто головуючим суддею, відповідно до положень п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України.

При розгляді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суддя враховує наступне.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначається, що відповідно до п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення можливості виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків або експерта у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У ході досудового слідства зібрано достатньо доказів, які можуть бути враховані судом при продовженні стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор просить не визначати розмір застави, з огляду на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, у зв`язку з чим може переховуватись від суду. Крім того, з урахуванням того, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою забезпечення елементарних життєвих потреб, що підтверджується відомостями про особу обвинуваченого, який до арешту офіційно не був працевлаштований, не мав постійного стабільного джерела доходу, прокурор вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , у поєднанні з тяжкістю вчиненого злочину, конкретними обставинами і характером вчинення умисного вбивства особи, поведінки обвинуваченого до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, сторона обвинувачення приходить до висновку, що ОСОБА_1 становить особливу небезпечність для суспільства.

На переконання прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаний з триманням особи під вартою, по відношенню до ОСОБА_1 не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечити належну його поведінку, а ризики, визначені при обранні та продовженні запобіжного заходу, не зменшились та не зникли.

У судовому засіданні прокурор Ємельянова М.В. підтримала клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та просить вказане клопотання задовольнити.

Представник потерпілого – адвокат Бережний О.І. клопотання прокурора підтримав та просив задовольнити.

У судовому засіданні захисник – адвокат Клименко Р.Л. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 діяв в стані необхідної оборони, оскільки був напад 3 (трьох) осіб на ОСОБА_1 , з метою примусового його поміщення до реабілітаційного центру. Посилання прокурора на жорстокість вчиненого злочину не є підставою для тривалого продовження тримання особи під вартою. Зі спливом певного часу навість обґрунтована підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 відніс вирішення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суддею враховується, що на теперішній час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, оскільки за місцем реєстрації разом із батьками він фактично не проживав, тимчасово проживав у м. Куп`янськ Харківської області разом зі своєю співмешканкою, тобто міцних соціальних зв`язки в місці постійного проживання він не має;

- обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, що підтверджується відомостями про особу обвинуваченого, який до арешту офіційно не був працевлаштованим та не мав постійного стабільного джерела доходу, з метою забезпечення елементарних життєвих потреб може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в стані наркотичного сп`яніння, що додатково свідчить про його підвищену суспільну небезпеку як особи, а тому застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Судом враховується реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При вирішення питання про дію запобіжного заходу суддею оцінюються в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; 3) відомості про особу обвинуваченого, який розлучений, разом із неповнолітньою дитиною не проживав та відомостей про те, що дитина знаходилась на його утриманні матеріали справи не містять; 4) за місцем реєстрації у м. Харкові обвинувачений не проживав та фактично проживав разом із співмешканкою в м. Куп`янськ Харківської області, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків в місці проживання; 5) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_1 до арешту офіційно не був працевлаштованим та не мав постійного джерела доходів.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який спричинило загибель людини, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визнає розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369 – 372, 376, 392, п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Ємельянової М.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 05 листопада 2021 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору та направити до державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою – протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено 07.09.2021 року.

Суддя В.О. Курило