Рішення № 99422207, 18.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2021Справа № 910/9657/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Національного банку України (вул, Інститутська, 9, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" (вул. Електротехнічна 4а оф. 412, 02660, код ЄДРПОУ 37415250)

про стягнення 93 409, 16 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.07.2021),

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 95 555, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за договором про надання послуг №101168 від 13.05.2019 та додаткових договорів до нього послуги надано у повному обсязі, проте позивачем здійснено оплату вказаних послуг відповідно розрахунків, узгоджених між сторонами у договорі, що становить більшу суму, ніж фактична вартість наданих послуг, що була зменшена після підписання актів коригування виконаних робіт, та у зв`язку з неповерненням відповідачем різниці вартості наданих послуг, утворилась заборгованість у розмірі 89 033, 51 грн та обов`язок сплати на користь позивача 5 096, 02 грн інфляційних втрат та 1 426, 14 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

01.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником позивача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 призначено судове засідання у справі призначити на 14.07.2021.

12.07.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки позивачем не враховано оплату у розмірі 2000 грн, та як насідок невірно розраховано суму 3% річних та інфляційних втрат, також сторонами не укладалось додаткової угоди стосовно зменшення ціни договору на 114 384, 63 грн, враховуючи викладене, відповідач визнає позов частково.

У судовому засіданні 14.07.2021 судом оголошено перерву до 18.08.2021.

23.07.2021 до відділу діловодства суду від Національного банку України надійшла відповідьна відзив, у якій позивач навів свої аргументи щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві, зокрема, що підписанням довідок форми КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В сторонами фактично було відкореговано суму оплати за надані послуги, що також визнано і відповідачем у відзиві, враховуючи викладене позивач просив возовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також, 23.07.2021 до відділу діловодства суду від Національного банку України надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд зменшити суму основної заборгованості до 87 033, 51 грн у зв`язку з частковою оплатою відповідачем, а також навів новий розрахунок 3% річних, сума яких складає 1394, 10 грн та інфляційних втрат, що становлять відповідно становлять 4 981, 55 грн.

У судовому засіданні 11.08.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача від 19.07.2021 про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 11.08.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача позовні вимоги визнав, проти задоволення не заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2019 між Національним банком України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" (далі - виконавець) укладено договір №101168 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у договорі, послуги з поточного ремонту конструкцій бар`єру безпеки лінійних споруд Національного банку України по вул. Пухівській, 5, 7 у м. Києві (далі - послуги) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний (ні) кошторис (и) (додаток (ки) 2,3 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до пункту 1.2. договору обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Строк надання послуг в повному обсязі не повинен перевищувати 325 календарних днів з дати підписання договору уповноваженими особами обох сторін (пункт 2.1. договору у редакції, викладеній у додатковому договорі від 24.12.2019).

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна вартість послуг за договором (договірна ціна) становить 1 799 752, 25 грн (один мільйон сімсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві грн 25 коп.), у тому числі (20%) - 299 958, 71 грн відповідно до договірної ціни (додаток 1 до договору) та обсягів, передбачених локальним (и) кошторисом (ми) (додаток (и) 2,3 до договору) і включає з кошти на покриття ризиків, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з наданням посад договором.

Загальна вартість послуг за договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2. договору).

Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 7 (семи) робочих дати підписання уповноваженими особами сторін акту та довідки, що складена згідно з актом (пункт 4.1. договору).

Вартість використаних виконавцем ресурсів, які надаються замовником для надання послуг на об`єктах (електроенергія, вода) утримуються замовником під час здійснення розрахунків, згідно з вартістю зазначеною в довідці, у відповідності до обсягів, зазначених у акті та тарифами згідно з договірною ціною (пункт 4.2. договору).

У відповідності до п. 5.4.1. договору замовник має право зменшувати обсяг закупівлі та їх загальну вартість за договором залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 30.04.2020 року (включно) (пункт 13.1. договору у редакції, викладеній у додатковому договорі від 24.12.2019).

На виконання умов договору відповідач надав, а позивач прийняв послуги загальною вартістю 1 726 572, 26 грн, що підтверджується актом про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі від 01.10.2020, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою виконавця.

В свою чергу, позивачем було оплачено надані послуги у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами початкових міжбанківських розрахункових документів, та не заперечується відповідачем.

В подальшому сторонами було складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати корегування за листопад 2020 на суму -89 033, 51 грн та на суму -25 351, 12 грн разом з відповідними актами корегування виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року, відповідно до яких загальну вартість будівельних робіт було зменшено на 114 384, 63 грн.

12.11.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №61-0017/66934 з проханням перерахувати Національному банку України кошти в сумі 114 384, 63 грн.

На виконання вказаного листа відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 25 351, 12 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3092 від 28.12.2020.

01.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 з вимогою у семиденний строк від дня її отримання повернути кошти у розмірі 89 033, 51 грн.

На вказану претензію відповідач надав відповідь №16-02/03-21 від 16.03.2021, у якій гарантував, що грошові кошти у розмірі 89 033, 51 грн будуть сплачені до 30.04.2021.

Платіжним дорученням №13 від 23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" додатково перерахувало Національному банку України 2000, 00 грн.

Листом б/н від 29.04.2021 відповідач додатково повідомив позивача, що гарантує погашення заборгованості з ПДВ найближчим часом.

Відтак, оскільки сума у розмірі 87 033, 51 грн відповідачем позивачу повернута не була, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення вказаної суми як безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави дійти для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Спірна сума була перерахована позивачем в якості оплати послуг за договором №101168 від 13.05.2019, визначена згідно з актом про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі від 01.10.2020.

Однак в подальшому, за спільною згодою сторін, вартість надання таких послуг сторонами було зменшено на 114 384, 63 грн шляхом підписання довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати корегування та актів корегування виконаних будівельних робіт.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач у спірному випадку безпідставно зберігає майно (грошові кошти) позивача.

Отже, враховуючи, що сума, на яку було зменшено вартість виконаних робіт, частково була повернута відповідачем, у розмірі 27 351, 12 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 033, 51 грн як безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи звернення позивача з претензією №1 від 01.03.2021, яка була надіслана на офіційну електронну адресу відповідача, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів настав.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 394, 10 грн за період з 20.11.2020 по 31.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 4 981, 55 грн за період з 01.12.2020 по 30.04.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення компенсаційних витрат також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань з повернення на користь позивача безпідставно збережених коштів або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути на користь позивача зазначені кошти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БМЛ ГРУП" (вул. Електротехнічна 4а оф. 412, 02660, код ЄДРПОУ 37415250) на користь Національного банку України (вул, Інститутська, 9, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) основну заборгованість у сумі 87 033 (вісімдесят сім тисяч тридцять три) грн 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 981 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят одна) грн 55 коп., 3% річних у сумі 1 394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) грн 10 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2021

Суддя Н.І. Ягічева