Рішення № 99422166, 05.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2021Справа № 910/20888/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали

заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/20888/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" вул.Джона Маккейна 5, кімн.312, м. Київ, 01042

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС "АГРОМАРС" вул. Пожарського буд.3, м. Київ, 02094

про стягнення 1 653 434,31 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Чуйко А.В. - ордер № 064445 від 02.08.2021 року;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС "АГРОМАРС" про стягнення 1 653 434,31 грн., а саме 1 520 506,00 грн. основного боргу, 71 984,50 грн. пені, 17 996,13 грн. процентів річних та 42 947,68 грн. втрат від інфляції, втрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки колес та шин № 852/2016П/186/2016/КАМ/0 від 28.09.2016 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилось заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20888/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" про забезпечення позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року у справі №910/20888/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС "АГРОМАРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" 1 520 506,00 грн. основного боргу, 71 787,82 грн. пені, 17 946,96 грн. процентів річних, 42947,68 грн. втрат від інфляції та 24 797,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення у справі № 910/20888/20 судом 30.07.2021 року видано відповідний наказ.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.07.2021 року надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" № 0707/7 від 07.07.2021 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення - відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2021 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 року у справі № 910/20888/20 заяву Мережі сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, призначено судове засідання по розгляду заяви на 05.08.2021 року.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

В судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення 05.08.2021 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.

Про дату, час і місце судового засідання 05.08.2021 року з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478335578.

Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судового засідання 05.08.2021 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник ТОВ «Комплекс «Агромарс» не прибув в судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення 05.08.2021 року, за відсутності клопотань про відкладення, суд згідно приписів ч. 4 ст. 244 ГПК України здійснював розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі виключно за наявними матеріалами за відсутності зазначеного учасника справи.

У судовому засіданні 05.08.2021 року представник позивача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просив її задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем у поданій суду позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України до початку підготовчого судового засідання 04.03.2021 року через канцелярію суду подано клопотання № 2502/1 від 25.02.2021 року про долучення доказів до матеріалів справи, в тому числі на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги № 2019ТР від 08.04.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа Сервісних Станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Антона Чуйко» (виконавець за договором); копію акту прийому - передачі виконаних робіт № 43 від 02.02.2021 року до Договору № 2019ТР від 08.04.2019 року; оригінал платіжного доручення № 7665 від 03.02.2021 року на суму 10 000,00 грн.; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Чуйко А.В. серії ЧН № 000334 від 27.04.2018 року та відповідного ордеру серії ЧН № 064411 від 23.02.2021 року.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/20888/20, склала 10 000,00 грн.

За приписами п. 9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

За умовами Договору № 2019ТР про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги від 08.04.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа Сервісних Станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Антона Чуйко» (виконавець за договором) (далі - Договір), клієнт уповноважує виконавця представляти інтереси клієнта та надавати юридичні послуги та правову (правничу) допомогу останньому, з приводу будь - яких цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справ, проваджень, скарг,звернень тощо без виключень, а виконавець за даним договором здійснює захист, надає правову допомогу та представляє інтереси клієнта.

Відповідно до п. 3.1 Договору клієнт зобов`язаний оплатити послуги виконавця у розмірах, передбачених п. 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за послуги, надані виконавцем, клієнт сплачує суму, обумовлену домовленістю сторін.

На підтвердження внесення сум гонорару виконавець надає клієнтові на його вимогу квитанцію. Виконавець може здійснити попередню оплату за Договором у розмірі, обумовленому сторонами (п.4.2 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.2 Договору строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 Договору, та закінчується за 12 місяців з цієї дати, з автоматичною пролонгацією дії Договору.

Якщо жодна зі сторін письмово не повідомила іншу особисто або поштою рекомендованим листом на зазначену у договорі адресу про розірвання Договору не пізніше ніж за місяць до спливу його дії, Договір вважається продовженим ще на 12 місяців.

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу позивачем надано копії підписаного обома сторонами Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг Акту прийому - передачі виконаних робіт № 43 від 02.02.2021 року до Договору, згідно якого сторони погодили, що виконавець повністю надав, а клієнт прийняв послуги, надані виконавцем у справі за позовом ТОВ «МСС «ТіДіСі - Дальнобой» до ТОВ «Комплекс «Агромарс», передбачені пунктами 1.1 та 1.2 Договору № 2019ТР про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги від 08.04.2019 року.

Так, згідно Акту № 43 від 02.02.2021 року адвокатом у справі № 910/20888/20 було надано наступні послуги (виконані роботи) на загальну суму 10 000,00 грн., а саме:

- консультування клієнта щодо правової позиції по стягненню заборгованості з ТОВ «Комплекс «Агромарс»;

- підготовка процесуальних документів для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості;

- подача позовної заяви до Господарського суду міста Києва;

- контроль призначення справи № 910/20888/20 до розгляду;

- представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва.

Як зазначено в Акті прийому - передачі виконаних робіт № 43 від 02.02.2021 року до Договору сторони не мають одна до одної жодних претензій. Даний акт є підставою для проведення розрахунків за Договором про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги від 08.04.2019 року № 2019ТР.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, позивачем на підтвердження факту оплати робіт за Договором надано суду оригінал платіжного доручення № 7665 від 03.02.2021 року про перерахування грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. на користь Адвокатського бюро «Антона Чуйко» із зазначенням призначення платежу «оплата за юридичні послуги у справі № 910/20888/20 зг. акту № 43 від 02.02.2021 року без ПДВ».

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, за відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представниками позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги висновки суду щодо часткової обґрунтованості позовних вимог позивача за результатами вирішення спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС "АГРОМАРС" (вул. Пожарського буд.3, м. Київ,02094, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (вул.Джона Маккейна 5, кімн.312, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 33212540) 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 06 вересня 2021 року.

Суддя А.М.Селівон