Рішення № 99421457, 30.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5999/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Хавіної О.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Сажнєвої Олени Михайлівни, смт. Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення 15 910,57 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу

Представники:

Від Позивача Сопко В.Л.

Від Відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сажнєвої Олени Михайлівни (далі - відповідач) про стягнення 15 910,57 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 96 від 25.04.2019, що складється з: 1 712,28 грн. – основний борг, 13 901,44 грн. – штраф, 85,60 грн. – неустойка, 154,11 грн. – інфляційні, 57,14 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" 24.06.2021 Господарським судом Дніпропетровської області зроблено відповідні запити до органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних, а саме Сажнєвої Олени Михайлівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

25.06.2021 ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

02.07.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.07.2021.

15.07.2021 до суду надійшла відповідь на запит, згідно якої місцем проживання Сажнєвої Олени Михайлівни є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.07.2021 відкладено судове засідання на 30.08.2021.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою" та “адресат відмовився”.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 30.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору, умов та строку поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сажнєвою Оленою Михайлівною (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №96 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених в договорі, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його в порядку, в терміни і на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті згідно прикладеного прайс-листа за цінами, що діють на момент замовлення від покупця.

Товар сплачується за ціною, вказаною у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) в день відвантаження товару (п. 2.1. договору).

У відповідності до п. 2.2. договору, сума постачання за договором складає суму усіх отриманих покупцем накладних.

Пунктом 3.1. договору встановлено, постачання товарів на адресу одержувача здійснюється за письмовими або усними заявками покупця, в асортименті, за цінами і в терміни, постачальником, заздалегідь кожного разу окремо.

Доставка робиться автомобільним транспортом продавця за умови, що сума замовлення складає не менше 1 000,00 грн. з ПДВ. Покупець може вивезти товар своїм транспортом за погодженням між сторонами в робочому порядку зі складу продавця (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою постачання вважається дата накладної на поставлений товар, підписаної покупцем.

У відповідності до п. 6.1. договору, розрахунки за товари, що поставляються, розраховані шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.

Покупець оплачує постачальнику отримані товари з відстрочкою платежу 6 календарних днів. (п. 6.2. договору).

Розділом 8 договору передбачено, що договір діє по 31.12.2019. Договір вважається пролонгованим на наступні 12 місяців, в разі, якщо жодна із сторін не повідомила в письмовій формі другу сторону про розірвання договору. Кількість пролонгацій необмежена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в рамках дії договору, здійснено поставку товару відповідачу на суму 1 712,28 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10 від 01.04.2020.

Відповідач за поставлений товар у встановлений договором строк не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 712,28 грн.

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою № 201 від 30.04.2020 та досудовою вимогою від 14.07.2020.

Відповіді на них відповідач не надав, борг не сплатив.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зч.1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів оплати від представників сторін не надійшло. Відповідачем позовні вимоги належними та допустимими доводами не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1 712,28 грн.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 57,14 грн., інфляційних втрат – 154,11 грн., неустойки – 85,60 грн., штрафу – 13 901,44 грн. за період з 07.04.2020 по 18.05.2021.

За порушення терміну виконання зобов`язань за сплатою товару, зазначеного в п. 6.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 5% від суми сплати. При несвоєчасній сплаті за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% за кожний день прострочення, від суми платежу, який він зобов`язаний був зробити згідно п. 6.2. договору. Сплата штрафу і неустойки не звільняє покупця від обов`язку сплатити прийняті товари. (п. 7.1. договору).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Нормами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628, 629 вказаного кодексу).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання за кожен день прострочення.

Як вбачається з умов п.7.1.договору, при несвоєчасній сплаті за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% за кожний день прострочення, від суми платежу, який він зобов`язаний був зробити згідно п. 6.2. договору.

Отже, з врахуванням вищезазначених норм законодавства та принципу свободи договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, передбачена умовами п. 7.1 договору господарська санкція є пенею, яка визначена сторонами у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання за кожен день прострочення, та не суперечить актам цивільного законодавства.

Здійснивши перевірку розрахунків, суд встановив, що до стягнення підлягає 13 901,44 грн. пені, та. 85,61 грн. неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають стягненню становлять 57,04 грн.

В частині стягнення 0,10 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача за період з травня 2020 по квітень 2021 становлять 143,51 грн.

В частині стягнення 10,60 грн. інфляційних слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1712,28 грн., 13 901,44 грн. - пені, 85,60 грн. – неустойки, 57,04 грн. - 3 % річних та 143,51 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення 10,60 грн. інфляційних та 0,10 грн. - 3% річних слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон" до Фізичної особи-підприємця Сажнєвої Олени Михайлівни про стягнення заборгованості у сумі 15 910,57 грн. за договором поставки – задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сажнєвої Олени Михайлівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, буд. 253, код ЄДРПОУ 39899785) суму основного боргу у розмірі 1 712,28 грн., 13 901,44 грн. - пені, 85,60 грн. – неустойки, 57,04 грн. - 3 % річних, 143,51 грн. - інфляційних втрат та 2 268,47 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Сажнєвої Олени Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Тритон" інфляційних у сумі - 10,60 грн., 0,10 грн. - 3% річних, 1,53 грн. - витрат по сплаті судового збору - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.09.2021

Суддя Н.Г. Назаренко