Вирок № 99420263, 02.09.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4433/19

Провадження № 1-кп/0182/352/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді- Чуприни А.П. секретаря судового засідання Садченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі об`єднане кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2019 за № 12019040340001328 та 15.05.2019 за № 12019040340001330 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого:

02.11.2017 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

22.08.2018 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців до позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 та призначено 5 років позбавлення волі. 22.03.2019 Дніпровським апеляційним судом звільнений з-під варти із зали суду у зв`язку із фактичним відбуттям покарання за ч.5 ст.72 КК України;

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шевчука А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ( в режимі відео конференції),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13.05.2019 року приблизно о 16 год. 50 хв., знаходився у приміщенні торгівельного залу магазину «Аврора», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченко, 188а, де на одному з торгівельних стелажів побачив флеш-накопичувач “Apacer” 64gb, original білого кольору. В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного флеш-накопичувача.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , знаходячись в тому ж місці та в той же самий час, переконавшись, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно умисно повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу з полиці торгівельного стелажу викрав, поклавши у кишеню власного одягу вищевказаний флеш-накопичувач, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №37/12.1/133 від 11.06.2019 року складає 236,33 грн. та покинув з зазначеним флеш-накопичувачем приміщення магазину при цьому не розрахувавшись у касовій зоні.

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ФОП ОСОБА_2 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 , 14.05.2019 приблизно о 11 год. 00 хв. знаходився в службовому приміщенні магазину «Аврора» за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченко, 188а, де побачив мобільний телефон HUAWEI Y5 2018 DUAL SIM, іmеі1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , чорного кольору, який знаходився на робочому столі в службовому кабінеті, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись в службовому кабінеті, відкрито, повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи, схопив із робочого столу мобільний телефон HUAWEI Y5 2018 DUAL SIM чорного кольору, вартість якого відповідно до судово-товарознавчої експертизи №191 від 23.05.2019 року складає 2940,70 грн., який належить ОСОБА_3 , чим спричинив матеріальний збиток потерпілій на загальну суму 2940,70 грн.

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за

-ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

-ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав повністю та пояснив, що 13.05.2019 року приблизно о 17 год., він зайшов до магазина «Аврора» в районі «Кристалу». Там він побачив на вітрині флеш-накопичував, який поклав собі до кишені і з ним вийшов. Викрадене продав. На наступний день, приблизно в обідній час, він знову прийшов до того ж магазину, але там його запросили в кабінет директора, яка стала у нього вимагати повернення флеш-накопичувач, який він викрав перед цим. Коли жінка, яка з ним спілкувалась відволіклась, він схватив зі столу мобільний телефон і з ним вийшов. Мобільний телефон він попросив свого знайомого закласти до ломбарду, пізніше телефон був повернутий власниці. . На теперішній час в скоєних злочинах щиро кається.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким ( ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжким ( ч. 2 ст. 186 КК України) злочинами.

Також суд враховує обставини справи. Особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих, умисних злочинів, неодружений, утриманців не має, за місцем фактичного проживання характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога також не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає визнання вини обвинуваченим (ч. 2 ст.66 КК України).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Приймаючи до уваги принципи справедливості, домірності та індивідуалізації покарання, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення винної особи, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України судом не вбачається.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кілька злочинів, при призначенні остаточного покарання суд враховує наступне.

Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 1 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо при сукупності злочинів суд, призначивши покарання ( основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 р. підлягає частковому приєднанню за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, настання позитивних змін в його особистості та попередження нових злочинів.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід за цими кримінальними провадження не обирався. Обвинувачений підбуває покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 року. Заходи забезпечення не застосовувалися.

Цивільні позови не заявлено.

Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні товарознавчих експертиз № 191 від 23.05.2019 у сумі 170 грн. 00 коп., та №37/12.1/133 від 23.05.2019 у сумі 628 грн. 04 коп., що всього складає 798 грн. 04 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 124 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 10 (десять ) днів позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з моменту проголошення вироку – 02.09.2021 року.

В строк відбуття покарання зарахувати строк відбуття покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 року рахуючи з 09.04.2020 року по день проголошення цього вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільні позови не заявлено.

Речові докази:

- диск з відеозаписом з камер внутрішнього відеоспстережнення за адресою: АДРЕСА_3 , який визнано речовим доказом та долучений до матерілів криманільного провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019040340001330;

- копію фінансового договору грошової позики із заставою майна від 13.05.2019 року № 5.7668/0 , який долучений до матерілів криманільного провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019040340001330;

- диск з відеозаписом з камер внутрішнього відеоспстережнення за адресою: АДРЕСА_3 , який визнано речовим доказом та долучений до матерілів криманільного провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019040340001328;

- мобільний телефон марки HUAWEI Y5 2018 DUAL SIM, іmеі 1: НОМЕР_1 ; іmеі 2: НОМЕР_2 , чорного кольору, який переданий під розписку ОСОБА_4 – залишити у її користуванні.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів-товарознавців 798 ( сімсот дев`яносто вісім) грн. 04 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Головуючий суддя: А. П. Чуприна