Рішення № 99417322, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/12915/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників позивача Герасимчук Н.А., відповідача Ларікової В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_2 до третя особа:Шостого апеляційного адміністративного суду Державна судова адміністрація Українипровизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (позивач/ ОСОБА_2 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шостого апеляційного адміністративного суду (відповідач), за участі третьої особи: Державна судова адміністрація України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шостого апеляційного адміністративного суду, що полягає у нездійсненні нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно у розмірі 1 066 868,04 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 04 коп.);

- стягнути з Шостого апеляційного адміністративного суду на користь судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 доплати до посадового окладу за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно у розмірі 1 066 868,04 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 04 коп.).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відсторонення від здійснення правосудця судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 визнано судом незаконним, як наслідок, незаконним є і позбавлення останньої права на отримання доплат до посадового окладу в порядку ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців». Оскільки наказом відповідача № 133/гс наказ № 584-к скасований повністю, а дії щодо проведення виплати доплат до посадового окладу ОСОБА_2 не вчинені, на переконання позивача, має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати доплат до посадового окладу ОСОБА_2 за період з 18.11.2019 по 21.12.2020.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав того, що оскільки наказ голови Шостого апеляційного адміністративного суду №584-к від 18.11.2019 в частині припинення нарахування та виплати доплат до посадового окладу, в судовому порядку не оскаржувався, та, відповідно, був чинний до скасування наказу від 18.11.2019 №584-к в цілому (наказ голови суду від 22.12.2020 №133 к/гс), підстави для здійснення перерахунку та виплати Позивачу надбавок і доплат до посадового окладу за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2638-IV ОСОБА_2 обрано суддею Київського апеляційного адміністративного суду безстроково.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.09.2019 позивача рекомендовано для переведення на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду без конкурсу.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2727/0/15-19 від 15.10.2019 ОСОБА_2 переведено на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду без конкурсу.

Відповідно до наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 №554-к ОСОБА_2 зараховано на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду з 1 листопада 2019 року із посадовим окладом 31 696,5 грн. відповідно до штатного розпису.

Наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду № 584-к від 18.11.2019 року на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 23/ко-17 від 14.11.2017 та листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 21-6303/19 від 14.11.2019 ОСОБА_2 визнано такою, що не може здійснювати правосуддя у Шостому апеляційному адміністративному суді з 01.11.2019 до набрання рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.04.2019 року про відповідність займаній посаді законної сили (п. 1 наказу).

У зв`язку з цим судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 було припинено нарахування та виплату надбавок до посадового окладу в порядку ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Наказ голови Шостого апеляційного адміністративного суду № 584-к від 18.11.2019 року в частині про відсторонення від здійснення правосуддя позивачем було оскаржено до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року по справі № 640/25764/19 за позовом ОСОБА_2 до Шостого апеляційного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про скасування наказу в частині позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 № 584-к в частині визнання ОСОБА_2 такою, що не може здійснювати правосуддя у Шостому апеляційному адміністративному суді до набрання рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.04.2019 законної сили.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року по справі №640/25764/19 набрало законної сили 22 грудня 2020 року.

На виконання зазначеного рішення суду 22.12.2020 головою Шостого апеляційного адміністративного суду було видано наказ № 133/гс, відповідно до п. 1 якого скасовано наказ голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 № 584-к «Про підстави нездійснення правосуддя суддею ОСОБА_2 в Шостому апеляційному адміністративному суді».

ОСОБА_2 звернулась до голови Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату надбавок та доплат до посадового окладу за період з 18.11.2019 по 19.11.2020, а також видати довідку про донараховані суми грошових коштів за вказаний період.

Листом від 19.04.2021 за вих. № 02.5-08/2564/2021 Шостим апеляційним адміністративним судом надано відповідь, в якій зазначено про відсутність підстав для нарахування та виплати надбавок і доплат до посадового окладу.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів в Україні» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 цієї статті суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу для судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Також суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Отже, зазначеною правовою нормою чітко регламентовано, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат і виплачується з дня зарахування судді до штату відповідного суду.

Судом встановлено, ОСОБА_2 відповідно до наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду № 554-к від 31.10.2019 було зараховано до штату Шостого апеляційного адміністративного суду з 01.11.2019, з огляду на вказане, з вказаної дати остання повинна була отримувати суддівську винагороду у встановленому ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмірі.

Наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду № 584-к від 18.11.2019 року на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 23/ко-17 від 14.11.2017 та листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 21-6303/19 від 14.11.2019 ОСОБА_2 визнано такою, що не може здійснювати правосуддя у Шостому апеляційному адміністративному суді з 01.11.2019 до набрання рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.04.2019 року про відповідність займаній посаді законної сили (п. 1 наказу).

Згідно пункту 2 наказу №584-к від 18.11.2019 припинено нарахування та виплату доплат до посадового окладу ОСОБА_2 на період, вказаний в пункті 1 наказу.

Отже, в період з 18.11.2019 по 21.12.2020 ОСОБА_2 виплачувався лише посадовий оклад та не виплачувались щомісячна доплата за вислугу років та доплата за науковий ступінь.

Як вбачається з преамбули наказу № 584-к, однією з підстав його прийняття зазначено ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною 10 якої передбачено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Тобто, після відсторонення судді від здійснення правосуддя на підставі п. 1 наказу № 584-к, припинення виплати доплат до посадового окладу по суті було здійснено на підставі вимог закону.

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2020 року по справі № 640/25764/19 пункт 1 наказу № 584-к скасовано як такий, що прийнятий неуповноваженим суб`єктом, оскільки відповідно до частин 1 та 2 ст. 66 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» лише Вища рада правосуддя на підставі подання ВККС наділена повноваженнями відсторонювати суддю від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання. Судом встановлено, що Вища рада правосуддя не приймала рішень про відсторонення судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 від здійснення правосуддя.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зважаючи на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, факт незаконного відсторонення судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя має преюдиційне значення для даної справи та не підлягає доказуванню.

На виконання рішення суду наказ № 584-к в повному обсязі був скасований наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 № 133 к/гс.

Тобто, відповідач, скасувавши п. 2 наказу № 584-к у добровільному порядку, визнав цим самим його незаконний характер.

Це пояснюється, зокрема, тим, що у разі скасування судом пункту першого наказу № 584-к про відсторонення судді від здійснення правосуддя, пункт 2 цього наказу (що є похідним), яким було обмежено виплату суддівської винагороди з підстав відсторонення, не може існувати самостійно.

При цьому, дія другого пункту наказу по своїй суті була спрямована на здійснення відповідних заходів відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності на виконання вимог закону, зокрема, ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій».

Враховуючи, що в судовому порядку було підтверджено факт відсутності повноважень у голови суду приймати рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя без відповідного рішення Вищої ради правосуддя, у зв`язку з цим у відповідача також були відсутні повноваження і на позбавлення судді права на отримання суддівської винагороди у розмірі посадового окладу з доплатами, оскільки між цими фактами існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Отже, суд погоджується з позивачем, що після скасування наказу № 584-к ОСОБА_2 мала законні очікування щодо відновлення свого порушеного права на отримання доплат до посадового окладу за весь період дії цього наказу.

Оскільки наказом відповідача № 133/гс наказ № 584-к скасований повністю, а дії щодо проведення виплати доплат до посадового окладу ОСОБА_2 не вчинені суд вбачає таку бездіяльність Шостого апеляційного адміністративного суду протиправною щодо нарахування та виплати доплат до посадового окладу ОСОБА_2 за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно.

Наведене мало наслідком порушення майнових прав позивача, а саме - права на отримання суддівської винагороди у встановленому законодавством розмірі.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особам, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі, щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого «права власності», а саме отримання справедливого розміру суддівської винагороди, має бути застосована.

Недопущення до здійснення правосуддя та обмеження відповідачем виплати суддівської винагороди відбулося за відсутності законних підстав для цього та без дотримання порядку, встановленого законом, з незалежних від судді підстав, а тому порушене право судді повинно бути захищене шляхом відновлення становища, яке існувало до видання наказу № 584-к, визнаного в подальшому незаконним.

Конституційний суд України у рішенні № 11-р/2018 від 4 грудня 2018 року зазначив: «Судді виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявність єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними...».

Згідно довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 №02.7-36/161 відповідачем було проведено розрахунок невиплачених доплат до посадового окладу ОСОБА_2 за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 у розмірі 1 066 868,04 грн.

Вказаний розмір виплати відповідачем не оспорюється.

Варто також наголосити, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади; бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджувального порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі», заява № 30210/96, п. 158).

В той же час, гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №4901-VI),

Частиною 1 статті 3 цього Закону закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до підпункта 3 пункта 35 цього Порядка Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Пунктом 38 Порядка №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядка в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Абзацом 10 пункта 25 Порядка №845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до абзаца 2 частини 3 статті 148 Закону України №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушене право позивача належить поновленню шляхом стягнення з Шостого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_2 доплати до посадового окладу за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно у розмірі 1 066 868,04 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 04 коп.) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795)».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Шостого апеляційного адміністративного суду (вул. Московська,8, корп. 30,Київ,01010, код ЄДРПОУ42250890) щодо нарахування та виплати доплат до посадового окладу ОСОБА_2 за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно у розмірі 1 066 868,04 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 04 коп.).

3. Стягнути з Шостого апеляційного адміністративного суду (вул. Московська,8, корп. 30, Київ, 01010, код ЄДРПОУ42250890) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) доплату до посадового окладу за період з 18.11.2019 по 21.12.2020 включно у розмірі 1 066 868,04 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 04 коп.) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795)».

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 07.09.2021.

Суддя С.К. Каракашьян