Ухвала суду № 99417022, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/24314/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату при Міністерстві юстиції України, Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, Білобожицької сільської ради, державного реєстратора Білобожицької сільської ради Бурки Сергія Івановича, ОСОБА_1, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Заверухи Наталії Іванівни про скасування наказу та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» (далі також - ТОВ «Акцент-центр», позивач) до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач-1), Департаменту державної реєстрації та нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі також - відповідач-2), Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - відповідач-3), Білобожицької сільської ради (далі також - відповідач-4), державного реєстратора Білобожицької сільської ради Бурки Сергія Івановича (далі також - відповідач-5), ОСОБА_1 (далі також - відповідач-6), приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича (далі також - відповідач-7), приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Заверухи Наталії Іванівни (далі також - відповідач-8), в якому позивач просить суд:

скасувати пункт 4 наказу Міністерства юстиції України № 1915/5 від 31 травня 2021 року;

виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження наступні записи:

- запис про заборону відчуження майна № 6563362 від 11 лютого 2008 року, щодо нежитлової будівлі - об`єкту нежитлової нерухомості розташована за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вулиця Центральна, будинок 1-а , який було поновлено/внесено (поновлені) Державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Бурки Сергія Івановича на підставі Рішення № 565442561 від 10 лютого 2021 року, та на підставі Договору Іпотеки зареєстрований за номером 609 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Римською А.В. 11 лютого 2008 року;

- запис про іпотеку № 40482010, який було внесено/поновлено на підставі рішення Державного реєстратора Державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Бурки Сергія Івановича на підставі Рішення № 565442561 від 10 лютого 2021 року та на підставі Договору Іпотеки зареєстрований за номером 609 посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Римською А.В. 11 лютого 2008 року;

скасувати Рішення винесені приватними нотаріусами, якими було внесено наступні зміни до запису про іпотеку № 40482010, а саме:

- рішення № 56546214 від 10 лютого 2021 року приватного нотаріусу Малого Олексія Сергійовича, яким до запису №40482010 було внесено зміни до відомостей про Іпотеку, а саме: було змінено Іпотекодержателя з ПАТ КБ «НАДРА» на товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (відповідно внесені зміни до запису №40482010)

- рішення №56765960 від 23 лютого 2021 року винесене приватним нотаріусом Заверухою Н.І., яким до запису №40482010 було змінено відомості у записі про Іпотекодержателя, а саме: Іпотекодержателя змінено з ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на ТОВ «Інтервейкапітал».

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суд, з`ясовуючи питання про дотримання позивачем правил підсудності, зазначає наступне.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) гарантує особі право на справедливий суд, яке передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05).

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Положеннями ч. 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

За правилами п. 4 ч. 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, відповідно до ч. 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на нерухоме майно - нежитлова будівля (будівля автозаправної станції), об`єкт нерухомого майна площею 18,1 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вулиця Центральна, будинок 1-А, і можуть впливати на майнові права та інтереси ТОВ «Акцент-Центр», суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір частково не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно (будівля автозаправної станції), оскільки частина заявлених позовних вимог приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права господарського, тому позов у справі частково не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є частково господарсько-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право господарське, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із майнових відносин.

Відповідно до п. 6 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

За правилами ч. 1 статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною вимогою в розумінні п. 23 ч. 1 статті 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно з ч. 5 статті 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Частиною 3 статті 27 КАС України, якою передбачені випадки виключної підсудності, встановлено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність заборони на об`єднання в одне провадження позовних вимог, розгляд яких віднесено до виключної підсудності різних судів.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною зокрема, у рішенні від 09 квітня 2019 року по справі № 9901/172/19.

Так, з поданої ТОВ «Акцент-Центр» позовної заяви вбачається, що в ній об`єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та в порядку адміністративного судочинства.

Щодо пов`язаності вимог підставами виникнення і поданими доказами, слід враховувати, що у відповідності до ч. 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Поряд з цим, аналізуючи зміст позовної заяви та додані до неї документи, суд наголошує, що підстави позову щодо кожного з відповідачів є різними, індивідуальними, оскільки кожен з них діяв окремо.

Тобто, обставини, заявлені у позові, та підстави позову є різними, не пов`язаними між собою. Предметом позову є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами.

При цьому, суд також звертає увагу, що об`єднані позивачем в одній позовній заяві вимоги, не є основними та похідними позовними вимогами.

Додатково, суд звертає увагу, що в порушення п. 4 ч. 5 статті 160 КАС України, в прохальній частині позовної заяви ТОВ «Акцент-Центр» не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, що унеможливлює можливість роз`єднання позовних вимог.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню позивачу з доданими до неї документами.

Додатково суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 статті 169 КАС України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 5 статті 7 вказаного Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору шляхом прийняття даної ухвали, відповідно до вимог процесуального законодавства та п. 5 вказаного вище Порядку.

Керуючись статтями 169, 172, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» повернути позивачеві.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовом надіслати особі, яка її подала.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 39; код ЄДРПОУ 38490035) через відповідний орган державної казначейської служби України сплачений до державного бюджету судовий збір у розмірі 6 810, 00 грн. (шість тисяч вісімсот десять гривень) відповідно до платіжного доручення № 40 від 26 липня 2021 року.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк