Ухвала суду № 99416954, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/20758/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд»

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» (далі по тексту - позивач), адреса: 03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 8 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2042365/40163655 від 16 жовтня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» №57 від 09 вересня 2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» №57 від 09 вересня 2020 року на загальну суму 121 127,04 грн в тому числі ПДВ 20 187,85 грн.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» залишена без руху та останньому наданий десятиденний строк для усунення виявлених недоліків, зокрема, шляхом подання заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою разом з доказами поважності причин його пропуску.

09 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

В обгрунтування якої представник позивача послався на запровадження на всій території України карантину у березні 2020 року, у зв`язку з чим, як вказує представник позивача, з метою убезпечення від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу, який віднесено до особливо небезпечних хвороб, товариство не працювало в звичайному режимі, періодично працівники, включаючи директора, перебували на домашній ізоляції, працювали дистанційно, що значно ускладнювало роботу з документами.

Також , у заяві про поновлення строку на звернення до суду зазначено, що основною діяльністю товариства є оптова торгівля будівельними матеріалами, запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів негативно вплинуло на господарську діяльність товариства, в результаті чого останнє перебувало в скрутному матеріальному становищі, значно скоротилась кількість обігових коштів і, як наслідок, не можливість оплати судового збору.

Крім того, представник позивача посилається й на те, що безпідставне блокування реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ускладнювало роботу товариства, що, в свою чергу, збільшило завантаженість персоналу, а відсутність коштів не надавало можливості залучення додаткових фахівців для організації своєчасного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

На підставі викладеного представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк.

Розглянувши вказану заяву представника позивача, виходжу з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже було зазначено, частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

В ухвалі суду від 29 липня 2021 року було зазначено, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

А також вказано, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

В той же час, слід зазначити, що обгрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду представник позивача посилається на запровадження на всій території карантину, у зв`язку з чим, як він зазначає, товариство не працювало в звичайному режимі, періодично працівники, включаючи директора, перебували на домашній ізоляції, працювали дистанційно, що значно ускладнювало роботу з документами.

З цього приводу необхідно зазначити, що станом на 16 жовтня 2020 року (дата прийняття оскаржуваного рішення) місто Київ було віднесено до «помаранчової» зони обмежень. Це означає, що в межах міста діяли усі обмеження «зеленої» й «жовтої» зон, а також заборона роботи хостелів, спортзалів, установ культури, нічних клубів та обмеження масових заходів з розрахунку на одну особу 20 та не більш 100 осіб.

Позивач за родом своєї діяльності не відноситься ані до хостелу, спортзалу, установи культури та не проводить масових заходів, відповідно, мав можливість працювати в звичайному режимі.

Більш того, позивачем не надано взагалі ніяких доказів, що товариство не працювало в звичайному режимі, а працівники перебували на самоізоляції.

В свою чергу, слід наголосити, що представник позивача самостійно зазначив, що працівники та директор товариства періодично перебували на домашній ізоляції.

Наведене дозволяє дійти висновку, що товариство на період запровадження на території України не зупинило свою діяльність, а його працівники продовжували працювати, у тому числі, на робочих місцях.

Щодо посилань представника позивача на скрутне матеріальне становище та відсутність коштів для залучення додаткових фахівців для своєчасного оскарження рішень, слід зазначити наступне.

Так, позивачем не додано до заяви про поновлення строку на звернення до суду жодних доказів того, що товариство у період з 16 жовтня 2020 року не здійснювало свою господарську діяльність, не отримувало прибуток та на рахунках товариства були відсутні кошти, тобто, позивачем не підтверджено факту скрутного матеріального становища, яке не дозволили останньому сплатити судовий збір за звернення до суду у розмірі, встановленому законодавством.

Також, позивачем не надано вмотивованих пояснень щодо того, яких саме фахівців товариство не мало змоги залучити для організації оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

В свою чергу, слід наголосити, що звернення до фахівців у галузі права, або до адвокатів для отримання юридичних послуг, або професійної правничої допомоги є правом, а не обов`язком особи, відповідно, відсутність коштів на сплату цих послуг не може бути поважною причиною для пропуску строку звернення до суду.

Слід також зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оскільки, матеріалами позовної заяви не підтверджено, а представником позивача не доведено обставини, які є об`єктивно непереборними та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, слід дійти висновку, що обставини, на які посилається представник позивача у заяві є неогбрунтованими та такими, що не можуть бути визнані як поважні підстави для поновлення строку звернення до суду.

У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

Між тим, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, на які посилається представник позивача щодо своєчасності такого звернення не є поважними підставами, з яких пропущений строк звернення до суду, приходжу до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 122, 123, 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік Трейд» повернути без розгляду.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник