Рішення № 99416730, 11.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року м. Київ № 640/32825/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до1. В.о. заступника начальника відділу - начальника 4-го відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-1", Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітана Остимчук Катерини Василівни 2. Адміністрації державної прикордонної служби Українитретя особаГоловний державний виконавець Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівнапро визнання незаконним та скасування рішення, стягнення матеріальної шкоди, стягнення моральної шкоди,Представник позивача, Поливач Є.Ю.;

Представник відповідача-1, Петришак М.Я.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, громадянину України, який досягнув 16-річного віку від 25.08.2020 відносно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Адміністрації державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі вартості туристичних послуг, що складає 55 070,00 грн.;

- стягнути з Адміністрації державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб Державної прикордонної служби України суму грошових коштів у розмірі 80 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою від 20.05.2021 залучено головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесю Євгенівну до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідачі проти позову заперечують, про що надали до матеріалів справи письмові відзиви.

Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2020 року В.о. заступника начальника відділу - начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном Остимчук Катериною прийнято оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досягнув 16-річного віку, згідно якого відмовлено у виїзді з України громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з наявністю в базі даних ДПС України відомостей про позивача відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва №14502772007 від 14.04.2020.

Суть спору зводиться до того, що в базі даних «Боржник» була наявна інформація про громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер виконавчого провадження 6555845 від 23.02.2006, в той час як позивач наполягає на тому, що заборона виїзду стосовно нього - ОСОБА_1 не встановлювалась, внаслідок чого оскаржуване рішення не можна вважати правомірним.

Доводи відповідача-1 полягають в тому, що під час перевірки документів Позивача (закордонного паспорту) при проходженні контролю встановлено повний збіг даних щодо особи, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду з України, а саме повний збіг з даними Позивача: Ім`я, По-батькові, дата народжений, та часткова розбіжність у прізвищі ( ОСОБА_4 ), РНОКПП.

Внутрішній паспорт громадянина України та інших документів, що ідентифікують особу, Позивач при проходженні контролю не надав, що виключало можливість встановлення збігу або розбіжностей цих даних.

Окрім того, шляхом опитування позивача, відповідачем-1 було встановлено повний збіг адреси проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що також зазначена в адміністративному позові. Адреса стягувача, що вказана у Постанові державного виконавця, також повністю ідентична адресі боржника: АДРЕСА_1 . Ім`я та По-батькові стягувача у постанові державного виконавця також збігається з наданим у свідоцтві про народження дитини ім`ям та по-батькові матері дитини.

За таких обставин відповідач-1 наполягає на тому, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою, а допущення описки / помилки в прізвищі і РНОКПП при внесенні цієї інформації до БД «Боржники» через описку у виконавчому документі, не впливає на суть спірного рішення, яке прийнято в зв`язку з забезпеченням застосування до не платника аліментів спеціальної санкції у вигляді заборони виїзду за кордон.

Позиція відповідача-2 зводиться до того, що даний суб`єкт владних повноважень жодними рішеннями, діями, бездіяльністю не порушував прав та інтересів позивача.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.01.2006 Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-2304 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів щомісячно, в розмірі ј частини від всіх видів заробітку.

23.02.2006 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, про що винесено постанову №204/42.

В подальшому виконавчому провадженню присвоєно інший номер - 6555845, що підтверджується наданою третьою особою копією матеріалів виконавчого провадження.

Зі змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 14.04.2020 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесею Євгенівною прийнято постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

17.09.2020 ОСОБА_6 , як стягувач у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №2-2304 від 25.01.2006, звернулась до начальника Шевченківського РВДВС із заявою про повернення виконавчого листа в зв`язку з тим, що претензії по сплаті аліментів відсутні.

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що позивачу відмовлено у виїзді за кордон 25.08.2020, а 17.09.2020 у ОСОБА_6 були відсутні претензії щодо сплати аліментів.

При цьому, як вказано на ст.10 паспорта громадянина України ОСОБА_6 , між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.

Позивач на власний розсуд копію особистого паспорта громадянина України для долучення до матеріалів справи не надав.

23.09.2020 державним виконавцем скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України стосовно ОСОБА_3 , про що винесено відповідну постанову.

До того ж, згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа №2-304 від 23.01.2006, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, аліменти стягуються на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В матеріалах справи міститься протокол посадової особи ДПС, в якому вказано, що 25.08.2020, виїзд, 02:40:53 гр. України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що збігається за ім`ям та роком народження доньки боржника, вказаної у виконавчому листі і матеріалах виконавчого провадження.

Слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем сам факт наявності станом на 25.08.2020 заборгованості зі сплати аліментів перед гр. ОСОБА_6 на утримання їх спільної доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечувався.

Встановлені судом обставини, на переконання суду, підтверджують, що стягувачем за виконавчим листом №2-304 від 25.01.2006 у виконавчому провадженні є ОСОБА_6 , а боржником є позивач - ОСОБА_1 , в прізвищі та РНОКПП якого допущено помилку, що натомість не впливає на суть спірних правовідносин.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

В.о. заступника начальника відділу - начальник 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітан Остимчук Катерина Василівна (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 08301, м. Бориспіль, Київська область, ОКПП «Київ».

АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (код 00034039, адреса: 01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 26).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.09.2021.

Суддя П.О. Григорович