Рішення № 99416726, 18.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/11485/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Бойко М.В., за участі: представника відповідача - Мирошниченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 серпня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" (08162, Київська обл, смт Чабани, вул. Юності, 3, секція 1Б, прим.14, код ЄДРПОУ 42215526) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року та № 00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов`язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27.07.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №1307/10-36-07-01/42215526 від 05.02.2021 року. Наголошено на тому, що податковий кредит товариством було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та ґрунтуються виключно на аналізі внутрішніх баз даних ДПС України в розрізі діяльності контрагента скаржника.

Представник позивача в судове засідання 18.08.2021 року не з`явився про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 18.08.2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,на підставі направлень від 25.01.2021 року №246 виданого Головним управлінням ДПС у Київській області та наказу ГУ ДПС у Київській області від 20.01.2021 №123-п, виданого на підставі п.п.20.1.4 п.20.1. ст..20, п..п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" (код ЄДРПОУ 42215526) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.12.2020 №9339581452 від`ємного значення з податку ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, декларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт перевірки №1307/10-36-07-01/42215526 від 05.02.2021 року.

Згідно висновків Акту, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у Декларації від`ємного значення ПДВ, встановлено порушення платником податків: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1325566 грн. За листопад 2020 року та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 297697 грн. за листопад 2020 року.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2021 року :

- №00046310701, яким до ТОВ «Конект Інвест Сервіс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 297697 грн.;

- №00046320701, яким ТОВ «Конект Інвест Сервіс» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1458122,60 грн.

Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря», - з огляду на відсутність в останніх достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів та відсутність підтверджуючої документації (звітів) наданих послуг, відсутність джерела походження товару, відсутність земельних ділянок для вирощення сільськогосподарської продукції.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, та підлягає перевірці наявність таких обов`язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" укладено Договір поставки №1809-1 від 18.09.2020 року, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, разом з усіма його складовими та документами, що його стосуються, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 Договору асортимент, кількість та ціни Товарів визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано додатки до договору (специфікації) , які є невід`ємною частиною договору, договір №18-09/20 про надання послуг відповідного зберігання від 18.09.2020 року, акти приймання-передачі товару до Договору про надання послуг відповідального зберігання №18-09/20 від 18.09.2020 року, видаткові накладні, платіжні доручення.

Також, 20.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Вранішня Зоря» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки №ВЗ20/10, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати товар.

Згідно з п.1.2 Договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися Сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватись Постачальником з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду копії: додатку до договору поставки №ВЗ20/10 від 20.10.2020 , видаткових накладних, договору №ВЗ20/10-2 про надання послуг відповідального зберігання від 20.10.2020 року, акт приймання-передачі товару до Договору про надання послуг відповідального зберігання №ВЗ20/10-02 від 20.10.2020 року.

При цьому, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит по господарським взаємовідносинам ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря», за перевіряє мий період були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявні та описані ревізором в акті перевірки.

В акті перевірки зазначено, що в період, що перевірявся перевіркою було встановлено відсутність джерела походження товару, відсутність власних або орендованих основних фондів, відсутність земельних ділянок для вирощення сільськогосподарської продукції, неможливість підтвердження факту придбання ТОВ «КОНЕКТ ІНВЕСТ СЕРВІС» сої у контрагента-постачальника ТОВ «ФГ імені Івана Завади» (код за СДРПОУ 40679517).

Також, в періоді, що перевірявся у ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, згідно даних ЄРПН ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» не встановлено залучення третіх осіб для надання допоміжних, сторонніх послуг щодо придбання, зберігання ТМЦ, які в подальшому були продані ТОВ "Конект Інвест Сервіс".

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки в періоді, що перевірявся у ТОВ «Фермерське господарство «Вранішня Зоря» були відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, згідно даних ЄРПН ТОВ «Фермерське господарство «Вранішня Зоря» не встановлено залучення третіх осіб для надання допоміжних, сторонніх послуг щодо придбання, зберігання ТМЦ, які в подальшому були продані ТОВ «Конект Інвест Сервіс».

Контролюючий орган при перевірці прийшов до висновку, що відсутнє джерело походження товару, відсутні власні або орендовані основні фонди, відсутні земельні ділянки для вирощення сільськогосподарської продукції, відсутня можливість транспортування перевіркою не підтверджено факт придбання ТОВ «Конект Інвест Сервіс» сої у контрагента- постачальника.

Враховуючи викладене вище, податковий орган дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ "Конект Інвест Сервіс" податкового кредиту, виписані постачальниками, які не мали можливості фактично здійснити господарські операції, у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, не можуть вважатись належно оформленими документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Беручи до уваги викладене вище, суд при визначенні правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначає таке.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальний податковий номер, а отже, мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Щодо посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, відхиляється судом, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Крім того, суд зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відповідача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Суд також зазначає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі відсутності джерела походження товару (робіт, послуг) у постачальників.

Судом такі доводи податкового органу не приймаються з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі господарські операції позивача проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару.

Разом з тим суд наголошує, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 р. № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені в подальшому договори.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлена права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б».

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 р. №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

У той же час, суд зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення, а отже, з огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року та № 00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов`язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн. протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу норми ч.2 ст.19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

правомірності Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" (08162, Київська обл, смт Чабани, вул. Юності, 3, секція 1Б, прим.14, код ЄДРПОУ 42215526) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов`язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конект Інвест Сервіс" (08162, Київська обл, смт Чабани, вул. Юності, 3, секція 1Б, прим.14, код ЄДРПОУ 42215526) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2021 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа