Рішення № 99416703, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/29521/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16. Код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в Машівській пересувній мехколоні з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.09.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач досяг пенсійного віку 05 вересня 2020 року, а тому необхідний страховий стаж для призначення пенсії для нього складає 27 років, проте, у своєму листі-відмові № 2600-0303-8/151587, відповідач визнав страховий стаж Позивача у розмірі 25 років 7 місяців та 18 днів, без урахування спірного періоду з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік. Страховий стаж за період роботі Позивача з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік складає більше двох років, що в сумі визнаним періодом роботи складає більше 27 років трудового стажу, при необхідному стажі для призначення пенсії - 27 років. Наявність необхідного трудового стажу також підтверджується трудовою книжкою позивача.

Ухвалою від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року № 276 передбачено, що на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності. Оскільки, запис про звільнення позивача завірений печаткою без зазначення ідентифікаційного коду організації, тому відсутні підстави для зарахування періоду з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік до загального страхового стужу. Як наслідок, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років) , у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 15.10.2020 №14253 гр. ОСОБА_1 було відмовлено.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням ним ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсійного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 15.10.2020 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 26.10.2020 року №2600-0303-8/151587 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача, що йому відмовлено в призначені пенсії оскільки після розгляду документів відповідач прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 наявно лише 25 років 7 місяців 18 днів страхового стажу, оскільки до страхового стажу не зараховано період з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік, так як запис про звільнення завірений печаткою УРСР.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі-Закон № 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як свідчать матеріали справи, позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що загальний страхований стаж позивача складає лише 25 років 7 місяців та 18 днів, підтверджений відповідно до Порядку №637.

При цьому, з листа відповідача від 25.10.2020 №2600-0303-8/151587 вбачається, що позивачеві не було зараховано до страхового стажу період роботи з 21.07.1992 по 20.09.1994, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці завірено печаткою УРСР.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993, № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93р. №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці позивача від 21.07.1992 за №16 він був прийнятий на посаду муляра п`ятого розряду Машівської пересувної техколонії №11.

20.09.1994 позивач був звільнений за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП УРСР, про що внесено запис у трудову книжку за №17.

Вищевказані записи у трудовій книжці посвідчені підписом інспектора відділу кадрів та відбитком печатки підприємства, після назви якого міститься назва Украгрострой УРСР ( а.с. 6.7).

Відтак, встановлено, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача на підприємстві в період з 21.07.1992 по 20.09.1994, а також містить посилання на відповідні наказ на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними посилання відповідача щодо встановлення страхового стажу в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 р. № 637 "Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Окрім того, твердження відповідача, що зарахувати період з 21.07.1992 по 20.09.1994 до страхового стажу спірного періоду неможливо у зв`язку з тим, що період роботи у даній організації завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб`єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.

На переконання суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не врахувало ОСОБА_1 період його роботи з 21.07.1992 по 20.09.1994 у Машівській пересувній техколонії №11, а тому протиправно відмовило позивачеві у призначені пенсії за віком, враховуючи ті обставини, що включно зі стажем роботи в період з 21.07.1992 по 20.09.1994 загальний страховий стаж позивача складає 27 років 9 місяців та 18 днів, що дає йому право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 15.10.2020 тобто через місяць після досягнення пенсійного віку, отже, пенсія ОСОБА_1 підлягає призначенню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з 06.09.2020.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду наданого у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року по справі №823/795/17 (адміністративне провадження №К/9901/2159/17) зазначено, що суди розглядають спори про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, та зобов`язання вчинити певні дії з точки зору дискреційних повноважень, під якими, розуміються повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином Верховний Суд зазначив, що якщо відмова відповідного органу (суб`єкта владних повноважень) визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, якщо встановлено, що дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, та враховуючи, обраний позивачем належний спосіб захисту порушеного права який у спірному випадку є зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в Машівській пересувній мехколоні з 21.07.1992 року по 20.09.1994 рік та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.09.2020.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 840, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16. Код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа