Рішення № 99416656, 07.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Київ № 826/16483/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр "Снайл"

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС

у м. Києві, як відокремленого підрозділу

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Транспортно-Будівельний центр "Снайл" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 10872615140103.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначив, що воно винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 здійснено заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлення від 18.07.2018 № 1230/26-15-14-01-03 та наказу від 18.07.2018 № 11310 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр "Снайл, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ" (код 40703298) за червень, липень, серпень 2017 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" (код 41147764) за липень 2017 року

За результатами перевірки складено Акт № 506/26-15-14-01-03/33593929 від 26.07.2018 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», пункту п`ятого Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65 685 гривень, у тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 65 685 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пункту першого статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 60 819,00 грн.

07.08.2018 на підставі вказаного Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 10872615140103 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 82 106,00 грн, з яких 65 685,00 грн. за податковим зобов`язанням, 16 421,00 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно з пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 123.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв`язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цього податку стали господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд».

Зокрема, відповідач дійшов висновку про відсутність реального характеру взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд», діяльність яких спрямована на прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків, що встановлено вироком суду.

Матеріали справи свідчать, що Приватним підприємством "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» договір на виконання робіт від 25.06.2017 №ВМ-25.06/17 та договір перевезення вантажів та транспортного експедирування від 01.07.2017 №ТР-0107/17.

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано до матеріалів справи копії специфікацій, рахунків на оплату, актів наданих послуг, заявок, товарно-транспортних накладних. Розрахунки проведено у безготівковій формі, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень.

Також Приватним підприємством "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» договір перевезення вантажів та транспортного експедирування від 10.05.2017 №17тр-1005/СН та договір на виконання робіт від 01.05.2017 №17-0105/СН.

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано до матеріалів справи копії специфікацій, рахунків на оплату, актів наданих послуг, заявок, товарно-транспортних накладних.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень, а також на підставі договору про переведення боргу від 01.08.2017 №Пер-0108/17 переведено борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд».

Відповідачем надано до матеріалів справи копію вироку Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі №753/23956/17, відповідно до якого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» ОСОБА_1 визнано виною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено наступне:

«У березні місяця 2017 року, у денний час доби ОСОБА_1 перебуваючи за тимчасовим місцем проживання «Центр обліку для бездомних осіб» за адресою АДРЕСА_1 , отримала від невстановленої до судовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_2 пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298). Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ «Союз Кепітал Строй», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбається нею для здійснення незаконної діяльності невстановленими розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодилась на таку пропозицію та надала відомості невстановленій до судовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я, а саме копію паспорту НОМЕР_1 виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 18.09.1999 року та копію облікової картки платника податків № НОМЕР_2 . З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_1 , у кінці травня 2017 року діючи на прохання невстановленої до судовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи в офісі нотаріуса ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 отримала від раніше невідомої, невстановленої до судовим розслідуванням особи Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 22.02.2017 року, Протокол №24/05 загальних зборів учасників ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 24.05.2017, Статут ТОВ «Союз Кепітал Строй» (нова редакція), а також інші документи необхідні для перереєстрації. Усвідомлюючи, що діяльність ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 22.02.2017 року, Протокол №24/05 загальних зборів учасників ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 24.05.2017, Статут ТОВ «Союз Кепітал Строй» (нова редакція), довіреність на представництво інтересів Товариства від 25.05.2017 року. Завірені таким чином установчі документи ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), а також інші підписані документи, ОСОБА_1 надала невстановленій до судовим розслідуванням особі, з метою подальшого використання їх для прикриття незаконної діяльності. В подальшому, отримавши від ОСОБА_1 підписані та завірені нею необхідні документи для діяльності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), невстановленими до судовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , було проведено перереєстрацію юридичної особи ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), де ОСОБА_1 виступила засновником та директором ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), що, в свою чергу, надало можливість невстановленим до судовим розслідуванням особам використовувати вищевказане підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Так, з червня 2017 року невстановлені до судовим розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) для відображення наче б то наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, серед яких ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна», ТОВ «Агро - Успіх», ТОВ «Трансімпульс плюс», ТОВ «Глорія - Комплекс», ТОВ «Теса - Групп», ТОВ «Київтехцентр», ТОВ «Папір - Мал», ТОВ «Капро», ТОВ «Східтепло Буд», ТОВ «ТК Скорпіон - С», ТОВ «Колоксай», ТОВ «Листехпоставка», ТОВ «Хлібні Технології», ТОВ «Транс - Харвіст», що підтверджує факт використання ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) для прикриття незаконної діяльності. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_1 не мала, підприємство перереєструвала на своє ім`я на прохання невстановленої до судовим розслідуванням особою без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_1 не складала, лише підписувала та передавала невстановленим до судовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) не складала та не підписувала, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавала та нікого на це не уповноважувала, жодних службових осіб ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) не призначала. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) в банківських установах ОСОБА_1 не вчиняла. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_1 ніколи не володіла, її місцезнаходження їй не відоме.».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

У розумінні наведених вище положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 №753/23956/17 обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи.

Суд зазначає, що встановлення обставин щодо використання з червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов`язань за матеріальну винагороду суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій.

Посилання позивача на те, що взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» та Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» при винесенні вироку, наданого відповідачем, не досліджувались, суд відхиляє, оскільки Дарницьким районним судом м. Києва було встановлено, що починаючи з червня 2017 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» Дзюбчук Н.В. не мала відношення до господарської діяльності даного товариства.

Дослідивши договори, копії яких надано позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» вказано саме ОСОБА_1 , яка, згідно вищезазначеного вироку суду, є винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» використовувалось для прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків.

Стосовно взаємовідносин Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» судом встановлено, в договорі від 10.05.2017 №17тр-1005/СН в реквізитах Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» зазначено розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сбербанк», однак згідно даних АІС Податковий блок відповідачем встановлено, що даний розрахунковий рахунок відкрито підприємством в установі банку 31.05.2017 (інформацію наведено у відзиві на позов), тобто після укладання договору.

Крім того, надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» не розкривають змісту та обсягу робіт (площі, об`єму, не містять жодної адреси об`єкту, на якому здійснювались роботи) не містять інформацію щодо використання будівельних матеріалів (переліку, кількості, їх власника), відсутня калькуляція послуг (взаємозв`язок між обсягом наданих послуг та їх вартістю); в актах не зазначено конкретний час та місце надання послуг (час, адреса, вулиця), відстані перевезень (в кілометрах), тощо; в товарно-транспортних накладних не заповнено відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій (масса брутто, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, підпис відповідальної особи); біля підписів відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача не зазначені посади та прізвища.

Таким чином, наведене свідчить про виключно документальне оформлення господарських операцій без їх фактичного виконання.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2018 у справі № 753/18828/18 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено наступне:

« ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. ст. 56, 57, 89 ГК України, ст. ст. 81, 87, 88 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчинила пособництво у фіктивному підприємництві шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» (далі - ТОВ) з метою прикриття їх незаконної діяльності, яка полягала у наданні засобів та усунення перешкод, за наступних обставин.

29 травня 2017 року, ОСОБА_4 , діючи за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим розслідуванням особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи в офісі нотаріуса ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 отримала договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, статут ТОВ та інші документи необхідні для перереєстрації, які у подальшому засвідчила разом із довіреністю на представництво інтересів Товариства від 30 травня 2017 року.

Вказані документи ОСОБА_4 передала невстановленій досудовим розслідуванням особі з метою подальшого їх використання для прикриття незаконної діяльності.

У подальшому невстановлені досудовим розслідуванням особи, отримавши від ОСОБА_4 необхідні документи для діяльності ТОВ, в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради здійснили перереєстрацію юридичної особи ТОВ, де остання виступила засновником та директором ТОВ, що надало можливість вказаним невстановленим особам використовувати це товариство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила, що в травні 2017 року, перебуваючи в м. Житомир, зустріла знайомого ОСОБА_5 , який сказав, що хоче на неї оформити ТОВ «Самміт-Агро-Трейд». Оскільки у ОСОБА_4 було скрутне матеріальне становища, вона за 1000 грн. погодилася на пропозицію, при цьому розуміла, що займатися господарською та підприємницькою діяльністю вона не буде. На реалізацію плану ОСОБА_6 , ОСОБА_4 надала копію паспорту та ідентифікаційного коду, за допомогою яких було оформлено необхідні документи щодо діяльності ТОВ у нотаріуса та банку. Як працювало товариство ОСОБА_4 не знала, оскільки печатку та необхідні документи віддала Юрі, який у подальшому зник.».

Отже, у розумінні наведених вище положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2018 №753/18828/18, обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи.

Суд зазначає, що встановлення обставин щодо використання з червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов`язань за матеріальну винагороду суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій.

Посилання позивача на те, що взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» та Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» при винесенні вироку, наданого відповідачем, не досліджувались, суд відхиляє, оскільки Дарницьким районним судом м. Києва було встановлено, що починаючи з червня 2017 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» ОСОБА_4 не мала відношення до господарської діяльності даного товариства.

Дослідивши договори, копії яких надано позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» вказано саме ОСОБА_4 , яка, згідно вищезазначеного вироку суду, є винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» використовувалось для прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/13301/14.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вироками у кримінальних справах діяння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, як пособництво у фіктивному підприємстві, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів та усунення перешкод

Враховуючи викладене первинні документи підписані від імені директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй», підписані особами, які заперечують свою фактичну участь в управлінні вказаними підприємствами, суд приходить до висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентами позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй», є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі №826/10170/17 адміністративне провадження №К/9901/46301/18.

В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі №2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час, за встановлення в судовому рішенні, прийнятого у межах кримінального провадження обставин фіктивності суб`єкта підприємницької діяльності, заперечення керівником такого суб`єкта свого відношення до його господарської діяльності та заперечення свого підпису у документах, підписаних від його імені, такі документи не можуть бути оцінені як доказ правомірності формування витрат та податкового кредиту на їх підставі.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, суд встановив відсутність документальних доказів руху на користь Приватного підприємства "Транспортно-Будівельний центр «Снайл» від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кепітал Строй» матеріальних активів (товарів), зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків - позивача.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум названого податку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Отже, під час судового розгляду справи позовні вимоги не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.