Рішення № 99416646, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/20098/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності "Харківські залізобетонні конструкції" до відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби м. Києві Державної податкової служби України провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідач 1: Державної податкової служби України, Відповідач 2: Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1745663/41607988, №1745661/41607988 від 17.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №68 від 16.06.2020 року, №75 від 17.06.2020 року і вважати їх прийнятими та зареєстрованими з дати направлення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним у встановлений строк подано пояснення та вичерпний перелік документів необхідний для розблокування та реєстрації податкових накладних, отже оскаржувані рішення є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.10.2020 року від представника відповідача 2 до Канцелярії суду надійшов Відзив на адміністративний позов, в якому проти прозову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було надіслано всіх підтверджуючих документів які б свідчили про реальність здійснення господарської операції, вважає рішення правомірними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

03.11.2020 року від представника позивача до канцелярії суду надійшла Відповідь на відзив, в якому останнім зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві лише цитує законодавчі акти, зокрема Податковий кодекс України та Постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації накладної/розрахунк - коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якими регулюється зупинення реєстрації податкових накладних, але ніяких підтверджень того, що вся діяльність здійснювалась відповідно до зазначених норм а ні суду, а ні сторонам по справі не надає, крім того зазначено, що Рішення ГУ ДПС У м. Києві 1745663/41607988. №1745661/41607988 від 17.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної є безпідставними та протиправними, а значить підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про розгляд справи в спрощеному порядку з викликом сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залучення до участі у справі третьої особи.

04.12.2020 року представником позивача через канцелярію суду подано Заяву про винесення рішення щодо розподілу судових витрат.

12.04.2021 року представником позивача електронною поштою подано клопотання про прискорення розгляду справи.

Щодо питання правонаступництва відповідача 2, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 КАС України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Позивачем складено та подано на реєстрацію, через електронний кабінет платника податків, Податкові накладні від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75.

Однак, податкові накладні від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75 прийнято, але їх реєстрацію зупинено та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена ПН/РК відповідає вимогам п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» і запропоновано надати пояснення або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

13.07.2020 року ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» направлено повідомлення №2 про подання пояснень та копій документів, щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію, яких зупинено, в якому надано пояснення та копії документів, що підтверджують реальність проведення операції.

17.07.2020 року комісією ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №1745663/41607988 та №1745661/41607988, відповідно до яких ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75.

Позивачем подано скарги на рішення від 17.07.2020 року №1745663/41607988 та №1745661/41607988 до Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України разом з пакетом документів.

Рішеннями ДПС України від 05.08.2020 року №40481/41607988/2 та №40482/41607988/2 скарги позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Вважаючи рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі також - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі також - Порядок №117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до квитанцій від 10.07.2020 року за результатом обробки накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75 відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію зупинено, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Згідно з вимогами пунктів 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

У свою чергу, реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена, як зазначено у квитанції, через те, що ПН/РК відповідає певним вимогам «Критеріїв ризиковості платника податку», тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію накладної зупинено з підстав, які не передбачені Порядком №117.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена додатком №2 до Порядку №117.

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Так, на пропозицію Комісії ГУ ДПС у м. Києві позивачем через систему електронного документообігу подано пояснення та копії документів на підтвердження здійснення/реальності господарської операції та відображення її у податковому обліку.

Суд зауважує, що у квитанції конкретного переліку документів, які мають бути подані позивачем, не вказано, з огляду на що, позивачем подано перелік документів, яким підтверджується специфіка його діяльності та реальності господарської операції, відображеної у податкових накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75, на власний розсуд.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Незважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що були надані в електронному варіанті відповідачу 2, Комісією прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75, в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Проте, в порушення наведених вище вимог, оскаржуване рішення, прийняті за формою згідно з Додатком до Порядку №117, містить лише загальне твердження про ненадання копій документів без конкретизації, зокрема, у графі «Додаткова інформація» конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Поряд з цим, як вже зазначено, у квитанції відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Враховуючи викладене, рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.07.2020 року №1745663/41607988, №1745661/41607988 про відмову в реєстрації податкових накладних від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75 є протиправним та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог про реєстрацію вказаних податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (із змінами; далі - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що в даному випадку, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75, днем їх фактичного подання, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачами під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність прийнятих рішень від 17.07.2020 року №1745663/41607988, №1745661/41607988, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.06.2020 року №68 та від 17.06.2020 року №75.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень від 20.08.2020 року №4167 та від 16.09.2020 року №4298 за подання позовної заяви позивачем сплачено 4204, 00 грн.

З огляду на те, що судом визнано протиправними та скасовано рішення, прийняті Комісією ГУ ДПС у м. Києві, в той час, як позовна вимоги, заявлена до Державної податкової служби України в частині реєстрації податкових накладних, має характер зобов`язальної за наслідками скасованих рішень, суд дійшов висновку, що стягнення судового збору на користь позивача підлягає в повному обсязі, а саме в сумі 4204, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Положеннями частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В контексті приписів частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинств України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами шість та сім статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 28 600, 00 грн. надано копію договору про надання правової допомоги від 21.05.2020 року, акт надання послуг від 20.11.2020 року №99, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 ЦК України).

Враховуючи, що ціни на адвокатські послуги не регулюються державою, суд приймає розрахунок ціни наданих послуг позивачу.

Кодексу адміністративного судочинства України встановлює ознаки, які суд має враховувати, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на адвоката суд повинен урахувати таке: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір цих витрат співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторони; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору; чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони та чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому Кодекс не визначає будь-яких критеріїв, за якими слід оцінювати складність справи й виконаних адвокатом робіт, співмірність витрат з обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 134 КАС України).

З урахуванням наведеного та враховуючи, що відповідачами не доведено неспівмірність витрат, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 28 600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (вул. Тростянецька, 6-Г, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 41607988) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1745663/41607988, №1745661/41607988 від 17.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №68 від 16.06.2020 року, №75 від 17.06.2020 року датою їх фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (вул. Тростянецька, 6-Г, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 41607988) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 444116011).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (вул. Тростянецька, 6-Г, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 41607988) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 28 600 (двадцять вісім тисяч шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 444116011).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» (код ЄДРПОУ 41607988, адреса: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 6-Г);

Відповідач 1: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8)

Відповідач 2: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 444116011).

Повне судове рішення складено 06.09.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна