Рішення № 99415514, 07.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4160/21

07 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначені пенсії за віком неправомірними;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи в ПП ім. Матросова з квітня 1985 року по 1995 роки та призначити пенсію за віком з 28.07.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не зараховано до страхового стажу період роботи в ПП ім. Матросова з 1985 по 2001 роки, з тих підстав що в документах архівного фонду ПП ім. Матросова за вказані роки значиться « ОСОБА_1 » (без по-батькові), що не відповідає паспортним даним позивача. Беручи до уваги те, що факт роботи позивача у вказаний період підтверджується відомостями трудової книжки, формальні неточності не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії за віком протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.08.2021 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та вказав, що згідно довідок №256/06-06 від 20.07.2020, №110/06-06 від 14.03.2019, №364/06-06 від 19.11.2019, виданих трудовим архівом Лановецького району Тернопільської області, значиться " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача, у зв`язку з чим до страхового стажу позивача не враховано період роботи в ПП ім. Матросова з 1985 по 2001 роки. Вважає дiї Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування позивачу вказаного періоду роботи такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 20.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 16.02.2021 № 1900-0303-8/4744 позивачу відмовило в призначені пенсії за віком. Підставою для відмови стала відсутність страхового стажу роботи. Головним Управлінням пенсійного фонду в Тернопільській області не зараховано до страхового стажу періоди роботи в ПП ім. Матросова за 1985-2001 роки, оскільки в документах архівного фонду ПП ім. Матросова за вищезазначені роки значиться « ОСОБА_1 », що не відповідає паспортним даним позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).

Так, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, що 02.03.1985 позивач прийнята в колгосп ім. Матросова, 10.06.1985 позивач переведена в дитячий садок на посаду повара, 28.11.2001 позивач звільнена з ПП ім. Матросова за згодою сторін.

Суд зазначає, що факт роботи позивача у спірний період у ПП ім. Матросова (колгосп ім. Матросова) підтверджений записами в її трудовій книжці, які засвідчені підписом посадових осіб та відбитками печатки.

Разом з тим, спірний період роботи ОСОБА_1 у ПП ім. Матросова який позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу становить 1985-1995 роки.

У зв`язку з цим, саме вказаний період є предметом позову та підлягає дослідженню судом.

Згідно з наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.08.1998 № 41 "Про затвердження переліку типових документів", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 17.09.1998 № 576/3016, та наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5 на підприємство покладається обов`язок зберігання архівних документів, які можуть бути використані для підтвердження законних прав громадян, зокрема на нарахування пенсій, різних видів матеріальної допомоги та компенсацій, інших виплат і пільг терміном у 75 років.

Отже, протягом вказаного періоду працівник вправі отримати відповідні архівні документи, тоді як окремі неточності в цих документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії.

Судом встановлено, що з метою підтвердження спірного періоду своєї трудової діяльності позивач надала відповідачу ряд уточнюючих довідок, зокрема №256/06-06 від 20.07.2020, №110/06-06 від 14.03.2019, №364/06-06 від 19.11.2019 видані трудовим архівом Лановецького району Тернопільської області.

Оцінюючи існуючу невідповідність написання даних позивача в архівних довідках та паспортних даних заявника, суд зауважує, що вказані довідки видані трудовим архівом Лановецького району Тернопільської області саме на ОСОБА_1 , про що в них безпосередньо зазначено.

Крім того, суд вважає надмірним формалізмом твердження відповідача про неналежність відповідачу архівних довідок, з тих підстав, що в них зазначено лише прізвища та ім`я позивача - " ОСОБА_1 " без зазначення по батькові.

Отже, незважаючи на те, що «по батькові» позивача у вказаних довідках не вказано, відсутні достатні приводи вважати, що вони не відповідають паспортним даним позивача, а тим паче дійти висновку про те, що довідки видані не стосовно позивача.

Крім цього, вказані періоди співпадають з відомостями трудової книжки позивача.

Також, в матеріалах адміністративної справи містять пояснення свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали разом із позивачем у спірний період в ПП ім. Матросова. Поясненнями вказаних свідків підтверджено, що позивач працювала у спірний період в ПП ім. Матросова, а також той факт, що інших осіб, які працювали на вказаному підприємстві з прізвищем та ім`ям ОСОБА_1 не працювало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки архівних довідок позивача та протиправно відмовив у зарахуванні позивачу страхового стажу роботи на підставі відомостей трудової книжки та вищезазначених архівних довідок.

При цьому суд зауважує, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що зазначений у позові спірний період трудової діяльності позивача у ПП ім. Матросова (1985-1995 роки) підтверджений належними та допустимими доказами, а тому його слід врахувати до страхового стажу позивача.

Відтак, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у ПП ім. Матросова за 1985-1995 роки підлягає задоволенню.

Згідно відповіді Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 16.02.2021 № 1900-0303-8/4744 страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії складає 21 рік 02 місяці 06 днів при необхідному не менше 27 років.

Однак, з врахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ПП ім. Матросова за 1985-1995 роки, страховий стаж ОСОБА_1 станом на час звернення за призначення пенсії складає більше 27 років, що відповідає положенням ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім цього, відповідно до частини 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, необхідного віку для призначення пенсії (59 років і 6 місяців) ОСОБА_1 досягнула 28.07.2020.

Заяву про призначення пенсії з відповідними документами позивач подала відповідачу 20.08.2020, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи наявність необхідного віку і стажу пенсія позивачу повинна бути призначена з 29.07.2020.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги в частині підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією №0.0.2196340835.1 від 15.07.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком неправомірними.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в ПП ім. Матросова з 1985 по 1995 роки та призначити пенсію за віком з 29.07.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,0 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ 14035769);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.