Ухвала суду № 99414780, 07.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 вересня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/10141/21Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Полтава-банк" до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про визнання дій протиправними щодо винесення постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2021 року Акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, у якій просить:

визнати протиправними (неправомірними) дії щодо винесення постанови про накладення арешту на рухоме майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та скасувати арешт і заборону відчуження (в тому числі зняття з обліку та/або перереєстрацію, інше розпорядження) в частині що стосується транспортного засобу - автомобіля марки MITSUBISI, модель PAJERO WAGON, типу загальний легковий універсал-В номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 (який є предметом застави та прийнятий Банком у власність), що був накладений 29.06.2021 р. Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимиром Леонідовичем (юр. адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Троїцька, 89-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , посвідчення №01107 від 27.10.2017 р. видане Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців Протокол №29 від 23.10.2017р.) на підставі Постанови про арешт майна боржника від 29.06.2021 у виконавчому провадженні №65917248;

зобов`язати вчинити дії щодо зняття арешту з транспортного засобі - автомобіля марки MITSUBISI, модель PAJERO WAGON, типу загальний легковий універсал-В номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 (запис про обтяження № 29044370) та припинити його розшук.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів позову, 24.01.2018 між ПАТ "Полтава-банк", поіменоване далі "Банк", в особі Голови Правління ПАТ "Полтава-банк" Переверзева Віталія Станіславовича, діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та Приватне підприємство "ТОТАЛ СПОРТ", поіменоване далі "Позичальник", в особі директора Мелеха Артура Еріковича, діючого на підставі Статуту із змінами і доповненнями, з другої сторони, які далі разом іменуються "Сторони", укладено кредитний договір №4662, за умовами якого Банк протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору надає в користування Позичальнику кредит у вигляді відновлюваної (револьверної) кредитної лінії для виконання Позичальником заходів по . поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів, обладнання, оплаті товарів, робіт, послуг, виплат заробітної плати та відрахування по заробітній платі, сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів та інші поточні потреби в сумі (загальний ліміт заборгованості) 1 800 000,00 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень 00 коп. на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1). Ліміт заборгованості встановлюється відповідно до Графіка встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1) (пункт 1.2).

02.02.2018 між ПАТ "Полтава-банк" (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №194, за умовами якого: в забезпечення повернення позичальником в строк встановлений вимогою банку, а при відсутності такої вимоги - згідно графіка до 24 січня 2020 року (включно) грошових коштів в розмірі 1800000,00 грн., отриманих за кредитним договором (кредитна лінія) №4662 від 24 січня 2018 року, відсотків за користування кредитом з розрахунку 21% річних на умовах, визначених кредитним договором, неустойки передбачених основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави, витрат на утримання і збереження предмета застави, витрат на страхування предмета застави, збитків завданих порушенням Основного зобов`язання чи умов цього договору заставодавець передає в заставу заставодержателю належний йому на праві власності транспортний засіб - легковий універсал-В, марки MITSUBISI PAJERO WAGON, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований в Полтавському ВРЕР 16.04.2014, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого Полтавським ВРЕР 16.04.2014.

Пунктом 2.3.6 договору застави визначено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов`язань за кредитним договором, вказаним в пункті 1.1 цього договору застави та/або порушень справи про банкрутство позичальника незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання. При цьому заставодержатель має право реалізувати предмет застави від свого імені будь-якій особі на підставі договору або взяти предмет застави у власність (набути право власності на предмет застави).

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 54749821 від 02.02.2018 АТ "Полтава-банк" здійснено обтяження застави рухомого майна на підставі Договору застави від 02.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. зареєстрованого в реєстрі за №194 — автомобіль легковий універсал-В марки MITSUBISI PAJERO WAGON, 2013 року випуску, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого Полтавським ВРЕР 16.04.2014.

09.11.2018 між ПАТ "Полтава-банк" та ПП "ТОТАЛ СПОРТ" укладено додаткову угоду до кредитного договору №4662 від 24.01.2018 про таке: викласти п.п. 1.1., 1.2., 3.2.1. г) кредитного договору № 4662 від 24.01.2018 в наступній редакції: "1.1. Банк протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору надає в користування Позичальнику кредит у вигляді відновлюваної (револьверної) - кредитної лінії для виконання Позичальником заходів по поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів, обладнання, оплаті товарів, робіт, послуг, виплат заробітної плати та відрахування по заробітній платі, сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів та інші поточні потреби в сумі (загальний ліміт заборгованості) 2 500 000,00 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень 00 коп. на умовах, визначених цим Договором.

1.2. Ліміт заборгованості встановлюється відповідно до Графіка встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 в новій редакції від 09.11.2018.);

3.2.1. Позичальник зобов`язаний: г) повернути наданий кредит, зазначений в п.1.1. цього Договору, в повному обсязі в строк встановлений вимогою Банку, в тому числі вимогою пред`явленою згідно п. 5.2.3., а при відсутності такої вимоги - повернути кредит частинами згідно графіка, зазначеного в п.1.2., до "24" січня 2021 р. (включно). Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день".

12.11.2018 між ПАТ "Полтава-банк" (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір про внесення змін до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №2812, за умовами якого: внесено зміни до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. 02.02.2018 за реєстровим №194, а саме викладено пункт 1.1 договору застави в наступній редакції : "1.1. В забезпечення повернення позичальником в строк встановлений вимогою банку, а при відсутності такої вимоги — згідно графіка до 24 січня 2021 року (включно) грошових коштів в розмірі 2500000,00 грн., отриманих за кредитним договором (кредитна лінія) № 4662 від 24 січня 2018 року, відсотків за користування кредитом з розрахунку 21% річних на умовах, визначених кредитним договором, неустойки передбачених основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави, витрат на утримання і збереження предмета застави, витрат на страхування предмета застави, збитків завданих порушенням Основного зобов`язання чи умов цього договору заставодавець передає в заставу заставодержателю належний йому на праві власності транспортний засіб - легковий універсал-В, марки MITSUBISI PAJERO WAGON, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований в Полтавському ВРЕР 16.04.2014, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого Полтавським ВРЕР 16.04.2014".

30.04.2021 АТ "Полтава-банк" склало Вимогу-повідомлення № 005-006/1992 про усунення порушень по кредитному договору №4662 від 24.01.2018 та попередження про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №72370007 від 05.05.2021 було зареєстровано звернення стягнення на підставі Вимоги-повідомлення про усунення порушень по кредитному договору №4662 від 24.01.2018 та попередження про звернення стягнення на предмет застави на автомобіль легковий, легковий універсал-В марки MITSUBISI PAJERO WAGON, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований в Полтавському ВРЕР 16.04.2014, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого Полтавським ВРЕР 16.04.2014.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі №2/497 від 31 травня 2021 року, позовні вимоги АТ "Полтава-банк" задоволено в повному обсязі. В рахунок часткового погашення заборгованості Приватного підприємства "ТОТАЛ СПОРТ" (ідентифікаційний код 39340931; місце знаходження: 36000, м. Полтава, проспект Першотравневий, 25) за кредитним договором № 4662 від 24 січня 2018 року з додатками в розмірі 1530364 грн. - частина простроченого тіла кредиту, звернуто стягнення на заставне майно, що є предметом застави шляхом визнання за АТ "Полтава-банк" права власності на: майно згідно договору застави №4662 від 24.01.2018.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №74207180, виданого 06.08.2021, 29.06.2021 внесено запис та зареєстровано обтяження за №29044370 на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер №65917248, виданий 29.06.2021, видавник: приватний виконавець Скрипник В.Л., об`єкт обтяження: все рухоме майно; боржник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: приватний виконавець Скрипник В.Л.

Акціонерне товариство "Полтава-банк", вважаючи, що на підставі умов зазначених вище кредитного договору та договору застави набуло право власності на транспортний засіб - автомобіль легковий, марки MITSUBISI, модель PAJERO WAGON, типу загальний легковий універсал-В номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернулося до суду з позовом у цій справі та просить скасувати арешт та заборону відчуження вказаного майна, посилаючись на те, що Акціонерне товариство "Полтава-банк" не може реалізувати своє законні права власника через наявні арешти.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.

Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Позивач фактично вказує на наявність першочергового права на задоволення вимог за кредитним договором та договором застави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ГПК також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 ГПК).

Як вбачається з позову, предметом спору у цій справі є спір про скасування арешту та заборону відчуження транспортного засобу.

Отже, спір є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №826/24525/15.

За положеннями частини 3 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Зі змісту позовних вимог та доданих до позову документів вбачається, що предметом спору в ній є дії щодо винесення постанови про арешт транспортного засобу та звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в заставі. Подання позову покликане на відновлення переважного права позивача як заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами, позивач вважає що на підставі умов кредитного договору та договору застави набув право власності на транспортний засіб.

Оскарження дій та рішень виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону № 1404-VІІІ.

Таким чином, з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим спором.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Полтава-банк" до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про визнання дій протиправними щодо винесення постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя І.Г. Ясиновський