Ухвала суду № 99414720, 07.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/8498/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28.07.2021 звернувся до суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га як члену ФГ "Бочко" із земель фермерського господарства для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322080400:00:001:1796;

зобов`язати відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 14.07.2021 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 провадження у справі за цим позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

02.09.2021 головуючому судді передано заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, у якій позивач зазначив, що після подання позову відповідачем 29.07.2021 ухвалено рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому просив визнати протиправним та скасувати згадане рішення.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України допускає зміну предмета або підстав позову, тоді як зміна одночасно і предмету і підстав позову цим Кодексом не передбачена.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №826/19197/16 зазначив, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.

Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних відносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

За обставин цієї справи має місце одночасна зміна позивачем як предмета (замість вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування індивідуального акта), так і підстав позову (обставини нерозгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою замінено обставинами правомірності рішення селищної ради про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Оскільки у поданій заяві позивач замінює позовні вимоги новими вимогами та одночасно змінює підстави первинного позову новими підставами позову, визначаючи нові обставини і норми права в їх обґрунтування, то фактично позивач подає новий позов, відмінний від первинного позову предметом та підставами.

Таким чином, позивач в порушення вимог частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно змінює і предмет, і підставу позову, наслідком чого є повернення поданої заяви особі, яка її подала.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд зауважує, що цей спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у поданому клопотанні не посилається на необхідність вжиття судом дій, для вчинення яких доцільним було б проведення розгляду справи з викликом її учасників.

Суд зауважує, що спірні відносини є доволі поширеними у судовій практиці, а суть спору не свідчить про наявність виключної правової проблеми, значну складність справи чи суспільний інтерес до її розгляду.

Натомість спірні відносини стосуються питань правозастосування та не потребують встановлення фактичних обставин справи шляхом заслуховування судом усних пояснень учасників справи, виклику свідків, експертів, спеціалістів тощо.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; від 25.04.2002 у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи №440/8498/21 шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтями 44, 47 КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для призначення у справі усних слухань шляхом виклику учасників у відкрите судове засідання.

Керуючись статтями 12, 44, 47, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову повернути позивачу.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала в частині повернення заяви про зміну предмета позову може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В іншій частині - ухвала окремо не оскаржується.

Суддя О.О. Кукоба