Ухвала суду № 99414500, 07.09.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7620/20

УХВАЛА

07 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – військової частини А 2171 на виконання рішення суду від 04.11.2020,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/7620/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2171 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 04.11.20 позовні вимоги задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Військову частину А2171 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 по 03.01.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 16.03.2016 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в періоді з 01.03.2018 по 03.01.2020 – березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 року № 1078.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.21 вищезазначене рішення змінено та абзац 3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину А2171 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016р. по 03.01.2020р. включно».

Апеляційна інстанція наголосила, що розрахунок сум індексації грошового забезпечення позивача, а саме питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Оскільки відповідачем на момент розгляду справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача - ОСОБА_1 , у т.ч. встановлення базового місяця для її здійснення, підстави вважати, що відбулося порушення прав щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись - відсутні.

Колегія суддів звернула увагу на те, що саме в процесі виконання рішення суду у даній справі, відповідачем в порядку, встановленому нормами Закону №1282-XII та Порядку №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Окрім того, виходячи з положень ст.5 КАС України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Оскільки виплату та розрахунок індексації не проведено, то, у даному випадку, право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним.

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

06.09.21 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просить визнати протиправними дії в/ч А2171 щодо застосування березня 2016 р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 16.03.16 по 28.02.18 при виконання рішення суду від 04.11.20 № 420/7620/20; визнати протиправною бездіяльність в/ч А2171 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.20 по 03.01.20 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4082 грн 54 коп. відповідно до абз 4, 6 п. 5 постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 при виконанні судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання вказаного судового рішення відповідач нарахував та позивачу 31.08.21 надійшли кошти в сумі 4145,53 грн, в результаті чого сума недоплати складає 73 484,86 грн (77 765,42 грн – 4280,56 грн) в періоді з 16.03.2016 по 28.02.2018. Також позивачу не сплачено фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.18 по 03.01.20 в розмірі 90 210,96 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви через її невідповідність вимогам ст. 383 КАС України.

Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів на наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Порядок звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України. Дана стаття встановлює відповідні обов`язкові реквізити, які має містити така заява.

Зокрема, законодавець передбачив, що заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, однією із обов`язкових умов для прийняття виконавчого листа до виконання визначає сплату авансового внеску при пред`явленні виконавчого листа до виконання.

Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Однак, як зазначає сам позивач (заявник), виконавчий лист № 420/7620/20, виданий 13.08.2021 Одеським окружним адміністративним судом, до примусового виконання позивачем не пред`являвся. Тобто фактично виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа ООАС від 13.08.2021 № 420/7620/20 в органах державної виконавчої служби відсутнє. Дані обставини вказують на те, що позивач передчасно звернувся до суду із відповідною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року по справі №805/1458/17-а, адміністративне провадження №К/9901/52038/18.

За правилами частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вимогам, визначеним у частинах 2-4 цієї статті, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень підлягає поверненню у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 383 КАС України, а саме - пунктам 7 та 8 частини 2 цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – військової частини А 2171 на виконання рішення суду від 04.11.2020 повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя І.В. Завальнюк