Рішення № 99414043, 07.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12458/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4623 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Трофімов Руслан Валерійович, звернувся до суду з позовом до Військової частини А4623 (далі – відповідач, в/ч А4623), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в день його звільнення з військової служби індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.07.2019 по день фактичної виплати 18.06.2021 терміном 707 днів, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні з військової служби 05.07.2019 (виключений зі списків особового складу частини 11.07.2019) відповідач не здійснив з позивачем повного розрахунку, а саме індексації грошового забезпечення. Повну виплату індексації грошового забезпечення відповідач здійснив лише 18.06.2021. Несвоєчасність проведення відповідачем розрахунку при звільненні позивача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Позивачем не оскаржувався здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум, належних позивачу при звільненні що свідчить про відсутність між сторонами спору, тому відсутні підстави для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 29.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 31.08.2021 (вх.№62942) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у в/ч А4623 на посаді начальника майстерні технічного обслуговування ремонтного взводу ремонтно-технічної роти.

Наказом командира зенітного ракетного полку від 05.07.2019 №21-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Відповідно до наказу командира в/ч А4623 від 11.07.2019 №146 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 з 11.07.2019 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №380/4519/20 визнано протиправним ненарахування та невиплату в/ч А4623 індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в належному розмірі за період з січня 2014 року по 11.07.2019 та стягнуто з в/ч А4623 індексацію грошового забезпечення в розмірі 91 315 грн 03 к. на користь ОСОБА_1 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМ України від 15.01.2004 №44.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі №380/4519/20 клопотання в/ч А4623 про поновлення строку апеляційного оскарження залишено без розгляду та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в/ч А4623 на рішення Львівського окружного адміністративного суду 14.08.2020 у справі №380/4519/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в/ч А4623 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №380/4519/20 касаційну скаргу в/ч А4623 задоволено та скасовано ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі №380/4519/20, а справу №380/4519/20 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №380/4519/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в/ч А4623 на рішення Львівського окружного адміністративного суду 14.08.2020 у справі №380/4519/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в/ч А4623 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №380/4519/20 набрало законної сили 15.09.2020.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №380/4519/20 в/ч А4623 18.06.2021 переведено на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 91 087 грн 58 к., що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 21.06.2021 №C51GM5757TKURERI.

Позивач вважає, що виплата відповідачем індексації грошового забезпечення не у день його звільнення зумовлює наявність у нього права на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, за захистом якого звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 1-3 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає, передбачена статтею 117 КЗпП України, відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №380/4519/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, встановлено право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення у належному розмірі.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 21.06.2021 №C51GM5757TKURERI підтверджено, індексація грошового забезпечення була виплачена в/ч А4623 на виконання судового рішення від 14.08.2020 у справі №380/4519/20 лише 18.06.2021 шляхом переведення на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 91 087 грн 58 к.

Вказане свідчить про те, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 здійснено в/ч А4623 не в день виключення позивача із списків що в/ч А4623 11.07.2019, а 18.06.2021, тобто несвоєчасно.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 11.07.2019, а індексацію грошового забезпечення перераховано 18.06.2021.

Як вказано в витязі із наказу від 11.07.2019 №146, 11.07.2019 – остаточна дата закінчення військової служби, тобто останній робочий день, а 18.06.2021 – дата повного розрахунку.

Тому час затримки повного розрахунку з позивачем становить з 12.07.2019 по 17.06.2021, а не з 11.07.2019 по 18.06.2021, як помилково вважає позивач.

Оскільки час затримки повного розрахунку з позивачем з 12.07.2019 по 17.06.2021 становить 707 календарних днів, то за цей період відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справа № 480/3105/19 та від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19.

За встановлених обставин цієї справи, суд вважає, що при вирішенні цього питання необхідно врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, принцип співмірності з врахуванням розміру заборгованості.

Також, суд звертає увагу, що при визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа № 580/2427/19).

Відповідно до довідки від 09.10.2020 №350/488/57/1631, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становить 27 720 грн 19 к. (за травень 2019 року - 13 823 грн 97 к., за червень 2019 року - 138 96 грн 22 к.).

Для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 454 грн 42 к. за день (27 720 грн 19 к. / 61 кількість календарних днів у травні та червні 2019 року).

Період затримки фактичного розрахунку становить 707 днів, отже сума середнього грошового забезпечення становить 321 274 грн 94 к. (454 грн 42 к. х 707 днів).

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення 18.06.2021 в розмірі 91 087 грн 58 к.

Тобто, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 91 087 грн 58 к. (сума індексації, яку виплачено позивачу) / 321 274 грн 94 к. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) *100 = 28,35%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості (28,35%) становить: 454 грн 42 к. (середня заробітна плата за один день) * 28,35%. * 707 (дні затримки розрахунку) = 91 081 грн 44 к.

Отже, у цій справі слід врахувати принцип співмірності середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який має бути виплачений позивачу у розмірі 91 081 грн 44 к.

Також, суд звертає увагу, що саме така правова позиція щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Крім цього, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18, згідно до якої суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, яка є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність своєї бездіяльності спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в день його звільнення з військової служби індексації грошового забезпечення не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує майнові права позивача, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 12.07.2019 по 17.06.2021 є похідною від першої позовної вимоги і підлягає до часткового задоволення з мотивів, наведених вище.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4623 (вул. Гвардійська, буд. 15, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 22994231) про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільнені, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4623 (вул. Гвардійська, буд. 15, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 22994231) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в день його звільнення з військової служби індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину А4623 (вул. Гвардійська, буд. 15, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 22994231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.07.2019 по 17.06.2021 в розмірі 91 081 (дев`яносто одна тисяча вісімдесят одна) грн 44 к., з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома