Рішення № 99413468, 07.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року Київ справа №320/7490/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини 3030 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася військова частина 3030 Національної гвардії України з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути кошти за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, у розмірі 1662,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині 3030 Національної гвардії України за контрактом. Наказом начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 18.06.2020 №39 по особовому складу з відповідачем було розірвано контракт за п.п. Ж п. 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" , у зв`язку з системним невиконанням умов контракту. В подальшому наказом командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 19.06.2020 №120 відповідача було виключено зі списків особового складу військової частини, а чинність контракту припинено достроково.

Під час проходження служби ОСОБА_1 перебував на забезпеченні Військової частини 3030 Національної гвардії України та отримував речове майно передбачене нормами наказу МВС України від 07.06.2017 №475 "Про речове забезпечення Національної гвардії України". При цьому у пункті 18 розділу III наказу МВС України від 07.06.2017 №475 "Про речове забезпечення Національної гвардії України" зазначено, що у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна. Таким чином, відповідач зобов`язаний компенсувати Військовій частині 3030 Національної гвардії України кошти у сумі 1662,09 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком на утримання вартості речового майна від 19.06.2020 року №23.

31 серпня 2020 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви військової частини 3030 Національної гвардії України без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Копію вказаної ухвали суду від 14 вересня 2020 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка відповідає відомостям наданим Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області рекомендованими поштовими відправленнями:

1) №0113332990690, яке повернулося до суду без вручення із довідкою Укрпошти, у якій вказана причина повернення: "інші причини";

2) №0113300736580, яке повернулося до суду без вручення із довідкою Укрпошти, у якій вказана причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

3) №0113300868397, яке повернулося до суду без вручення із довідкою Укрпошти, у якій вказана причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Приписами частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 131 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений обов`язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання. Учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п. 4 ч.6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ухвала суду від 14 вересня 2020 відповідно до частини одинадцятої статті 126 та статті 251 КАС України вважається врученою відповідачу належним чином.

Заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини 303 від 23.11.2016 №231 (по стройовій частині), солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Після зарахування до списків особового складу військової частини 3030 солдат ОСОБА_1 звернувся з рапортом від 01.02.2017 до командира частини з клопотанням про зарахування на військову службу за контрактом строком на 3 роки.

17 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3030 Національної гвардії України було укладено контракт про проходження громадянами військової служби у Національній гвардії України на посаді солдатського складу. В подальшому відповідачем було укладено новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах сержантського складу від 22.12.2017.

У зв`язку з підписанням контракту 22.12.2017 року та у відповідності до Наказу командира військової частини 3030 від 22.12.2017 №84 (по особовому складу) та наказу від 22.12.2017 №254 (по стройовій частині) відповідача було прийнято на військову службу за контрактом та призначено на посаду старшим водієм (автобуса, мікроавтобуса) відділення застосування димових та спеціальних засобів взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту роти бойового та матеріально-технічного забезпечення. Далі в порядку просування по службі 10.07.2019 відповідача було призначено на посаду начальника складу військово-технічного майна господарського взводу роти бойового та матеріального забезпечення.

Наказом начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 18.06.2020 №39 по особовому складу з відповідачем було розірвано контракт за п.п. Ж п. 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з системним невиконанням умов контракту. В подальшому наказом командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 19.06.2020 №120 відповідача було виключено зі списків особового складу військової частини, а чинність контракту припинено достроково.

Відповідно до довідки-розрахунку від 19.06.2020 року №23, на утримання вартості речового майна, при звільненні з відповідача належить утримати вартість речового майна на суму 1662, 09 грн.

Військовою частиною 3030 Національної гвардії України було підготовлено претензію №2 від 26 червня 2020 щодо утримання вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, яка отримана відповідачем 26.06.2020 року. В даній претензії відповідачу було запропоновано протягом 10 календарних днів з дня звільнення з лав Національної гвардії України сплатити кошти у добровільному порядку. Проте станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем вищевказані кошти в добровільному порядку сплачені не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна, зокрема, належить речове майно.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.20 Закону України "Про Національну гвардію України", норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абзацу четвертого частини третьої статті 20 Закону України "Про Національну гвардію України" та з метою впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зокрема, затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період.

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу 1 Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України, в мирний час та особливий період, ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період (далі - військовослужбовці) та працівників.

Згідно з абзацом 1 пункту 18 підрозділу 1 Розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України, в мирний час та особливий період, у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 18.06.2020 №39 з відповідачем було розірвано контракт від 27.12.2017 року, укладений строком на три роки, за п.п. "ж" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). В подальшому наказом командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 19.06.2020 №120 відповідача було виключено зі списків особового складу військової частини, а чинність контракту припинено достроково.

Тобто, чинність контракту від 27.12.2017 року було припинено достроково 19.06.2020 року (а.с. 17).

Разом з тим, з довідки-розрахунку від 19.06.2020 року №23 судом встановлено, що сума утримання вартості предметів речового майна, які були отримані позивачем під час проходження військової служби у Військовій частині 3030 Національної гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, становить 1662, 09 грн.

Військовою частиною 3030 Національної гвардії України було підготовлено претензію №2 від 26 червня 2020 щодо утримання вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, яка отримана відповідачем 26.06.2020 року, що підтверджується підписом відповідача на копії претензії. При цьому будь-яких заперечень щодо розрахунку суми та переліку предметів речового майна, строк експлуатації яких не закінчився, зазначених у довідці-розрахунку та претензії, відповідачем не було надано. Також відповідачем не було надано суду доказів сплати на користь позивача 1662,09 грн. суми, нарахованої до утримання вартості речового майна.

Враховуючи, що станом на дату звільнення відповідача зі служби, як і станом на дату розгляду справи кошти за відшкодування вартості предметів речового майна, строк експлуатації яких не закінчився, відповідачем не відшкодовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини 3030 Національної гвардії України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Військової частини 3030 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військової частини 3030 Національної гвардії України (пр-т Повітрофлотський, 24, м. Київ, код ЄДРПОУ 23313859) кошти за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, у розмірі 1662,09 грн (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні 09 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.