Рішення № 99413351, 07.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2021 р. справа № 300/2452/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради про визнання протиправним і скасування пункту 99 рішення від 11.03.2021 за №92-7/2021 та зобов`язання повторно розглянути на сесії міської ради звернення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і прийняття відповідного рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Яремчанської міської ради (надалі по тексту також - відповідач, міська рада, рада, орган місцевого самоврядування) про визнання протиправним і скасування пункту 99 рішення від 11.03.2021 за №92-7/2021 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) та зобов`язання повторно розглянути на сесії міської ради звернення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і прийняття відповідного рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Яремчанською міською радою, в порушення вимог чинного законодавства, в тому числі Земельного кодексу України, прийнято рішення від 11.03.2021 за №92-7/2021 (пункт 99), яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Микуличин Яремчанської міської ради, кадастровий номер 2611091500:61:001:0005. Підставою для такої відмови відповідачем визначено зміну форми власності земельної ділянки та відсутність попереднього погодження міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За доводами позивача поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та мав позитивні висновки-погодження. А тому, Яремчанська міська рада, виходячи із вимог статті 118 коментованого Кодексу, не мала правових підстав для відмови у затвердженні такого проекту, при цьому, відповідач за існуючих спірних обставин володів виключно один правомірним та законно обґрунтованим варіантом поведінки - затвердити поданий ОСОБА_1 проект. Також позивач вказує на неправдивість відомостей про зміну форми власності земельної ділянки, про які вказує Яремчанська міська рада при відмові у затверджені проекту землеустрою. За доводами позивача дане твердження не відповідає дійсності і суперечить витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка належить до комунальної власності.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.06.2021 (а.с.21-22, 26-62), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 16.06.2021, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.63).

На виконання вищевказаної ухвали суду від 16.06.2021, міська рада направила поштовим зв`язком письмові пояснення від 30.06.2021 за №1771/01-40/12, які із відповідними доказами надійшли на адресу суду 05.07.2021 (а.с.68-69, 70-88).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №1771/01-40/12 від 10.06.2021, реєстрацію якого в канцелярії суду здійснено 30.06.2021 (а.с.89-101). У відзиві представник органу місцевого самоврядування не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає таке. Яремчанська міська рада як уповноважений органа попередньо не розглядала питання надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки комунальної власності (не приймала першого необхідного рішення), у відношенні до якої ОСОБА_1 звернулася про наступного затвердження проекту землеустрою. Як наслідок рада була позбавлена можливості на спірній стадії земельно-правової процедури, оцінити відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Крім того, у відповідача станом на час виникнення спірних правовідносин були відсутні повноваження затверджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовлені на підставі дозволів, наданих органами Держгеокадастру, і прийняття такого рішення суперечило б статті 19 Конституції України. У проміжок часу від виготовлення документації із землеустрою до подання її позивачем на затвердження змінився власник земельної ділянки з держави на міську територіальну громаду, а розпорядником земельної ділянки замість Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області стала Яремчанська міська рада. Як пояснив представник міської ради, отримання погодження органу місцевого самоврядування, виходячи з вимог рішення колегії Державного агентства земельних ресурсів від 14.10.2014 за №2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" є передумовою надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, якщо особа бажає отримати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Втім позивач за отриманням такого погодження Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Микуличинської сільської ради не зверталося. Також відповідач наголосив, що позивач до заяви від 26.02.2021 долучила ксерокопію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши адміністративний позов, зміст відзиву на позов та письмових пояснень, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 , 29.10.2020, звернулася до Головного управління Держгекадастру в Івано-Франківській області із заявою (вхідний номер 2043/0/19-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5000 га, яка розташована в Івано-Франківській області за межами населеного пункту села Микуличин "для ведення особистого селянського господарства" (а.с.80).

Рішенням Головного управління Держгекадастру в Івано-Франківській області від 30.11.2020 за №9-1717/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована за межами населеного пункту села Микуличин Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Надвірнянського району з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (зворотній бік а.с.80).

У 2020 році на замовлення ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Гектар ІФ" (надалі по тексту також - ТзОВ "Гектар ІФ") розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5000 га "для ведення особистого селянського господарства", яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, Микуличинська сільська рада, за межами населеного пункту с. Микуличин (надалі по тексту також - Проект, Проект землеустрою, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) (а.с.79-86).

У ході виготовлення проекту землеустрою позивачем отримано погодження компетентних і контролюючих органів, висновки яких містяться у складі коментованого Проекту, в тому числі позитивний Висновок про розгляд документів із землеустрою №19517/82-20 від 14.12.2020, складений ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (а.с.61-62, 79-86).

Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державним кадастровим реєстратором 15.12.2020 проведено реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, Микуличинська сільська рада, за межами населеного пункту с. Микуличин у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 2611091500:61:001:0005 (а.с.72).

ОСОБА_1 26.02.2021 звернулася до міського голови м. Яремча із заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 1,5000 га "для ведення особистого селянського господарства", яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, Микуличинська сільська рада, за межами населеного пункту с. Микуличин, згідно проекту відведення, долучивши при цьому відповідні документи (а.с.71).

За результатом розгляду заяви від 26.02.2021 за №05/1264 (зареєстрованої у виконавчому комітеті Яремчанської міської ради), пунктом 99 рішення міської ради (7 сесія) восьмого демократичного скликання від 11.03.2021 за №92-7/2021 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність спірної земельної ділянки площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Микуличин Яремчанської міської ради, кадастровий номер 2611091500:61:001:0005, з підстав зміни форми власності земельної ділянки та відсутності погодження міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.70).

Позивач, вважаючи необґрунтованим (немотивованим) оскаржуване рішення №92-7/2021 від 11.03.2021 та таким, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України, звернулася в суд за захистом свого порушеного права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідним дослідити кожні доводи сторін окремо щодо дотримання порядку розгляду і перевірки відповідних документів для затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність землі, а також з приводу правомірності оскаржуваного рішення, виходячи із наступних підстав та мотивів.

У спірному випадку правовідносини в першу чергу врегульовані Земельним кодексом України, Законом України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 за №3613-VI (надалі по тексту також - Закон №3613-VI) та Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за №858-IV (надалі по тексту також - Закон №858-IV).

За правовим регулюванням статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 2 статті 50 Закону №858-IV встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За змістом частини 6 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) за правилами частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (частина 2 статті 186-1 Земельного кодексу України).

Розробник в силу вимог частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 Земельного кодексу України).

Положеннями частини 6 і 7 статті 186-1 Земельного кодексу України регламентовано, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

За приписами частин 1 і 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Як визначено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу вимог частини 8 статті 118 Земельного кодексу України погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 ЗК України).

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (надалі по тексту також - Порядок №1051).

Згідно з пунктом 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

В свою чергу, відповідно до статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до пункту 107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

- подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

- отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

- після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

- у випадках встановлених статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації;

- здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

- подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність (не затвердження проекту землеустрою) чи залишення клопотання без розгляду.

Матеріалами справи засвідчена обставина звернення 29.10.2020 ОСОБА_2 до Головного управління Держгекадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5000 га, яка розташована в Івано-Франківській області за межами населеного пункту села Микуличин "для ведення особистого селянського господарства" (а.с.80).

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Разом з тим, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 за №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (пункт 3 Положення).

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Головним управлінням Держгекадастру в Івано-Франківській області прийнято рішення від 30.11.2020 за №9-1717/15-20-СГ, яким вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення коментованого проекту з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (зворотній бік а.с.80).

В той же, час згідно підпунктів 13 і 21 пункту 4 коментованого Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.

Так, частиною 1 статті 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки проводиться за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

На час виникнення спірних правовідносин питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 за №60-р (надалі по тексту також - Розпорядження №60-р), згідно з абзацом 1 якого Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, починаючи з 01.02.2018 доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 ЗК України.

16.11.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" №1113 (чинна на час розгляду справи судом) (надалі також - Постанова №1113), пунктом 1 якої постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статі 117 ЗК України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15.12.2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 ЗК України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акту приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

За наслідком системного аналізу вказаних правових положень суд зазначає, що саме на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язок щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, шляхом проведенні інвентаризації земель з подальшою передачею їх у комунальну власність.

Встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що спірна земельна ділянка (станом на жовтень-листопад 2020 року) відносилась до земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, повноваження щодо передачі якої у власність були надані зокрема територіальним органам виконавчої влади, а у спірному випадку Головному управлінню Держгекадастру в Івано-Франківській області.

При цьому, згідно Постанови №1113, Головне управління Держгекадастру в Івано-Франківській області, поряд з іншими, як структурний підрозділ Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру зобов`язано забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, і у відношенні до таких до 15.12.2020 не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 ЗК України документацію із землеустрою.

Повертаючись до фактичних обставин спірних правовідносин суд відзначає, що Проект землеустрою не був поданий до Головного управління Держгекадастру в Івано-Франківській області в термін до 15.12.2020. А тому на виконання Постанови №1113 така земельна ділянка була передана Головним управлінням Держгекадастру в Івано-Франківській області у комунальну власність Яремчанської територіальної громади, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка з 15.12.2020 належить до комунальної власності (а.с.11-12).

Таким чином у проміжок часу від виготовлення документації із землеустрою до подання її позивачем на затвердження змінився власник земельної ділянки з держави (державна форма власності) на міську територіальну громаду (комунальна форма власності), а уповноваженим органом із правами розпорядника земельної ділянки замість Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області стала Яремчанська міська рада.

Законом України "Про місце самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР).

Згідно вимог частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України

Зокрема, за змістом пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 коментованого Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, після отримання від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відповідного дозволу на складання проекту землеустрою, оформленого відповідним рішенням, позивачем розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який в подальшому поданий ОСОБА_2 для затвердження Яремчанською міською радою у відповідності до визначених повноважень.

Втім міською радою прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в Івано-Франківській області за межами населеного пункту села Микуличин.

Розглядаючи аргументи позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення від 11.03.2021 за №92-7/2021 (пункт 99), які полягають у відсутності будь-яких посилань на підстави, які слугували причиною для відмови, без надання відповідачем належного та правового обґрунтування правомірності прийнятого рішення, в тому числі відповідних мотивів його прийняття, суд вважає за необхідне відмітити слідуюче.

Як уже відзначено вище по тексту судового рішення та передбачено частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність в межах повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи з аналізу статті 118 коментованого Кодексу можна дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише не погодження проекту в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи (негативного висновку експертизи) у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 даного Кодексу не містять. При цьому, як вважає позивач, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Суд зазначає, що у спірному випадку обов`язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки законодавством не передбачена (стаття 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" №1808-IV від 17.06.2004).

Розроблений на замовлення позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в Івано-Франківській області за межами населеного пункту села Микуличин, погоджені у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, про що свідчить висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.12.2020 за №19517/82-20 (а.с.61-62).

Як свідчать витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державним кадастровим реєстратором проведено реєстрацію коментованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 2611091500:61:001:005 (а.с.11).

Судом досліджено зміст оскаржуваного рішення Яремчанської міської ради від 11.03.2021 за №92-7/2021.

Так, мотивувальна частина такого рішення містить посилання на норми законодавства, якими керувався відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення та передачі земельних ділянок у власність позивачу, зокрема, норми статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 118, 121, 198, Земельного кодексу України, статей 35, 50 Закону України "Про землеустрій".

Слід звернути увагу на те, що положення статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначають, виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а норми статті 19 Закону України "Про землеустрій" - повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою.

Тобто, наведені норми в цілому підтверджують повноваження міської ради щодо розгляду на пленарних засіданнях окремих питань.

Нормами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено випадки, за яких складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, їх погодження і затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а також перелік документів, які входять до складу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. А положення статті 35 коментованого Закону регламентують порядок проведення інвентаризація земель при здійсненні землеустрою.

В той же час, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні в загальному на положення статей 12, 118, 121, 198 Земельного кодексу України без конкретно визначеного положення відповідної норми права, не дають змоги встановити дійсну фактичну і правову підставу, яка(які) слугувала(и) для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок "для ведення особистого селянського господарства".

Обґрунтувань з приводу неповноти поданих ОСОБА_1 документів, непогодження проекту землеустрою у встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України порядку, його невідповідності вимогам законів, міською радою не зазначено.

Зміна власника земельної ділянки (з держави на територіальну громаду), про що зазначено в оскаржуваному рішенні або зміна розпорядника земельної ділянки (наприклад, у зв`язку із зміною законодавства) у процедурі приватизації чи в ході одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, які регламентовані статтями 118 і 123 Земельного кодексу України, на переконання суду, не впливає на реалізацію права громадянина України на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності (згодом - комунальної власності). Основним в даному випадку є те, чи уповноважений орган розглядав і приймав відповідне рішення, тобто чи був наділений достатніми повноваженнями як таки, якому законом надано право передавати у власність ту чи іншу земельну ділянку.

У спірному випадку станом на 13.11.2020 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області було наділено повноваженнями надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної форми власності, які знаходилися за межами населених пунктів відповідних територіальних громад.

При цьому, станом на лютий 2021 року коментований структурний підрозділ Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру вже не мав повноваження ні надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, ні приймати рішення про передачу у власність згаданої категорії земель, так як така земля у встановленому порядку передана із державної форми власності до комунальної, а безпосередньо в межах досліджуваного випадку - до компетенції Яремчанської міської ради.

Міська рада не представила жодного доказу про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.11.2020 за №9-1717/15-20-СГ чи Висновку ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд документів із землеустрою №19517/82-20 від 14.12.2020.

Такі рішення компетентних органів були чинними станом на 11.03.2021 - день ухвалення міською радою оскаржуваного рішення. У суду відсутні докази щодо їх скасування, визнання недійсними, внесення до них змін чи їх відкликання.

Більше того, у відповідності до якої саме норми матеріального права в термін до 15.12.2020 ОСОБА_1 повинна була отримати у міської ради погодження у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з урахування не належності цієї території до вказаної дати до відання і повноважень ради, представник Яремчанської міської ради суду не навів.

Враховуючи встановлені обставини суд не може вважати правомірно мотивованим і обґрунтованим рішення Яремчанської міської ради (7 сесія) восьмого демократичного скликання від 11.03.2021 за №92-7/2021 з підстав "в зв`язку із зміною форми власності земельної ділянки та відсутності погодження міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою".

Вирішуючи по суті вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Микуличин Яремчанської міської ради, кадастровий номер 2611091500:61:001:0005, суд виходить із таких мотивів і переконань.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, які звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суттю якого на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, що мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Слід звернути увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Як передбачено частиною 14 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Із коментованої норми вбачається право міської ради приймати одне із рішень:

- про затвердження проекту у випадку "його відповідності вимогам законів";

- про відмову у затвердженні проекту у випадку "його невідповідність вимогам законів".

Виходячи із принципу "офіційного з`ясування усіх обставин справи", закріпленого у статті 9 КАС України, в контексті вказаного суд відзначає наступне.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2.1. Рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 за №2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" зобов`язано начальників головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою: під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.

Схожий алгоритм дій станом на 13.11.2020 (день прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.11.2020 за №9-1717/15-20-СГ) визначався Розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". Зокрема, абзацом 4 коментованого Розпорядження Уряду України вказано Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити здійснення розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Втім як встановлено судом та підтверджується поясненнями відповідача Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області при вирішенні питання щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки (на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою), не надсилав запит на адресу Микуличинської сільської ради про висловлення позиції щодо можливості надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначена спірна земельна ділянка могла бути передана у власність.

Відповідний запит відсутній у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в примірниках які подані як позивачем так і відповідачем.

Також, в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , із завдання на виконання робіт вбачається, що форма власності земельної ділянки - державна. Такі ж відомості про державну форму власності земельної ділянки з кадастровим номером 2611091500:61:001:0005 містяться в кадастрових планах земельної ділянки. Із Висновку ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд документів із землеустрою №19517/82-20 від 14.12.2020 слідує, що форма власності на момент складення документації із землеустрою - державна (а.с.79-86).

Слід констатувати, що такі відомості, станом на день подання позивачем заяви до відповідача про передачу у власність спірної землі, не відповідають відповідним даним Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка належить до комунальної власності (а.с.11-15).

Наявність таких розбіжностей на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення жодним чином не пояснена в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Поряд із вказаним, при вивченні і дослідженні самого Проекту необхідно враховувати те, що за змістом частини 1 і 2 статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, поряд з іншим, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Як свідчить викопіювання з кадастрової карти (плану) суміжними землевласниками та землекористувачами спірної земельної ділянки являються держава та ДП "Делятинське лісове господарство". При цьому, в матеріалах проекту відсутній доказ погодження меж земельної ділянки за кадастровим номером 2611091500:61:001:0005 із ДП "Делятинське лісове господарство", а тільки містяться відомості щодо відсутності претензій власників/користувачів земельних ділянок щодо меж, конфігурації та існуючих меж спірної земельної ділянки, про що зазначено в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання за підписом позивача та виконавця робіт - інженер ТОВ "Гектар ІФ" М.В. Кухтей (а.с.57).

Яким чином і за допомогою яких саме документів виконавець робіт (відповідні службові особи ТОВ "Гектар ІФ") встановили обставину "відсутності претензій власників/користувачів земельних ділянок щодо меж, конфігурації та існуючих меж спірної земельної ділянки" матеріли Проекту відповіді не дають. Письмових запитів і відповідей від ДП "Делятинське лісове господарство" Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містить.

Окрім вказаного, суд у даній справі об`єктивно позбавлений можливості перевірити питання повноти поданого Проекту на розгляд до міської ради, так як заява ОСОБА_1 від 26.02.2021 не містить відомостей про подання будь-яких додатків, в тому числі доводи міської ради про доручення до заяви копії Проекту, а не його оригіналу.

Позивач не довів обставину подання до відповідача на погодження Проекту в повному обсязі і в оригіналі разом із заявою від 26.02.2021, не заважаючи на те, що про подання такого Проекту в копії не заперечує міська рада. Такі фактичні обставини спірних правовідносин не дають можливість суду сформулювати висновок про дотримання заявником умов, визначених в частині 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17).

Із урахуванням вказаного, у спірному випадку неможливо встановити чи проводилась перевірка спірного проекту на відповідність його вимогам закону, а якщо проводилась то, в чому полягає зміст такої перевірки.

Яремчанська міська рада тільки за результатом розгляду і перевірки проекту на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вправі приймати відповідне рішення.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, в даному випадку є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №817/252/18 (адміністративне провадження №К/9901/235/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Проаналізувавши наведені норми та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про підставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а позов вважає таким, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень, сплаченого згідно квитанції від 28.05.2021 за №0.0.2142733907.1 (а.с.1).

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 99 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (7 сесія) восьмого демократичного скликання від 11.03.2021 за №92-7/2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Микуличин Яремчанської міської ради, кадастровий номер 2611091500:61:001:0005.

Зобов`язати Яремчанську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Микуличин Яремчанської міської ради, кадастровий номер 2611091500:61:001:0005, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33309833) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), с. Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 78705;

відповідач - Яремчанська міська рада Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33309833), вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.