Ухвала суду № 99413076, 06.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3372/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Каверіна Сергія Миколайовича до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника – адвоката Каверіна Сергія Миколайовича( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45 код ЄДРПОУ 14321676), яким просить суд: "1. Визнати протиправними дії Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; 2. Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2021 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 № Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".".

Відповідно до статті 171 частини 1 пункту 3 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року даний позов було залишено без руху та надано позивачеві строк у десять днів з дня вручення ухвали для усунення, а саме необхідно було надати суду обґрунтований розрахунок ціни позову за майновою вимогою, вказавши суму, яку позивач просить стягнути одночасно подавши доказ сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1 відсотка ціни заявленої позовної вимоги та надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У відповідності до статті 4 частини 2 КАС України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 12 КАС України судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 09 серпня 2021 року набрала законної сили з моменту її підписання (стаття 256 КАС України) та є обов`язковою для виконання.

30 серпня 2021 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, відповідно до якої останній просив: "1. Прийняти процесуальне рішення щодо відкриття провадження у справі № 260/3372/21 з урахуванням доводів, аргументів зазначених у даній заяві та правових позицій Верховного Суду; 2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"; 3. Вважати початком перебігу строку звернення із даним позовом 16 липня 2021 року (дата надіслання відповідачем листа); 4. У разі непогодження судом із зазначеною позивачем датою початку перебігу строків звернення до суду, із огляду на вищезазначені фактичні обставини та причини несвоєчасного звернення до суду після звільнення позивача із служби, вважати вищезазначені причини пропуску поважними та поновити строк звернення до суду; 5. У разі недостатньої аргументації даної заяви для відкриття провадження у справі роз`яснити по суті порядок та спосіб виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021 по справі № 260/3372/21 про залишення позовної заяви без руху в частині формулювання позовних вимог та проведення обрахунку позивачем сум компенсації за неотримане речове майно продовживши процесуальні строки на усунення недоліків позовної заяви визначених в ухвалі від 09.08.2021." .

Представником позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині подання до суду оригіналу доказу сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1 відсотка ціни заявленої позовної вимоги – було залишено поза увагою, оскільки вважав що наявні законодавчі підстави щодо пільг по сплаті судового збору.

Натомість представником позивача – адвокатом було подано заяву, в якій останній зазначив, що суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", як учасника бойових дій. Зазначає, що правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав. Звужене тлумачення статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України "Про судовий збір" не може вважатися обґрунтованим, тому представник позивача вважає помилковою позицію судді, щодо відсутності пільг позивача щодо сплати судового збору, як учасника бойових дій. Крім того вказує, що згідно із статтею 5 частиною 1 пунктом 12 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. А тому, оскільки права позивача на належні виплати порушено у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби та звільнення із неї, тобто право на належні виплати набуто у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, при наявності в останнього статусу військовослужбовця на час порушення прав, то спірні правовідносини напряму пов`язані із виконанням військового обов`язку під час виконання службових обов`язків позивачем, а тому останній, звернувшись до суду після звільнення із військової служби не втратив право на пільгу щодо сплати судового збору. А відтак представник позивача вважає, що позивач користується пільгами щодо сплати судового збору на підставі статті 5 частини 1 пунктів 12, 13 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 169 частини 2 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, дослідивши подану позивачем заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та додані до неї додатки, суддя дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 09 серпня 2021 року не виконано.

Щодо необхідності сплати судового збору зазначаю наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі по тексту – Закон України № 3674-VI).

Відповідно до статті 3 частини 1 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору, зокрема на підставі статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI. Вказує на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Законом України № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII. У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є, як вказувалося вище, Закон України № 3674-VI.

Відповідно до статті 3 частини 1 Закону України № 3674-VI позивач при зверненні до суду не надав документ про сплату судового збору. Зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI, як учасник бойових дій на підтвердження чого надав суду копію посвідчення учасника бойових дій.

У відповідності до статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Законодавцем зазначена норма сформульована таким чином, що акцент зроблено саме на статус особи – у спірному випадку – саме учасник бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням його права – звільняється від сплати судового збору. Тобто для того, щоб учасник бойових дій при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, необхідним є те, щоб такий учасник звертався до суду саме за захистом порушеного права саме як учасника бойових дій.

Проаналізувавши інші пункти частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI, резюмую про правильність висновку щодо того, що від сплати судового збору у відповідності до статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI при зверненні до суду від сплати судового збору звільняються, зокрема, учасники бойових дій лише у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав – саме як учасників бойових дій.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом № 3551-XII.

За змістом статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"№ 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень 2, 22 Закону № 3551-XII.

Аналіз статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI в сукупності з статтею 22 частиною 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Таким чином, підставою для звільнення від сплати судового збору є не лише наявність у позивача статусу учасника бойових дій, а і те, що справа стосується порушення його прав саме як учасника бойових дій.

Статтею 91 частиною 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України

Відповідно до пункту 2 абзацу 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі по тексту – Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Даний спір також пов`язаний з грошовою компенсацією за неотримане речове майно та не пов`язаний з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій. Позовні вимоги стосуються захисту прав, пов`язаних зі звільненням з військової служби.

Отже, заявлені вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій. Тому судовий збір повинен сплачуватися на загальних підставах.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20.

Відтак, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового на підставі вимог статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI.

Також, у заяві представник позивача вказує, що він звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову до суду на підставі статті 5 частини 1 пункту 12 Закону України № 3674-VI.

Вказане твердження позивача суддя вважає помилковим, з огляду на наступне.

Статтею 5 частиною 1 пунктом 12 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Тобто, на підставі вказаної норми від сплати судового збору можуть бути звільнені військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, за умови що поданий ними позов стосується виконання ними військового обов`язку або службових обов`язків.

При цьому, адміністративний позов ОСОБА_1 , виходячи зі змісту позовних вимог, не пов`язаний зі спором з приводу виконання ним військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, оскільки даний спір пов`язаний з реалізацією прав під час звільнення з військової служби та обумовлений виключно не нарахуванням, на думку позивача, грошової компенсації за неотримане речове майно.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позивачеві також роз`яснено, що в разі не усунення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.

Позивачем (його представником) не надіслано суду документ про сплату судового збору, натомість 30 серпня 2021 року подав до суду заяву, в якій зазначено, про відсутність правових підстав сплачувати судовий збір, а саме посилається на пункти 12, 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, посилання на наявність яких визнані необґрунтованими в ухвалі судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року про залишення позовної заяви без руху.

На наявність інших передумов для звільнення його від сплати судового збору, крім наведених раніше, позивач та його представник не вказав.

У відповідності до статті 169 частини 4 пункту 1 КАС України, позовна заява повертається позивачу якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Таким чином, оскільки недоліки позовної заяви, на які вказано в ухвалі судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, позивачем (його представником) не усунуто, то позовна заява у відповідності до статті 169 частини 4 пункту 1 КАС підлягає поверненню позивачеві.

Одночасно на виконання вказаної ухвали суду від 09 серпня 2021 року представником позивача було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до якої представник вказує, що наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19 березня 2021 року № 141-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом керівника цієї ж установи від 21 квітня 2021 № 200-00 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону. Представник вказує, що під час звільнення із військової служби спору про належні виплати позивачу не існувало, оскільки відповідач не доводив до позивача взагалі про суми належних виплат та їх розміри у зв`язку із звільненням. В обґрунтування строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що 07 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про характер та цільове призначення виплачених ОСОБА_1 військовою частиною коштів 14 травня 2021 року у сумі 157421,76 грн згідно виписки по рахунку AT КБ "ПриватБанк" із зазначенням складових грошового забезпечення включених до розрахунку вказаної виплати на яку отримав листом від 16 липня 2021 року № 11/6633 всю необхідну інформацію про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .. Тому вважає, що строк звернення до суду почався саме із 16 липня 2021 року.

Як вбачається із позовної заяви що предметом розгляду в даній справі є нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

Згідно із статтею 9 частинами 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном здійснюється виплата грошової компенсації (відповідно до пункт 7 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178).

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 і врахована судом

Відповідно до статті 233 частини 2 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, суддя вважає, що предметом цього адміністративного спору є виплата грошової компенсації за неотримане речове майно, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).

Тобто, компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги статті 233 частини 2 КЗпП України щодо стягнення такої без обмеження будь-яким строком при звільненні військовослужбовця.

Разом з тим, спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

Згідно зі статтею 122 частиною 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Стаття 122 частина 3 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (стаття 122 частина 5 КАС України).

У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Позивач вказує, що із наданої Мукачівським прикордонним загоном довідки № 23 вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 йому стало відомо, що компенсацію за неотримане речове майно нараховано до виплати не у повному обсязі.

Позивач, зокрема, не погоджуючись із такими діями звернувся із даним позовом до адміністративного суду лише 28 липня 2021 року.

Суддею встановлено, що позовна заява від 26 липня 2021 року, яка зареєстрована у Закарпатському окружному адміністративному суд 03 серпня 2021 року за № 19046/21 була надіслана позивачем 28 липня 2021 року, що підтверджується відповідним відтиском печатки поштової установи.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

В обґрунтування строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що 07 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про характер та цільове призначення виплачених ОСОБА_1 коштів 14 травня 2021 року у сумі 157421,76 грн згідно виписки по рахунку AT КБ "ПриватБанк" із зазначенням складових грошового забезпечення включених до розрахунку вказаної виплати на яку отримав листом від 16 липня 2021 року № 11/6633 всю необхідну інформацію про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .. Тому вважає, що строк звернення до суду почався саме із 16 липня 2021 року.

Так, відповідно до рапорту ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи від 21 квітня 2021 року на ім`я начальника Мукачівського прикордонного загону, позивач вказує, що в замін грошової компенсації отримувати речове майно не бажає, а грошову компенсацію за неотримане речове майно зобов`язується очікувати до моменту її надходження на відповідні рахунку прикордонного загону та проведенням оплати Державним казначейством.

Стосовно доводів представника позивача, що на його запит, відповідачем відповідно до листа від 16 липня 2021 року № 11/6633 було надано інформацію про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення при звільненні з військової служби позивача, а тому саме з цього листа, позивач довідався, що при здійсненні йому розрахунку та нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідачем було порушено приписи існуючого законодавства, наслідком чого стала її виплата не у повному обсязі, тобто про порушене право він довідався 16 липня 2021 року, суддя відхиляє їх як помилкові, оскільки позивачу 14 травня 2021 року було виплачено компенсацію за неотримане речове майно, тобто саме з цього дня, в розумінні статті 122 КАС України дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав для вчасного звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з запитом щодо виплати грошової компенсації навіть більш ніж через місяць з моменту виплати йому компенсації за неотримане речове майно, а саме 07 липня 2021 року і відповідь отримав своєчасно. Звернення позивача до відповідача з питання роз`яснення щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно через місяць після виплати цієї компенсації жодним чином не поновлює йому строку звернення до суду з позовом по даній справі.

Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав (отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання допомоги.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які фактичні данні щодо наявності обґрунтованих перешкод у зв`язку з якими позивач не міг звернутися до відповідача для надання йому відповідних роз`яснень щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в межах встановленого КАС України строку звернення до суду

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

Відповідно до статті 123 частини 1 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до статті 123 частини 2 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суддя приходить до висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до статті 169 частини 5 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Щодо роз`яснення по суті порядку та способу виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2021 року по справі № 260/3372/21 про залишення позовної заяви без руху в частині формулювання позовних вимог та проведення обрахунку позивачем сум компенсації за неотримане речове майно продовживши процесуальні строки на усунення недоліків позовної заяви визначених в ухвалі від 09 серпня 2021 року у разі недостатньої аргументації даної заяви для відкриття провадження у справі.

З цього приводу суддя зазначає, що представником позивача поставлено умову, при настанні якої просить роз`яснити по суті порядок та спосіб виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2021 року по справі № 260/3372/21. Такою умовою є випадок недостатньої аргументації заяви представника позивача для відкриття провадження у справі.

Реагуючи на наведене представником позивача необхідно зазначити, що суддею не оцінюється достатність чи недостатність аргументації для відкриття провадження у справі. Таку "достатність" оцінює (зазначає) автор відповідної заяви, в якій зазначає ці аргументи і які вважає за необхідне зазначити (достатнім зазначити). Суддя (суд) лише надає таким аргументам оцінку не з точки зору їх достатності для переконання, а з точки зору їх самої переконливості. А відтак відсутні умови з настанням яких представник позивача просить надати відповідне роз`яснення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 248, 294 частини 3 КАС України, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Каверіна Сергія Миколайовича до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко