Рішення № 99413064, 31.08.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2021 року м. Ужгород№ 260/2794/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Лозко В.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

за участі представника позивача – Кривки Павла Павловича;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – представник – Заяць Романна Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: "1. Відкрити провадження у справі за заявленим мною позовом та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; 2. Постановити судове рішення за яким: Визнати протиправним рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", висловлене ним у листі від 19.03.2021 року 1060-899/Б-02/8-0700/2; 3. Зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 виплату пенсії за віком відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як особі, що набув право на призначення цього виду пенсії за встановленим законом віком і страховим стажем з моменту мого звернення за призначенням - 4 березня 2021 року; 4. На підставі ст. 371 КАС України звернути постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць; 5. Стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати по справі в сумі сплаченого судового збору 908 грн 00 коп та 5300 грн (п`ять тисяч триста гривень) витрат понесених на правничу допомогу адвоката.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі відмовлено.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після досягнення 60-тирічного віку у квітні 2018 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком. Згідно поданих документів його страховий трудовий стаж складав 15 років 5 місяців і 5 днів. Листом від 25 квітня 2018 року відповідачем було направлено виписку з протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов`язаних з призначенням ( перерахунком) та виплатою пенсій № 17 від 23 квітня 2018 року за яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав статті 26 частини 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рекомендовано звернутися за призначенням пенсії після досягнення 65 річного віку. Позивачем зазначено, що дійсно у відповідності до статті 26 частини 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на 2018 рік він не міг набути право на пенсію із врахуванням віку та наявного страхового стажу. Після досягнення віку 63 років та при наявності страхового стажу більше 15 років позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою заявою від 04 березня 2021 року про призначення йому пенсії за віком вже відповідно до статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом відповідача від 19 березня 2021 року № 1060-899/Б-02/8-0700/21 відповідач, зокрема зазначив, що на момент звернення за призначенням пенсії у позивача не було необхідного страхового стажу, а тому було прийнято рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком. Таку відмову позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, що на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, з урахуванням дати народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), право на пенсійне забезпечення позивач набув із дати досягнення 60-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за наявності страхового стажу тривалістю не менше 25 років. Однак, із огляду на відсутність у ОСОБА_1 відповідного стажу, управлінням Фонду було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Хибними є доводи позивача про наявність у нього права на пенсійне забезпечення після досягнення 63 років (у 2021 році), оскільки страховий стаж у такому випадку повинен складати від 18 до 28 років, а не 15 років 5 місяців 5 днів, як це є у випадку ОСОБА_1 . Натомість, по досягненню позивачем віку 65 років (у 2023 році) умови, визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", будуть виконані, і останній матиме право па призначення пенсії за віком. З огляду на вищенаведене, логічним є висновок про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

18 квітня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після досягнення 60-тирічного віку звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 16).

Листом від 25 квітня 2018 року відповідачем було направлено виписку з протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій № 17 від 23 квітня 2018 року за яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у відповідності до статті 26 пункту 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рекомендовано звернутися за призначенням пенсії після досягнення мною 65 річного віку. Станом на дату звернення до пенсійного органу страховий стаж ОСОБА_1 складав 15 років 5 місяців 5 днів (а.с.а.с. 18, 19).

Спору щодо наявності у позивача страхового стажу у розмірі 15 років 5 місяців 5 днів між сторонами не має.

Після досягнення віку 63 років та при наявності у страхового стажу більше 15 років позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою заявою від 04 березня 2021 року про призначення йому пенсії за віком вже відповідно до статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 19 березня 2021 року за № 1060-899/Б-02/8-0700/21 відповідач, зокрема зазначив, що на момент звернення за призначенням пенсії у позивача не було необхідного страхового стажу, а тому було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. У вказаному листі відповідач вказав, що зважаючи на положення статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в разі відсутності в особи у 2018 році 25 років страхового стажу при досягненні віку 60 років, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 65 років у 2023 році відповідно до статті 26 частини 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (наявність страхового стажу від 15 до 20 років). Позивач, як особа 1958 року народження набуде право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, якщо до цього часу не зміняться вимоги щодо тривалість страхового стажу (а.с. 17).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право ґарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із статтею 92 частиною 1 пунктом 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються чинним Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-XII).

За правилом статті 24 частини 2 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Аналогічне за змістом правило міститься і у статті 24 частині 4 Закону України № 1058-ІV, де указано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "№ 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 26 частини 2 Закону України № 1058-ІV, встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не заперечується і не оспорюється той факт, що станом на 2018 рік у позивача наявний страховий стаж 15 років 5 місяців і 5 днів, що стверджується випискою з протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій № 17 від 23 квітня 2018 року (а.с. 19).

Суд встановив, що обрахований Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області страховий стаж позивача в розмірі 15 років 5 місяців 5 днів згідно відомостей трудової книжки був набутий ним до 31 грудня 2018 року, а отже згідно із статтею 26 частиною 2 Закону України № 1058-IV після досягнення 63 років позивач має право на призначення пенсії за віком пропорційно наявного страхового стажу його роботи.

З врахування наведеного вище, суд вважає, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком пропорційно наявного у нього страхового стажу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи до заяви підтверджують її право на призначення пенсії, а відтак право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, в зв`язку із цим відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.

В цій частині суд зазначає, що відповідно до статті 244 частини 1 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до статті 371 частини 1 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум заробітної плати та іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєво важливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився.

Враховуючи те, що рішення суду носить зобов`язальний характер, судом резюмується про відсутність правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 134 частини 1 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (стаття 134 частина 2 КАС України).

Представником відповідача було зазначено, що у випадку, якщо судом буде вирішено необхідним позов задовольнити, то у такому разі витрати на професійну правничу допомогу просив зменшити у зв`язку з їх не співмірністю.

Відповідно до статті 134 частини 3 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 134 частиною 4 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 134 частин 5-7 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 139 частиною 7 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та адвокатом Кривка П.П. 01 липня 2021 року укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 14).

Згідно долученого додатку до вказаного договору з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних (наданих) адвокатом від 01 липня 2021 року загальна вартість послуг адвоката за надання послуг складає 5300 грн (а.с. 11).

Відповідно до квитанції № 4-а від 01 липня 2021 року адвокату Кривка П.П. було оплачено гонорар за надання правничої допомоги у справі у розмірі 5300 грн (а.с. 12).

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару представника позивача у заявленому розмірі 5300 грн не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг), що наведені в акті.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

З огляду на вищевикладене, суд враховує, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката пов`язаною з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) - справа відноситься до категорії незначної складності, враховує час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом позивачу послуг та виконаних робіт, ціну позову та значенням справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про стягнення із бюджетних асигнувань відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 2650 грн, оскільки вважає її достатньою та співмірною і пропорційною до предмету спору.

Керуючись 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до листа від 19 березня 2021 року 1060-899/Б-02/8-0700/2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як особі, що набув право на призначення цього виду пенсії за встановленим законом віком і страховим стажем з 04 березня 2021 року.

У задоволенні позову в частині інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 31 серпня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 06 вересня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко