Рішення № 99412677, 02.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 р. Справа№200/6993/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про:

- визнання протиправними дій та скасування рішення від 16.10.2020 року № 338 про відмову в переході на інший вид пенсії;

- зобов`язання змінити вид призначеної пенсії з 15.09.2009 року зі списку № 1 на пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розглянути заяву про перехід з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017-2019 роки) з 12.10.2020 року.

Крім того, просить відновити строк звернення до суду, оскільки рішення про відмову в переході на інший вид пенсії № 338 від 16.10.2020 року було отримано поштою 29.01.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 2009 році, досягнувши пенсійного віку, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, вважаючи, що йому повинні нарахувати пільгову пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як окремій категорії працівників авіації і льотно-випробному складу, які мають право на пенсію за вислугу років.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі № 200/1594/20-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю, оскільки позивач передчасно звернувся до суду тому, що позивачеві спочатку необхідно надати заяву про перехід з одного виду пенсії на інший через ВЕБ-портал ПФУ.

12.10.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший через ВЕБ-портал ПФУ.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.10.2020 року № 338 було відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки відсутні правові підстави для переходу з пенсії за віком на пенсію за віком.

В рішенні зазначено, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України № 1058 з 23.07.2009 року довічно. Законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пенсію за віком, тому позивачу відмовлено у переході на інший вид пенсії відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України № 1058.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року замінено первинного відповідача Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 27.07.2021 року № 0500-2207-8/42126 (а.с. 123-124). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду.

Зазначає, що 15.09.2009 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з 15.09.2009 року позивачу було відомо, який вид пенсії йому призначено.

Позивач із заявою про перехід на інший вид пенсії звернувся 12.10.2020 року, а рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії від 16.10.2020 року отримав у жовтні 2020 року, а з позовною заявою звернувся лише 07.06.2021 року.

12.10.2020 року позивач звернувся до управління з заявою про переведення з пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 на пенсію за вислугою років відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно положень статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Зазначає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону № 1058.

В даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 45-46). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45 зв.бік).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.09.2009 року особисто звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року.

На підставі заяви від 15.09.2009 року та наданих документів з 23.07.2009 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у справі № 200/1594/20-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю, оскільки позивач передчасно звернувся до суду тому, що позивачеві спочатку необхідно надати заяву про перехід з одного виду пенсії на інший через ВЕБ-портал ПФУ.

12.10.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший через ВЕБ-портал ПФУ (а.с. 50).

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.10.2020 року № 338 ОСОБА_1 було відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки відсутні правові підстави для переходу з пенсії за віком на пенсію за віком (а.с. 51).

Зокрема, в спірному рішенні зазначено, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058 з 23.07.2009 року довічно. Законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пенсію за віком, тому позивачу відмовлено у переході на інший вид пенсії відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України № 1058.

Разом з тим, у відзиві відповідач зазначив, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені виключно статтею 9 Закону № 1058.

Тому на думку відповідача, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно.

Отже, спірним питанням даної справи є право позивача на переведення з пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто пенсію, передбачену іншим законом.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з вимогами ст. 14 цього ж Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Судом встановлено та сторонами не спростовується, що позивачу за його особистою заявою від вересня 2009 року була призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки останній працював авіадиспетчером, тобто працівником, який здійснює управління повітряним рухом.

Як зазначено вище, 12.10.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме: пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 50).

Разом з тим, в спірному рішенні про відмову в переході на інший вид пенсії від 16.10.2020 року № 338 зазначено, що законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пенсію за віком, хоча позивач просив перевести його на пенсію за вислугу років.

З зазначеного вбачається, що рішення № 338 від 16.10.2020 року суперечить статті 2 КАС України.

Суд критично відноситься до посилання відповідача у відзиві на частину 3 статті 45 Закону № 1058, відповідно до приписів якої, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, оскільки позивач просив перевести його на пенсію за вислугу років, передбачену іншим законом.

Так, статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 54 цього ж Закону визначено окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років.

Зокрема, відповідно до пункту «б» вказаної статті право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

- працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, після досягнення 50 років і при стажі роботи:

1) для чоловіків - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден;

2) для жінок - не менше 22 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону.

Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров`я (через хворобу), за наявності вислуги років - не менше 10 років у чоловіків і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті «а» цієї статті.

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах станом на 1 квітня 2015 року - не менше 20 років у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок та після цієї дати були зайняті на цих роботах:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років у жінок;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

- з 1 квітня 2024 року і після цієї дати - не менше 25 років у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спору між сторонами стосовно наявності спеціального стажу у позивача немає.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Стаття 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що регламентує призначення пенсій окремим категоріям працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, не суперечить Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, оскільки останній не регулює питання призначенні спеціальних видів пенсій, таких як за вислугу років.

Щодо порушення позивачем процесуальних строків звернення до суду для оскарження рішення № 338 від 16.10.2020 року, то сторонами не надано до матеріалів справи доказів вручення позивачу спірного рішення, тому суд не вбачає порушення строків його оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у переведенні позивача з пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії за вислугу років, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Відтак, після скасування судом рішення № 338 від 16.10.2022 року відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 12.10.2020 року № 9357 про перехід на інший вид пенсії і прийняти рішення з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному рішенні з дати первинного звернення ОСОБА_1 до управління з заявою про перехід на інший вид пенсії –12.10.2020 року.

В частині вимог про зобов`язання відповідача змінити вид призначеної пенсії з 15.09.2009 року зі списку № 1 на пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розглянути заяву про перехід з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком) слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Відтак, відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про перехід на інший вид пенсії і прийняти рішення з урахуванням правової позиції суду, як зазначено вище.

Стосовно вимог щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017-2019 роки), суд вважає їх передчасними, оскільки позивача не переведено на пенсію за вислугу років і, відповідно, нарахування знов призначеної пенсії не відбулося, а отже право позивача в цій частині не є порушеним. Захист права на майбутнє не передбачений КАС України.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 338 від 16.10.2020 року про відмову в переході на інший вид пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 9357 від 12.10.2020 року про перехід на інший вид пенсії відповідно до п. «б» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової позиції викладеної в даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова