Рішення № 99412579, 28.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 р. Справа№200/6435/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу в розмірі 18666,16 гривень

Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на загальну суму 18666,16 гривень з яких:

- з орендної плати з фізичних осіб в сумі 6989,35 гривень;

- з земельного податку з фізичних осіб в сумі 291,56 гривень;

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 11385,25 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що за відповідачем існує податковий борг у загальному розмірі 18666,16 гривень по сплаті орендної плати з фізичних осіб, земельного податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, який виник у зв`язку с несплатою основних платежів за період з 2016 по 2020 рік та нарахованої пені. У зв`язку з несплатою суми податкової заборгованості була винесена податкова вимога № 1/13 від 09.03.2010 року, проте прийняті заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача, не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми податкового боргу.

Суд на підставі ч. 3 ст. 171 КАС України звернувся до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. 17 червня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно наказу Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року № 182/В-г суддя Голубова Л.Б. у період з 19.07.2021 року по 01.08.2021 року перебувала в щорічній додатковій відпустці.

Відповідно до наказу Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року № 257/В-г суддя Голубова Л.Б. у період з 16.08.2021 року по 20.08.2021 року перебувала в щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим, розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) здійснюється після виходу з відпустки.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 93-94). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачем порушені строки передбачені ст. 102 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, немає підстав для стягнення заборгованості з орендної плати.

Стосовно стягнення земельного податку зазначає, що позивачем не доведено надання відповідачу земельної ділянки за договором оренди, тому у позивача було відсутнє право щодо нарахування зобов`язання з земельного податку.

Щодо стягнення податку на нерухомість зазначає, що це є місцевим податком у зв`язку з чим, право на стягнення належить Волноваській ОТГ, а у податкового органу відсутні повноваження, щодо стягнення, оскільки податок на нерухомість є місцевим податком.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить відмовити в позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов`язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

У зв`язку з чим, суд не приймає твердження відповідача, що Головне управління ДПС у Донецькій області не є суб`єктом стягнення податків та що цим правом наділена Волноваська ОТГ, оскільки, облік платників податків і зборів (обов`язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та підставі Податкового кодексу України. Податковим кодексом України регламентуються повноваження ОТГ в частині визначення процентної ставки відповідного податку на відповідний податковий рік, а не повноваження щодо обліку платників податків і зборів та стягнення відповідної заборгованості.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 46-49) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності - магазин будівельних матеріалів, склад та житловий будинок.

Рішенням Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області від 08.06.2011 року № 6/8-171 зі змінами і доповненнями: 15.06.2012 № 6/19-550; 21.06.2013 № 6/30-873; 27.01.2015 № 6/49-1306; 22.01.2016 № 6/66-1586; 19.02.2016 № 6/67-1594; 23.12.2016 № 6/83-1886; 10.01.2017 № 6/84-1890 «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки і збори» встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 50-74).

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з матеріалів справи, заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості складає 11385,25 гривень, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Ф» № 32466-13 від 22.06.2017 року на суму 522,26 гривень (а.с. 37), № 0040919-4811-0533 від 04.04.2018 року на суму 3132,80 гривень (а.с. 39), № 0015795-4811-0533 від 02.04.2019 року на суму 3644,82 гривень (а.с. 41), № 0070235-5633-0533 від 01.04.2020 року на суму 4085,37 гривень (а.с. 43) (нерухоме майно розташоване на території Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області).

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу: АДРЕСА_1 та особисто отримувались ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення (а.с. 37зв.бік, 39зв.бік, 41зв.бік). Податкове повідомлення-рішення № 0070235-5633-0533 від 01.04.2020 року на суму 4085,37 гривень також направлялось на адресу ОСОБА_1 , проте повернулось до податкового органу за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 44).

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (а.с. 32-36).

Твердження відповідача про необґрунтованість стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.06.2017 року, у зв`язку з тим, що перевищую 1095 днів є безпідставним в силу вимог Податкового кодексу України, оскільки відповідно до вимог п. 52-2 Розділу XX Перехідні положення підрозділу 10 на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки кінцевий строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.06.2017 року припадає на 22.06.2020 року, а в силу вимог Податкового кодексу України починаючи з 18.03.2020 року зупиняється перебіг строків давності, суд вважає, що позивач вчасно звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно заборгованості із земельного податку з фізичних осіб судом встановлено наступне.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом були прийняті і направлені відповідачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 30.05.2019 року № 6551155-4811-0533 на суму 73,27 грн. та № 6551156-4811-0533 на суму 72,51 грн. (а.с. 28), від 23.04.2020 року № 2486345-5633-0533 на суму 73,27 гривень та № 2486343-5633-0533 на суму 72,51 гривень (а.с. 30), якими визначені суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Сума заборгованості за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями склала 291,56 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу ОСОБА_1 , проте повернулось до податкового органу за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 29, 31).

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з земельного податку з фізичних осіб (а.с. 24-27).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядках, і на даний час є узгодженими.

Судом встановлено, що позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ф1» № 1/13 від 09.03.2010 року про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 35,05 гривень, яка отримана відповідачем особисто 17.03.2010 року, що підтверджується підписом на податковій вимозі (а.с. 13).

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На підставі п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 6989,35 гривень.

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з орендної плати з фізичних осіб (а.с. 14-23).

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається; а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно пп. 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Пунктом 129.4. ст. 129 ПК України передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З аналізу наведених норм слідує, що нарахування пені здійснюється на суму податкового боргу за кожний календарний день прострочення у його сплаті із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення.

Таким чином, пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу (у редакції ПК України станом на час здійснення спірних правовідносин між сторонами) нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу, проте, якщо сам борг не був стягнутий протягом строку давності встановленого ст. 102 ПК України, що становить 1095 днів, нарахування пені на зазначений борг не здійснюється.

Суд зазначає, що позивачем нараховано пеню на податковий борг який виник на підставі декларації від 28.01.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року, що свідчить про порушення вимоги ст. 102 ПК України, оскільки граничною датою звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості сплинуло 28.02.2013 року щодо стягнення заборгованості на підставі податкової декларації та 25.03.2013 року щодо стягнення заборгованості на підставі податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року.

Суд вважає безпідставним застосування позивачем п. 52-2 Розділу XX Перехідні положення підрозділу 10 відповідно до якого на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, оскільки зазначена норма прийнята пізніше, ніж виник податковий борг на який нарахована пеня.

У зв`язку з чим, до зазначеного боргу та нарахованої пені застосовується ст. 102 ПК України.

Строк давності встановлений статтею 102 ПК України становить 1095 днів, який, для цілей стягнення податкового боргу, обраховується з наступного дня після закінчення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Отже, протягом цього строку несплачена сума грошового зобов`язання вважається податковим боргом, щодо якого податковий орган має право вживати заходи для його погашення. Однак, по завершенні цього строку податковий борг вважається безнадійним та підлягає списанню.

Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, у разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним і підлягає списанню разом з нарахованими на такий податковий борг пенею та штрафними санкціями. З цього часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-яких заходів щодо стягнення суми боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року по справі № 807/2097/16. У вказаному рішенні суд зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, утому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Отже, позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області в частині стягнення орендної плати з фізичних осіб з ОСОБА_1 в сумі 6989,35 гривень не підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

При цьому, сторонами у справі доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку надано до суду не було.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом частково було дотримано вимоги Податкового кодексу України при визначенні відповідачу грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку та орендної плати, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Нормами ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 14, 77, 78, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87515, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) до ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно даних реєстру територіальних громад: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в розмірі 18666,16 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації згідно даних реєстру територіальних громад: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 11385 (одинадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації згідно даних реєстру територіальних громад: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 291 (двісті дев`яносто одну) гривню 56 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова