Рішення № 99412545, 25.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 р. Справа№200/5489/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання Нікіфорової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікольської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

06 травня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікольської селищної ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Нікольської селищної ради щодо не прийняття рішення про збереження середньої заробітної плати позивачці, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців та про зарахування часу, коли позивачка тимчасово не працювала у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку її повноважень, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою позивачка працювала до обрання у місцеву раду, де вона виконувала свої обов`язки на постійній основі;

- зобов`язати Нікольську селищну раду прийняти рішення про збереження позивачці середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців та зарахувати час коли позивачка тимчасово не працювала у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку її повноважень (11.12.2020 року), але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою позивачка працювала до обрання у місцеву раду, де вона виконувала свої обов`язки на постійній основі.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 01 квітня 2016 року працювала в Старченківській сільській раді на посаді оператора комп`ютерного набору.

Проте, у Нікольському районі Донецької області Старченківська сільська рада, рішенням Донецької обласної ради від 21 липня 2016 року, відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перереєстрована в Темрюцьку сільську раду у Нікольському районі Донецької області .

Позивач зазначає, що 21.01.2020 року вона була звільнена з посади оператора комп`ютерного набору згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю на підставі розпорядження № 01 від 21.01.2020 року у зв`язку з обранням на виборну посаду в Темрюцьку сільську раду.

З 22 січня 2020 року у зв`язку із обранням на посаду секретаря Темрюцької сільської ради на підставі рішення № 7-53/358 позивач приступила до своїх обов`язків.

11 грудня 2020 року позивач була звільнена з посади секретаря Темрюцької сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень згідно з пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю, пункту 6.1 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад.

Проте, позивач зазначає, що після закінчення її повноважень 11.12.2020 року за виборною посадою секретаря Темрюцької сільської ради, при звільненні відповідачем їй не було запропоновано попередньої роботи (посади) на якій позивач працювала. Іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому підприємстві в Темрюцькій сільській раді або на іншому підприємстві, в установі, організації відповідачем їй також запропоновано не було.

Також позивач відзначає, що по час звернення до суду із даним позовом, вона тимчасово не працює у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) після закінчення строку її повноважень за виборною посадою секретаря Темрюцької сільської ради, на якій вона працювала на постійній основі.

Також позивача зазначила, що у зв`язку із незаконною бездіяльністю Нікольської селищної ради Донецької області вона кілька разів намагалась в досудовому порядку вирішити спірні відносини, які виникли між нею та відповідачем, а саме на її звернення до Нікольської селищної ради Виконавчим комітетом Нікольської селищної ради була надана довідка від 11.02.2021 року в якій позивача повідомлено, про те що у зв`язку з реорганізацією сільських рад, згідно діючої структури Нікольської селищної ради, посада оператора комп`ютерного набору відсутня, також повідомлено про те, що така посада відсутня в структурі Темрюцької сільскої ради на час припинення повноважень позивача на посаді секретаря Темрюцької сільскої ради. Одночасно зазначено, що іншої роботи позивачу запропонувати неможливо.

Поряд з цим позивач зверталась із заявою від 11.02.2020 року до Голови Нікольської, в якій просила вирішити питання про збереження за нею середньої заробі тної плати після звільнення з виборної посади на період працевлаштування та сгажу роботи після звільнення та надати їй копію відповідного розпорядження, щодо збереження за нею заробітної плати.

З метою отримання консультативного роз`яснення в зв`язку з незаконною бездіяльністю Нікольської селищної ради Донецької області позивач зазначає, що подавала також звернення від 02.03.2021 року до Національного агентства України з питань державної служби та подала звернення від 01.03.2021 року до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці.

Згідно із відповіддю Національного агентства України з питань державної служби на звернення позивача було повідомлено, що за нею, як депутатом місцевої ради має зберігатися гарантії визначені ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповіддю на звернення позивача Східне міжрегіональне управління державної служби України з низань праці повідомило останню, що для отримання середньої зарплати, на час працевлаштування, як колишній депутат місцевої ради, позивач повинна надати до ради довідку про неможливість працевлаштування підприємством, де депутат працював до обрання, на попередній або рівноцінній роботі (посаді), а також трудову книжку.

Також було зазначено, що на підставі цих документів радою видається відповідне розпорядження. Виплата середньої заробітної плати колишньому депутату здійснюється за рішенням відповідної ради.

Підставами для припинення виплати середньої заробітної плати є: працевлаштування колишнього депутата місцевої ради в період гарантованого шестимісячного терміну для працевлаштування; виникнення права на пенсійне забезпечення; закінчення гарантованого шестимісячного терміну для працевлаштування.

Шестимісячний термін обліковується з наступного дня після припинення повноважень вказаних осіб.

Після отриманих вищевказаних роз`яснень уповноважених органів та намагаючись вирішити спірні відносини, які виникли, в досудовому порядку, позивач 16 квітня 2021 року в черговий раз звернулась до Нікольської селищної ради з проханням провести їй відповідні виплати у розмірі середньої заробітної плази, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Темрюцької селищної ради, але не більше 6-ти місяців. До даної заяви надала оригінал своєї трудової книжки та довідки про неможливість її працевлаштування на посаді оператор комп`ютерного набору на якій вона працювала в Темрюцькій сільській раді до моменту обрання її секретарем Темрюцької сільської ради.

На що нею, зазначає позивач, в черговий раз було отримано відмову у збереженні за нею страхового стажу та проведенні виплат.

Також зазначає, що всупереч вимогам діючого законодавства, відповідачем на її звернення від 16 квітня 2021 року, було надано відповідь, а не розпорядження, а також повернуто її трудову книжку.

На підставі зазначеного позивач і звернулась до суду із даної позовною заявою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позов не визнав в повному обсязі, зазначивши, що пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Викладена норма, на переконання відповідача, характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Також відповідач вказує, що звільнення позивача з посади секретаря Темрюцької сільської ради відбулось у зв`язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету, з підстав, передбачених п. 6 прим. 1 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про місцеве самоврядування" та пп. 4 п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад".

Отже, на думку відповідача, припинення повноважень у зв`язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету не слід ототожнювати з припиненням виконання повноважень, що регламентується п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

А тому, рахує відповідач, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не може бути підставою звільнення позивача з займаної ним посади, а застосування вказаної норми до спірних правовідносин не є доцільним.

У зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Нікольської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 16 липня 2021 року суд вирішив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, строк проведення якого продовжив на 30 днів, на 10 серпня 2021 року о 13 год. 30 хв.

У період з 19 липня 2021 року по 06 серпня 2021 року суддя Христофоров А.Б. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою від 09 серпня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Нікольської селищної ради про участь у підготовчому засіданні 10 серпня 2021 року в режимі відеоконференції.

10 серпня 2021 року суд виніс ухвалу, якою поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25 серпня 2021 року.

Ухвалою від 18 серпня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Нікольської селищної ради про участь у судовому засіданні 25 серпня 2021 року в режимі відеоконференції.

25 серпня 2021 року сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання, до суду не з`явились.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 03 серпня 2021 року про проведення розгляду справи без її участі за наявними матеріалами справи.

А також, відповідачем у клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 18.08.2021 року, зазначалось про те, що у випадку неможливості судом забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції, розгляд справи проводити без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши пояснення учасників справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянки України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 5-зв. бік а.с. 5).

Як встановлено судом ОСОБА_1 з 22.01.2020 по 11.12.2020 працювала на посаді секретаря Темрюцької сільської ради у Нікольському районі Донецької області.

11.12.2020 позивач звільнена з займаної посади секретаря Темрюцької сільської ради у Нікольському районі Донецької області у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Із трудової книжки серії НОМЕР_2 , що видана на ім`я ОСОБА_1 17 травня 1984 року, зокрема, встановлено:

- 01 квітня 2016 року позивача прийнято до Старченківської сільської ради на посаду оператора комп`ютерного набору (запис № 13);

- 21 січня 2020 року позивача звільнено із займаної посади оператора комп`ютерного набору у зв`язку з обранням на виборну посаду в Темрюцьку сільську раду на підставі п. 5 ст. 36 КЗПп (запис № 14);

- 22 січня 2020 року позивача обрано на посаду секретаря Темрюцької сільської ради;

- 11 грудня 2020 року позивач звільнена з посади секретаря Темрюцької сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі п.6.1 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» п. 5 ст. 41 КЗпП запис № 17 (а.с. 7-8).

20 січня 2020 року позивач звернулась до Голови Нікольської селищної ради із листом в якому повідомила про те, що її заява від 22 грудня 2020 року не була відповідачем розглянута належним чином, оскільки не було прийнято відповідне розпорядження про збереження за позивачем середньої заробітної плати на період її працевлаштування, що передбачена ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а позивач так і не отримала належних їй коштів , які виплачуються щомісячно у розмірі середньомісячної заробітної плати з місцевого бюджету Нікольської селищної ради після її щомісячного звертання. Одночасно позивач у листі повідомила, що кошти у розмірі 77 640, 00 грн., які нею були отримані 28 грудня 2020 року як заробітна плата, отримані нею були як компенсація при звільненні з місцевого бюджету Темрюцької сільської ради, яка виплачується одноразово у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток згідно п. 5 ст. 41, ст. 44 КЗпП (а.с. 29)

Також 20 січня 2020 року позивач звернулась до Голови Нікольської селищної ради із заявою, відповідно до якої просила вирішити питання щодо збереження за нею середньої заробітної плати на період її працевлаштування, що передбачене ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у зв`язку з неможливістю її працевлаштування за попереднім місцем роботи у Темрюцькій сільській раді Нікольського району Донецької області на посаді оператора комп`ютерного набору через реорганізацію органів місцевого самоврядування згідно ч. 4 ст. 8 Закону України від 05.02.2015 року № 157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (а.с. 30).

22 грудня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою відповідно до якої просила вирішити питання про збереження за нею середньої заробітної плати на період її працевлаштування, що передбачене ч. 2 ст. 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у зв`язку з неможливістю її працевлаштування за попереднім місцем роботи у Темрюцькій сільській раді Нікольського району Донецької області на посаді оператора комп`ютерного набору через реорганізацію органів місцевого самоврядування згідно частини 4 статті 8Закону України від 05.02.2015 року № 157- VIII «Прпо добровільне об`єднання територіальних громад» (а.с. 25).

29 грудня 2020 року позивач звернулась до Голови Нікольської селищної ради із заявою, в якій, на підставі ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», відповідно до якої час, коли колишній депутат тимчасово не працює у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі, просила видати відповідне розпорядження та вирішити питання щодо внесення відповідного запису у її трудову книжку. Крім того повідомила, що згідно розрахункового листа Темрюцької сільської ради за грудень 2020 року, який вона отримала 28.12.2020 року у Темрюцькій сільській раді, їй при звільненні було нараховано 90 707, 91 грн. Зазначена сума була їй нарахована станом на 11 грудня 2020 року на підставі оклад, рангу, вислуги, компенсації за невикористану відпустку, премії та заробітної плати, нарахованої згідно п. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с. 11, 26 ).

У довідці від 31 грудня 2020 року № 2961 зазначено, що за позивачем, як за колишньою посадовою особою органів місцевого самоврядування - секретаря Темрюцької сільської ради, повноваження якої були припинені 11 грудня 2020 року № 8/1-1 згідно рішення Нікольської селищної ради, у разі його не працевлаштування зберігається середній заробіток у зв`язку з тим, що він не має пенсійного забезпечення на період працевлаштування, але не більше 6 місяців, який виплачується з місцевого бюджету після її щомісячного звертання. Зазначено також, що гарантії щодо виплати середнього заробітку, передбачені ст. 33 Закону України «Про статус депутатів» поширюються, поряд з іншими, на секретарів сільської, селищної, міської ради (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Довідка має зазначення, що видана для пред`явлення до центру зайнятості (а.с. 27).

За наслідками звернення позивача із заявою від 29.12.2020 року Нікольська селищна рада Нікольського району Донецької області своїм листом від 13 січня 2021 року № 2-20/160, повідомила останню про те, що 23 грудня 2020 року розпорядженням № 65 Темрюцької сільської ради, яка була станом на 23 грудня 2020 року реорганізованою та такою, що не мала повноважень видання розпоряджень, позивачу було нараховано розрахункові виплати відповідно до п.5 ст. 41 Кодексу Законів про працю України, у розмірі шести середньомісячних заробітних плат. Також позивача було повідомлено про те, що зазначене розпорядження, на підставі якого їй були нараховані вказані виплати, не має жодних законних підстав, а також не має підпису голови селищної ради.

Нікольська селищна рада Донецької області у своєму листі від 25 січня 2021 року № 2-20-/318 повідомила останню про те, що секретарю не може бути виплачена вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а тому для виплати цієї допомоги звільнення відбувається на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП, що не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, трудові відносини з якими припиняються у зв`язку із закінченням строку повноважень. Також було позивача повідомлено про те, що запис щодо звільнення з посади секретаря здійснений з порушенням чинного законодавства, на підставі чого рекомендовано добровільно повернути помилково виплачену компенсацію при звільненні у зв`язку з неправильним застосуванням законодавства.

Також у листі було зазначено, що задля реалізації свого права на отримання середнього заробітку , передбаченого частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» позивачу необхідно надати повний пакет документів, передбачених діючим законодавством (а.с. 31 - зв. бік а.с. 31).

11 лютого 2021 року позивач звернулась до Голови Нікольської селищної ради із заявою, відповідно до якої просила вирішити питання про збереження за нею середньої заробітної плати на період її працевлаштування, передбаченого ч.2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у зв`язку з неможливістю її працевлаштування за попереднім місцем роботи у Темрюцькій сільській раді Нікольського району Донецької області. Також позивач просила надати їй копію відповідного розпорядження щодо збереження за нею заробітної плати та стажу роботи (а.с. 12).

11 лютого 2021 року Виконавчим комітетом Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області позивачу видано довідку № 0614, в якій останню повідомлено про те, що у зв`язку із реорганізацією сільських рад, згідно діючої структури Нікольської селищної ради, посада оператор комп`ютерного набору відсутня, а також вказана посада відсутня в структурі Темрюцької сільської ради на час припинення повноважень позивача на посаді Темрюцької сільської ради. Також у довідці зазначено про те, що запропонувати позивачу іншу роботу неможливо (а.с. 10).

09 березня 2021 року позивач звернулась до Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області із заявою, відповідно до якої повідомляла, що не працевлаштована, а також просила письмово повідомити її про стан розгляду її заяви від 11 лютого 2021 року про збереження за нею середньої заробітної платина період її працевлаштування (а.с. 13)

Зазначено, що 11 лютого 2021 року, під час особистого прийому Головою селищної ради, позивачці було роз`яснено необхідність повернення коштів, які вона отримала у розмірі саме середнього заробітку, на які вона претендує.

Крім того було зазначено про те, що саме після встановлення факту повернення незаконно отриманих позивачем коштів буде вирішено питання про збереження за позивачем середнього заробітку на період працевлаштування, але не більше шести місяців, згідно ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Крім того також було повідомлено про те, що сільські, селищні, міські голови територіальних громад, які увійшли до складу відповідної територіальної громади, у свій останній день роботи можуть видати (як керівники відповідних ОМС) розпорядження про звільнення у зв`язку із припиненням повноважень на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 562 щодо секретаря відповідної ради для здійснення розрахунку при звільненні. 11 грудня 2020 року відбулося припинення повноважень голови Темрюцької сільської ради та позивача, як секретаря Темрюцької сільської ради, зазначено, що саме 11 грудня 2020 року, на той час, Голова Темрюцької сільської ради О.Жуков повинен був видати розпорядження про припинення повноважень секретаря сільської ради із вказівкою на розрахункові виплати. В даному випадку Кодекс Законів про працю України застосовується лише в частині своєчасних виплат при звільненні, п. 5 статті 41 вищезазначеного Кодексу, не має жодного відношення до припинення повноважень секретаря сільської ради (а.с. 14.зв. бік а.с. 14, а.с. 28зв. бік а.с. 28).

Листом від 13 березня 2021 року за вих. № 2-20/1126 Виконавчий комітет Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, у відповідь на заяву позивача від 09 березня 2021 року повідомив останню поряд з іншим проте, що саме 11 грудня 2020 року, коли відбулось припинення повноважень голови Темрюцької сільської ради, на той час голова Темрюцької сільської ради О.Жуков повинен був видати розпорядження про припинення повноважень секретаря сільської ради із вказівкою на розрахункові виплати, а саме компенсацію про невикористані відпустки, якщо вона наявна (а.с. 15-зв. бік а.с. 15).

У відповідь на звернення позивача від 01 березня 2021 року Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці своїм листом від 26 березня 2021 року № 04.1/4-100Д повідомило останню, про те що питання зарахування, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі, часу, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, не відноситься до компетенції Державної служби України з питань праці. Також у листі рекомендовано звернутись за відповідними роз`ясненнями до Нікольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 16-17).

У відповідь на звернення позивача від 02 березня 2021 року національне агентство України з питань державної служби своїм листом від 26 березня 2021 року № 2131/13-21 повідомило останню про те, що на його думку положення Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо охорони трудових та інших прав депутатів місцевої ради застосовуються до депутатів місцевої ради, які займають виборні посади в раді і працюють в ній на постійній основі, та для яких скликання цієї ради вперше. За колишнім депутатом зберігається середня заробітна плата, яку він отримував на виборній посаді, у разі неможливості надання йому попередньої або іншої рівноцінної роботи (а.с. 18-зв. бік а.с. 18).

19 квітня 2021 року позивач звернулась до Голови Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області із заявою, відповідно до якої, у зв`язку з припиненням її повноважень на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на підставі рішення Нікольської селищної ради 8 скликання від 11 грудня 2020 року № 8/1-1 та у зв`язку з неможливістю надання попередньої роботи, на період працевлаштування згідно статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» , просила провести їй відповідні виплати у розмірі середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради, але не більше 6-ти місяців. До заяви позивач додала оригінал своєї трудової книжки та копію довідки від 11 лютого 2021 року № 0614 про неможливість її працевлаштування на посаді оператора комп`ютерного набору в Темрюцькій сільській ради (а.с. 19, 32).

У відповідь на заяву позивача від 19 квітня 2021 року Виконавчий комітет Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області листом від 22 квітня 2021 року за вих. № 2-20/1835 повідомив останню про те, що 23 грудня 2020 року згідно розпорядження № 65 Темрюцької сільської ради (на той час вже реорганізовану шляхом приєднання Нікольської селищної ради, те не маючи повноважень видання розпоряджень) їй було нараховано розрахункові виплати у розмірі шести середньомусячних заробітних плат вже існує. Повторно виплатити їй такі кошти неможливо (а.с. -зв. бік а.с. 20, а.с. 33-зв. бік а.с. 33).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі - Закон №280/97-ВР), відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно підпунктів 1, 4, 9 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону №280/97-ВР, до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);

сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у Донецькій області у Нікольському районі Старченківська сільська рада рішенням від 21 липня 2016 року перейменувала Старченківську сільську раду на Темрюцьку.

Рішенням Нікольської селищної ради від 18 грудня 2020 року № 8/1-17 Нікольську селищну раду реорганізовано шляхом приєднання сільських рад, зокрема Темрюцької сільської ради.

Відтак, Нікольська сільська рада є правонаступником Темрюцької сільської ради, що в свою чергу була правонаступником Старченківської сільської ради.

Згідно положень статті 50 Закону №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради і працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України Про статус депутатів місцевих рад, який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частини 1 статті 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Частиною 2 статті 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 у справі №174/445/16-а, від 26 грудня 2019 року у справі №570/3880/16-а.

Отже, саме перебування у трудових відносинах безпосередньо до обрання на виборну посаду і є підставою для реалізації гарантій передбачених статтею 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад».

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до переконання, що особа може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету у разі дотримання в сукупності трьох обов`язкових умов: 1) звільнення з попереднього місця роботи за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України; 2) звернення на попереднє місце роботи не пізніше 3-х місяців після припинення повноважень; 3) неможливість надання відповідної роботи (посади).

Як вже зазначалось судом, позивач працювала на посаді оператора комп`ютерного набору Старченківської сільської ради, розпорядженням № 01 від 21 січня 2020 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з обранням на виборну посаду в Темрюцьку сільську раду відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Після закінчення повноважень ОСОБА_1 за виборною посадою, як секретаря Темрюцької сільської ради, її працевлаштування на попередню посаду оператора комп`ютерного набору Старченківської сільської ради Нікольського району Донецької області виявилось неможливим, у зв`язку з її відсутністю в структурі Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що неможливість працевлаштування позивача на попередню роботу (посаду) виникла не з її вини.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що неможливість прийняття позивача на посаду, яку вона займала до обрання її секретарем сільської ради у зв`язку з її відсутністю у штатному розписі Темрюцької сільської ради, надає ОСОБА_1 право на отримання середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, проте не більше ніж за шість місяців, внаслідок чого, відповідач, в силу вимог статті 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» зобов`язаний був, як правонаступник Старченківської сільської ради, на період працевлаштування позивача зберегти за нею, але не більше шести місяців, середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді у раді.

Тому, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати за період у відповідності до вимог ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Крім цього, виплата середньомісячної заробітної плати провадиться за рахунок місцевого бюджету (ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») за рішенням відповідної ради. Середня заробітна плата розраховується до згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Як свідчать матеріали справи відповідачем рішення про збереження середньої заробітної плати за позивачем, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області не приймалось, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 , яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, з дня закінчення повноважень як секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області - 12 грудня 2020 року.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Нікольської селищної ради щодо не зарахування часу, коли позивачка тимчасово не працювала у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку її повноважень, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою позивачка працювала до обрання у місцеву раду, де вона виконувала свої обов`язки на постійній основі та в частині зобов`язання Нікольської селищної ради зарахувати час коли позивачка тимчасово не працювала у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку її повноважень (11.12.2020 року), але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою позивачка працювала до обрання у місцеву раду, де вона виконувала свої обов`язки на постійній основі суд зазначає, то вони є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки заявлені суду на майбутнє та позивачем не надано доказів того, що Нікольська селищна рада, у разі або після прийняття відповідного рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 , яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців не зарахує до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю позивачу, за якою остання працювала до обрання у місцеву раду, де вона виконувала свої обов`язки на постійній основі відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» період такого працевлаштування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., які вона просить стягнути з відповідача, то суд зазначає таке.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 08 квітня 2021 року та акту приймання-передачі послуг від 30 травня 2021 року, наданих адвокатом, згідно вказаного договору про надання адміністративних послуг від 08 квітня 2021 року, розмір гонорару становить 5 000,00 грн.

Послуги включать: вивчення , аналіз та правова оцінка документів, аналіз нормативно-правових актів, пов`язаних з підготовкою адміністративного позову; надання консультації клієнту; складання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, складання позовної заяви; складання та підготовка пакету документів до позову; загальна вартість - 5 000, 00 грн.

Відповідно до меморіального ордеру № @2PL071336 від 16 квітня 2021 року та № @2PL321752 від 29 квітня 2021 року сума сплачених позивачем коштів на рахунок Адвокатського об`єднання «Віват Лекс» становить 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 5 000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи ступінь складності справи, не типовість категорії спору, обсяг доказів, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в повному обсязі, а саме у сумі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 35).

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі - 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192, 194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Нікольської селищної ради (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 94; ЄДРПОУ: 04341614) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Нікольської селищної ради щодо не прийняття рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 у відповідності до частини 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Зобов`язати Нікольську селищну раду (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 94; ЄДРПОУ: 04341614) прийняти відповідне рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) у відповідності до частини 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, з дня закінчення повноважень як секретаря Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області - 12 грудня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нікольської селищної ради (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нікольської селищної ради (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 03 вересня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров