Рішення № 99412469, 07.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа № 160/12513/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати виникнення права з 07.05.2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичної операції: 14.03.2015 - 14.08.2015 роки; 28.08.2015-30.11.2015 роки; 13.12.2015-22.06.2016 роки; 14.10.2016 - 15.01.2017 роки; 14.01.2018-29.07.2018 роки; 10.08.2018-20.08.2018 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу один місяць служби за три період проходження військової служби при частковій мобілізації з 12.02.2015 року по 04.02.2016 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу один місяць служби за три період проходження військової служби за контрактом: з 04.02.2016 року по 04.02.2017 року, з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи водієм в приватному підприємстві з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року;

зобов`зати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати виникнення права з 07.05.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач первинно 07.04.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідним пакетом документів, проте рішенням від 22.06.2021 року за №046350007219 відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу, оскільки його страховий стаж, за розрахунком останнього, становить лише 20 років 6 місяців 1 день. При цьому, у вищезазначеному рішенні відповідача також було зазначено, що період роботи позивача з 18.11.1996 по 07.10.1997 не було зараховано, оскільки не зазначена посада та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення, а також рекомендовано надати довідку з місця роботи за цей період. Вподальшому, позивач 23.06.2021 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідним пакетом документів, проте рішенням від 30.06.2021р. за №046350007219 відповідач знову безпідставно відмовив позивачеві у призначенні пенсії посилаючись на те, що його страховий стаж становить 23 роки 04 місяць 29 днів, (при необхідному – не менше 25 років). При цьому, у рішенні відповідача також повторно було зазначено, що період роботи позивача з 18.11.1996 по 07.10.1997 не було зараховано, оскільки не зазначена посада та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення. Однак, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем також протиправно не було зараховано до його страхового стажу період безпосередньої участі в антитерористичної операції: 14.03.2015 - 14.08.2015 роки; 28.08.2015-30.11.2015 роки; 13.12.2015-22.06.2016 роки; 14.10.2016 - 15.01.2017 роки; 14.01.2018-29.07.2018 роки; 10.08.2018-20.08.2018 роки, проходження ним військової служби при частковій мобілізації з з 12.02.2015 року по 04.02.2016 року, а також проходження ним військової служби за контрактом: з 04.02.2016 року по 04.02.2017 року, з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, не зважаючи на надання позивачем всіх необхідних для цього документів. Таким чином, на думку позивача, він має достатній стаховий стаж (більше ніж 25 років) для призначення пенсії з 07.05.2021 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що в повному обсязі підтверджується відповідними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12513/21, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

19 серпня 2021 року до канцелярії суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою від 07.04.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням від 22.06.2021 року за вих. № 046350007219 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком. Вподальшому, ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління із заявою від 23.06.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з урахуванням ст. 115 Закону № 1058-ІV, проте рішенням від 30.06.2021 року за вих. №046350007219 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком. Крім того, відповідно до п.19 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.12.2015 року. Відповідно до довідки Павлоградського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.05.2021 року № 7/12, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 14.03.2015 року по 14.08.2015 року, з 28.08.2015 року по 30.11.2015 року, з 13.12.2015 року по 22.06.2016 року, з 14.10.2016 року по 15.01.2017 року, з 14.01.2018 року по 29.07.2018 року. Згідно довідки Павлоградського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 29.04.2021 року № 4/260, Позивач проходив військову службу під час часткової мобілізації з 12.02.2015 року по 04.02.2015 року та військову службу за контрактом з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року. З урахуванням вимог статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами та доповненнями) та статті 57 Закону України „Про пенсійне забезпечення", період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015 року по 14.08.2015 року, з 28.08.2015 року по 30.11.2015 року, з 13.12.2015 року по 22.06.2016 року, з 14.10.2016 року по 15.01.2017 року, з 14.01.2018 року по 29.07.2018 року зараховано останньому до загального стажу роботи в одинарному розмірі. Також відповідачем зауважується, що посилання позивача на наказ Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки даний нормативно - правовий акт застосовується при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а в адміністративному позові мова йде про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому він не може бути застосований у правовідносин, які виникли між позивачем та управлінням. Крім того, щостосується зарахування один місяць служби за три час проходження всієї військової служби під час часткової мобілізації з 12.02.2015 року по 04.02.2015 року та військову службу за контрактом з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року відповідач зазначає, що Позивач в зазначений період приймав безпосередню участь в антитерористичній операції з 14.03.2015 року по 14.08.2015 року, з 28.08.2015 року по 30.11.2015 року, з 13.12.2015 року по 22.06.2016 року, з 14.10.2016 року по 15.01.2017 року, з 14.01.2018 року по 29.07.2018 року, отже, вимога зарахувати весь період як один місяць служби за три протирічить наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, на який посилається позивач. Також відповідачем було наголошено, що довідка військової частини А0998 Міністерства оборони України від 15.01.2019 року №2556 не відповідає довідці Павлоградського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.05.2021 року № 7/12, а саме щодо періоду з 10.08.2018 року по 20.08.2018 року. Крім того, довідка військової частини А0998 Міністерства оборони України від 15.01.2019 року № 2556 до Головного управління із заявою про призначення пенсії не надавалася що підтверджується розписками — повідомленнями до заяв про призначення пенсії від 07.04.2021 року та від 23.06.2021 року, а будь-які інші документи, які можуть підтвердити період безпосередню участі в антитерористичній операції з 10.08.2018 року по 20.08.2018 року в матеріалах пенсійної справи відсутні. Відповідач також зазначає, що при досліджені трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 25,12.1986 року, було встановлено, що в записі № 12 про прийняття на роботу 18.11.1996 року, відсутня назва підприємства, яке працевлаштовує Позивача та відповідно до запису № 13 про звільнення з роботи 07.10.1997 року відсутні відомості про посадову особу, яка внесла запис про звільнення Позивача з займаної посади. Будь-які інші документи, які можуть підтвердити стажу роботи з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 12.08.1993 року № 637, Позивачем не надано, а отже, зарахувати період роботи з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року до загального страхового стажу Позивача не має законних підстав. З урахуванням вищенаведеного, відповідач наголошує, що відповідно до наданих Позивачем документів, загальний страховий стаж роботи останнього складає 23 роки 04 місяці 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до ст. 115 Закону № 1058.

Крім того, 19.08.2021р. на виконання вимог ухвали суду від 30 липня 2021 року представником відповідача до суду надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До вказаної заяви позивачем надавався пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, який було прийнято 07.04.2021 р. та зареєстровано за №632, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням, копія якої наявна в матеріалах справи.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком (УБД АТО) згідно ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області рішенням №046350007219 від 22.06.2021р. відмовлено у призначенні пенсії. Крім того, в цьому рішенні було також зазначено, що страховий стаж позивача становить 20 років 6 місяців та 1 день та повідомлено останньому, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до його страхового стажу не було зараховано період роботи з 18.11.1996 по 07.10.1997, оскільки не зазначена посада та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення, а також рекомендовано надати довідку з місця роботи за цей період.

Вподальшому, 23.06.2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) з заявою про призначення пенсії за віком (УБД) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До вказаної заяви позивачем надавався пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, який було прийнято 23.06.2021 р. та зареєстровано за №1187, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням, копія якої наявна в матеріалах справи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №046350007219 від 30.06.2021р. відмовлено у призначенні пенсії. Також, в цьому рішенні було зазначено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 29 днів та повідомлено останньому, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до його страхового стажу не було зараховано період роботи з 18.11.1996 по 07.10.1997, оскільки не зазначена посада та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення.

Незгода позивача з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до статті 57 Закону України “Про пенсійне забезпечення” військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII (далі – Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі – Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 “Про трудові книжки працівників”, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року, який не врахований відповідачем до загального трудового стажу позивача оскільки не зазначена посада та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, як при первинному, так і повторному зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 .

Так відповідно до записів №12 та №13 у трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював (далі -мовою оригіналу):

- 18.11.1996 принят на работу в частное предприятие водителем (пр.№32 от 18.11.1996);

- 07.10.1997 уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины (пр. №62 от 07.10.97).

Записи №№12-13, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , щодо спірного періоду роботи позивача є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки відповідного роботодавця.

Водночас, на переконання відповідача, не зазначення посади та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення, позбавляє можливості підтвердити даний період роботи ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з такими доводами пенсійного органу щодо неврахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 18.11.1996 р. по 07.10.1997 р., оскільки, як зазначалося вище, вказані записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи ОСОБА_1 , не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача щодо спірного періоду роботи позивача з 18.11.1996 р. по 07.10.1997 р. не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно вищезазначеного спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або ций період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 18.11.1996 р. по 07.10.1997 р., вказаному у трудовій книжці ОСОБА_1 , до його загального трудового стажу.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 18.11.1996 р. по 07.10.1997 р. підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача до страхового стажу один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичної операції: 14.03.2015 - 14.08.2015 роки; 28.08.2015-30.11.2015 роки; 13.12.2015-22.06.2016 роки; 14.10.2016 - 15.01.2017 роки; 14.01.2018-29.07.2018 роки; 10.08.2018-20.08.2018 роки, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Так, Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.

За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.12.2015 року.

Крім того, у розділі 18 військового квитка серія НОМЕР_3 , копію якого було надано позивачем, як до суду, так і при обох зверненнях до пенсійного органу, міститься інформація, що ОСОБА_1 з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017 – брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; з 14.01.2018 по 30.04.2018; з 30.04.2018 по 29.07.2018 - брав участь у проведенні операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до довідки Павлоградського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області від 29.04.2021 р. №4/260, позивач проходив строкову військову службу з 15.11.1984 по 09.11.1986; проходив військову службу при частковій мобілізації з 12.02.2015 по 04.02.2016; проходив військову службу за контрактом 29.07.2017 по 28.01.2019.

Згідно довідки Павлоградського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області від 17.05.2021 р. №7/12, ОСОБА_1 , зокрема, приймав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС у в/ч пп В 4680 в період з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017; у в/ч А0998 в період: з 14.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 29.07.2018.

Крім того, відповідно до довідки про безпосередню участь в антитероричній операції,забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територійльної цілісності України, виданої військовою частиною А0998 від 15.01.2019 р. №2556, старший сержант ОСОБА_1 в період з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017; з 14.01.2018 по 29.07.2018, з 10.08.2018 по 20.08.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до форми РС-право (стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 ), періоди проходження позивачем військової служби при частковій мобілізації з 12.02.2015 року по 04.02.2016 року та за контрактом з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року, з яких позивач безпосередньо брав участь в антитерористичної операції з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017; з 14.01.2018 по 29.07.2018, з 10.08.2018 по 20.08.2018, зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачеві до загального та пільгового стажу роботи лише в одинарному розмірі.

При цьому зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Такий правовий висновок у подібних правовідносинах також викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року в адміністративній справі № 348/347/17 та постанові від 30 липня 2019 року в адміністративній справі № 346/1454/17.

За таких обставин, на думку суду, наявні правові підстави для зарахування до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди безосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017; з 14.01.2018 по 29.07.2018, з 10.08.2018 по 20.08.2018.

Водночас, судом не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу роботи один місяць служби за три період проходження військової служби при частковій мобілізації з 12.02.2015 року по 04.02.2016 року, оскільки загальний період мобілізації підлягає зарахуванню до загального трудового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 02.04.2020 р. у справі №185/4140/17.

В той же час, правові підстави для зарахування позивачеві строку проходження військової служби за контрактом в період з 04.02.2016 року по 04.02.2017 року, з 29.07.2017 року по 28.01.2019 року у кратному обчисленні - один місяць служби за три до загального трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що просить позивач в позові, відсутні, оскільки в цей період позивач приймав безпосередньої участі в антитерористичній операції лише в певні періоди, а не у весь період власної військової служби за контракто, а тому, за приписами ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" цей період підлягає зарахуванню до трудового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

З огляду на вищезазначене, не зарахування до загального трудового стажу позивача періодів його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 14.03.2015 по 14.08.2015; з 28.08.2015 по 30.11.2015; з 13.12.2015 по 22.06.2016; з 14.10.2016 по 15.01.2017; з 14.01.2018 по 29.07.2018, з 10.08.2018 по 20.08.2018 у трикратному розмірі у трикратному розмірі є протиправним.

При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме протиправним рішенням відповідача від 30.06.2021р. за №046350007219 про відмову призначенні пенсії, а не діями відповідача з цього приводу, як помилково вказує позивач, тому суд, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, якими передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 30.06.2021р. за №046350007219, яким останньому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним та ефективним

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача зарахувати позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду його роботи з з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року, а також періодів його безосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з з 14.03.2015 року по 14.08.2015 року; з 28.08.2015 року по 30.11.2015 року; з 13.12.2015 року по 22.06.2016 року; з 14.10.2016 року по 15.01.2017 року; з 14.01.2018 року по 29.07.2018 року, з 10.08.2018 року по 20.08.2018 року в трикратному розмірі, суд, з метою відновлення вказаного порушеного права позивача доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу вищезазначені періоди та про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, суд також не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати виникнення права з 07.05.2021 року., з огляду на таке.

Так, у рішеннях у справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Як зазначалося вище, частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від від 23.06.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Коренева А.О. у відрядженні повний текст судового рішення складений - 06.09.2021 року.

Керуючись ст. ст. ст. 139, 241-246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) від 30.06.2021р. за №046350007219 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період його роботи з 18.11.1996 року по 07.10.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 14.03.2015 року по 14.08.2015 року; з 28.08.2015 року по 30.11.2015 року; з 13.12.2015 року по 22.06.2016 року; з 14.10.2016 року по 15.01.2017 року; з 14.01.2018 року по 29.07.2018 року, з 10.08.2018 року по 20.08.2018 року в трикратному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 23.06.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев