Рішення № 99412370, 07.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа № 160/8744/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Лісовий А.В., Євтушенко О.С. не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янської районної ради про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації у зв`язку з втратою частини доходів, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому з урахуванням заяви про уточнення (зміну розміру) позовних вимог від 22.06.2021 року, просить суд:

стягнути з відповідача не виплачену позивачу при розрахунку заробітну плату у розмірі 127,27 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2021 року по 17.06.2021 року у розмірі 66 386,88 грн. та середній заробіток у розмірі 897,12 грн. за кожен робочий день починаючи з 18.06.2021 року та до дату повного розрахунку із позивачем або ж до дати ухвалення рішення по даній справі;

стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у зв`язку із втратою частини доходів у наслідок порушення встановлених строків їх виплати у сумі 2272,94 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 17 493,64 грн.;

з відповідача на користь позивача витрати, що пов`язані із прибуттям до суду позивача та його представника.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

згідно довідки відповідача позивачу при звільненні повинна виплачена сума 102 819,10 грн., що після сплати податків і зборів становить 82 769,37 грн.;

02.06.2021 року на рахунок позивача сплачено відповідачем сума 82 666,91 грн.;

таким чином, відповідачем не доплачено позивачу при звільненні суму 127,27 грн. без урахування податків і зборів;

у відповідності до вимог статей 116 та 117 КЗпП України відповідач під час звільнення позивача зі служби повинен був здійснити з ним повний розрахунок, однак цього не зробив; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2021 року по 17.06.2021 року у розмірі 66 386,88 грн. та у розмірі 897,12 грн. за кожен робочий день починаючи з 18.06.2021 року та до дату повного розрахунку із позивачем або ж до дати ухвалення рішення по даній справі;

згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач повинен виплатити позивачу позивача компенсацію у зв`язку із втратою частини доходів у наслідок порушення встановлених строків їх виплати у сумі 2272,94 грн.;

внаслідок порушення відповідачем строку проведення з позивачем остаточного розрахунку під час звільнення, останній зазнав моральних страждань через відсутність коштів на проживання (понад 5 місяців), що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для себе та своєї сім`ї, принизило позивача; розмір моральної шкоди позивач оцінює у суму 17 493,64 грн.

через розгляд справи у суді не за місцем проживання позивача, останній поніс витрати, що пов`язані із прибуттям до суду позивача та його представника, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суд від 02.06.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; витребувано від відповідача - інформацію та її документальне підтвердження стосовно розміру заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати станом на день розгляду справи; інформацію про середньоденну заробітну плату позивача за два місяці перед звільненням та інформацію про середню кількість днів відпрацьованих позивачем за два місяці перед звільненням.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав; відповідач не надав суду також витребувану судом інформацію та її документальне підтвердження згідно ухвали суду від 02.06.2021 року.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач двічі у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; заяв та клопотань не надав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд встановив наступне.

Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Позивач згідно копії трудового книжки, яка міститься у матеріалах справи, та копії розпорядження відповідача від 22.02.2021 року № 52-р «ос» «Про звільнення ОСОБА_1 » проходив на момент звільнення службу в органах місцевого самоврядування (шостий ранг посадової особи місцевого самоврядування) на посаді начальника юридичного відділу виконавчого комітету апарату Криничанської районної ради.

У відповідності до вимог п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України служба позивача є публічної службою, та у відповідності до вимог ст. 19 та 25 КАС України спір стосовно звільнення позивача з публічної служби підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що розпорядженням відповідача від 22.02.2021 року № 52-р «ос» «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 01.03.2021 року у зв`язку з реорганізацією Криничанської районної ради; здійснити повний розрахунок з позивачем: виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати; здійснити нарахування та виплату компенсації за не використані 78 днів щорічної відпустки.

Згідно довідки відповідача про доходи позивача на 2021 рік, у відповідності до якої сума до виплати позивачу становить 102 819,10 грн. без урахування податків і зборів; з урахуванням податків і зборів сума до виплати становить 82 769,37 грн. (18% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір).

02.06.2021 року на рахунок позивача відповідач перерахував суму 82 666,91 грн.

За вказаних обставин сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 102,46 грн. з урахуванням податків і зборів (або 127,27 грн. без урахування податків і зборів).

Відповідач не надав на вимогу суду інформації про стан розрахунків з позивачем.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки відповідач не провів з відповідачем повного розрахунку у день звільнення, тобто 01.03.2021 року, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача не виплачену суму під час розрахунку при звільненні у розмірі 127,27 грн. (суму вказана без урахування податків й інших обов`язкових платежів).

За вказаних обставин позовна вимога - стягнути з відповідача не виплачену позивачу при розрахунку заробітну плату у розмірі 127,27 грн., підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2021 року по 17.06.2021 року у розмірі 66 386,88 грн. та середній заробіток у розмірі 897,12 грн. за кожен робочий день починаючи з 18.06.2021 року та до дату повного розрахунку із позивачем або ж до дати ухвалення рішення по даній справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зазначала що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом на підставі розпорядженням відповідача від 22.02.2021 року № 52-р «ос» «Про звільнення ОСОБА_1 » встановлено, що позивача звільнено 01.03.2021 року.

За вказаних обставин останнім днем служби позивача був 01.03.2021 року і в цей день відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем, тобто виплати суму, яка вказана у довідці відповідача про доходи за 2021 рік, яка видана позивачу, у розмірі 102 819,10 грн. з урахуванням податків і зборів сума до виплати становить 82 769,37 грн. (18% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір).

02.06.2021 року на рахунок позивача відповідач перерахував суму 82 666,91 грн.

За вказаних обставин сума заборгованості відповідача перед позивачем до 02.06.2021 року становила 102 819,10 грн., а з 03.06.2021 року становить 127,27 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України “Про оплату праці” за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до довідки відповідача про доходи за 2021 рік, яка видана позивачу, розмір заробітної плати позивача за два місяці перед звільненням становив 34 987,50 грн.; у січні та лютому 2021 року загалом було 39 робочих днів; середньоденний заробіток позивача становить 897,12 грн. (34 987,50 грн. : 39 робочих днів); середньомісячне число робочих днів становить 19,5 (39 робочих днів : 2).

Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 02.03.2021 року по 02.06.2021 року становить: 52 930,08 грн. (897,12 грн. х 59 днів (період з 02.03.2021 року по 02.06.2021 року день виплати частини сума заборгованості; середньомісячне число робочих днів становить 19,5).

Розмір середнього заробітку за період з 03.06.2021 року по 07.09.2021 року становить: 52 930,08 грн. (897,12 грн. х 59 днів (період з 03.06.2021 року по 07.09.2021 року день ухвалення рішення суду).

Загалом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення становить 105 860,16 грн.

Суд під час розгляду справи враховує сплату відповідачем майже всієї суми заборгованості позивачу 02.06.2021 року; розмір заборгованості відповідача станом на день розгляд справи перед позивачем становить 127,27 грн.

Враховуючи співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника (127,27 грн. починаючи з 03.06.2021 року та по день розгляду справи) та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (105 860,16 грн.), тривалість періоду не проведення повного розрахунку з позивачем під час звільнення, враховуючи майже повний розрахунок відповідача з позивачем, який був проведений 02.06.2021 року, а також принципи добросовісності, розумності та справедливості, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, приймаючи до уваги те, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до 66 500 грн.

У відповідності до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги - стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у зв`язку із втратою частини доходів у наслідок порушення встановлених строків їх виплати у сумі 2272,94 грн., то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статей 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Інфляція у лютому 2021 року становила 101%, у березні 2021 року – 101,7%, квітні 2021 року – 100,7%, у травні 2021 року – 101,3%.

Згідно розрахунку позивача, який викладений в уточнені позовні заяві, сума компенсації, яка підлягає сплаті відповідачем становить 2272,94 грн.

Відповідач не надав суду контррозрахунку суми компенсації.

У відповідності до вимог пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги - стягнути на користь позивача з відповідача моральну шкоду у розмірі 17 493,64 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Право на компенсацію моральної шкоди у трудових відносинах закріплено у статті 237-1 КЗпП України.

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Судом під час розгляду справи встановлено протиправність дій відповідача під час не проведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення.

Не проведення відповідачем з позивачем повного розрахунку під час звільнення завдало позивачу певних моральних страждань та переживань, оскільки з вини відповідача позивач був протиправно позбавлений основного засобу до існування у вигляді заробітної плати; позивач та його родина своєчасно не отримали коштів, на які вправі були розраховувати при плануванні свого бюджету, що змусило позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертаючись до адвоката та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Враховуючи вказані вище обставини, принципи розумності та справедливості, приймаючи до увагу той факт, що відповідач 02.06.2021 року провів майже повний розрахунок з позивачем, враховуючи період затримки розрахунку під час звільнення, то суд вважає що компенсація заподіяної позивачу моральної шкоди повинна становити 3000 грн.

Суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, а не зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу моральну шкоду.

За вказаних обставин суд частково задовольняє вказану вище позовну вимогу позивача у розмірі 3000 грн.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач під час звернення з позовом до суду поніс витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 908 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 454 грн.

Згідно вимог статті 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач та його представник не проживають у місті Дніпро, а мешкають у с.м.т. Кринички Дніпропетровської області.

Таким чином, позивач має право на компенсацію витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту позивача та його представника.

Витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту позивача та його представника становлять 1000 грн., що підтверджується копіями квитків на автобус за маршрутом Кринички – Дніпро в обидва боки, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд стягує з відповідача витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту позивача та його представника у розмірі 500 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кам`янської районної ради (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т. Свободи, 2/1, код ЄДРПОУ 43995432) про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації у зв`язку з втратою частини доходів, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Кам`янської районної ради на користь ОСОБА_1 не виплачену ОСОБА_1 при розрахунку заробітну плату у розмірі 127,27 грн. (сума вказана без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Кам`янської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2021 року по 07.09.2021 року у розмірі 66 500 грн. (сума вказана без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Кам`янської районної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв`язку із втратою частини доходів у наслідок порушення встановлених строків їх виплати у сумі 2272,94 грн. (сума вказана без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Кам`янської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янської районної ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 454 грн. та витрати пов`язані з прибуттям до суду позивача та його представника у розмірі 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 вересня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 07.09.2021 року

Суддя С.В. Златін