Ухвала суду № 99412352, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову щодо встановлення судового контролю

за виконанням судового рішення

06 вересня 2021 року Справа №160/7694/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогами:

- визнати протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 з 01.03.2016 р. та з 01.05.2018 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р., а також за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р., а також за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком з жовтня 2011 року. Однак, Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виплата пенсії позивачу була зупинена з 01.03.2016 року. Жодного обґрунтованого рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не отримувала. В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 18.01.2018 р., прийнявши розпорядження № 82597 від 23.02.2018 р., прийняв пенсійну справу позивача на облік з 01.02.2018 р. та поновив виплату поточної пенсії з 01.04.2018 р. Однак, з 01.05.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області знов припинило виплату пенсії, а поновлення відбулось лише в липні 2018 року. Зазначені обставини позивач вважає незаконними, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині заявлених позовних вимог про: визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. 31.01.2018р. включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно залишено без розгляду.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, 12.02.2019 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду апеляційну скаргу.

За наслідками розгляду означеної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року в адміністративній справі №160/7694/18 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року в адміністративній справі № 160/7694/18 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р.

За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що судове рішення від 06 червня 2019 року набрало законної сили 09.07.2019 року.

16.07.2019 року представником позивача Стасюк Вячеславом Олексійовичем отримано оригінал виконавчого листа.

03.09.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі 160/7694/18.

За відомостями протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2021 року зазначене вище заява розподілена та 06.09.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положенням Основного Закону про обов`язковість судового рішення кореспондують положення ст.370 КАС та ст.13 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Так, у даній заяві позивач зазначає, що звернулась з заявою про примусове виконання рішення до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та відкрито виконавче провадження за № 59692216.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською Альоною Олександрівною від 09.10.2019 року у ВП №59692216 було повторно накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 10200 грн. за не виконання судового рішення по справі №160/7694/18, в порядку ч.3 ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у зв`язку із повторною відсутністю надання боржником підтвердження фактичного виконання рішення суду.

Окрім цього, позивачем у своїй заяві не було наведено будь-яких доводів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як і не було зазначено підстав, через які відповідач ухиляється від виконання судового рішення, а також не надано відповідних доказів на підтвердження зазначених доводів, а тому суд приходить до висновку, що така заява є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Слід зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а та в ухвалах від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/12592/14.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником не наведено конкретних підстав, підтверджених відповідними доказами, для встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, а тому у задоволенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 382 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

< Суддя >