Рішення № 99412271, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 160/10774/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 162 259,54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 02.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з військового збору у сумі 12 468,43 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 149 791,11 грн., який виник у зв`язку з несплатою у встановлений термін сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом, однак не сплачений в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

06.08.2021 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому остання не погоджується із заявленими вимогами, вважає їх не обгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач неправомірно нарахував на повну суму прощеного боргу податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Так, 24.11.2006 між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір, в рамках якого банком було надано грошові кошти в сумі 39 000,00 доларів США, що еквівалентно 196 950,00 грн. Натомість, в Україні у 2014 році сталась політична та фінансова криза, яка спричинила девальвацію національної валюти в Україні, внаслідок чого фізичні особи-позичальники, опинились в складному та скрутному фінансовому становищі. У зв`язку із зазначеними обставинами, які виникли в країні, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань». Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Проте, ця норма не була врахована податковим органом ані під час здійснення перевірки, ані під час прийняття податкових повідомлень-рішень, що спричинило грубе порушення норм чинного законодавства, прав та інтересів відповідача, у зв`язку з чим поклало на неї додатковий не обгрунтований майновий тягар. Крім того, зазначає, що податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу було донараховано податкові зобов`язання, були винесені контролюючим органом на підставі акту №9970/04-36-13-64/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, який був складений Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 28.02.2019 року. Проте, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 не було повідомлено належним чином, що свідчить про порушення її законних прав та інтересів. Тому, з огляду на те, що відповідачу не було відомо про проведення такої перевірки, в тому числі не було можливості в наданні своїх пояснень, документів, заперечень ані під час проведення перевірки, ані за прийнятим актом перевірки, внаслідок чого неправомірно були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення, які безпосередньо порушують її законні права та інтереси. Натомість, контролюючий орган не надав жодних належних та допустимих доказів того, що до проведення даної перевірки та складання акту документальної позапланової перевірки, ОСОБА_3 було належним чином направлено копію наказу про проведення такої перевірки. З огляду на викладене відповідач вбачає незаконність проведення перевірки, складення акту та прийняття податкових повідомлень-рішень №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014821304 від 03.05.2019 року, №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, внаслідок чого вбачає неправомірність нарахування податкового боргу.

11.08.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично намагається оскаржити рішення контролюючого органу, а саме акт перевірки від 28.02.2019 року №9970/04-36-13-64/ НОМЕР_1 , податкові повідомлення-рішення №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014821304 від 03.05.2019 року, №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, без дотримання порядку їх оскарження та не в межах строку, передбаченого чинним законодавством.

31.08.2021 року представником відповідача було подано письмові заперечення проти відповіді на відзив, у яких зазначено доводи аналогічні доводам у відзиві на позов.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Станом на 2021 рік в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг з військового збору у сумі 12 468,43 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 149 791,11 грн., що разом складає 162 259,54 грн.

Так, податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 149 791,11 грн., виник вналідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань донарахованих контролюючим органом, згідно:

- податкового повідомлення-рішення №0014811304 від 03.05.2019 року, термін сплати 20.05.2019 року у сумі 119 696,89 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0014821304 від 03.05.2019 року, термін сплати 20.05.2019 року у сумі 170,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0014811304 від 03.05.2019 року, термін сплати 20.05.2019 року у сумі 29 924,22 грн.

Податковий борг по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 12 468,43 грн., виник вналідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань донарахованих контролюючим органом, згідно:

- податкового повідомлення-рішення №0014831304 від 03.05.2019 року, термін сплати 20.05.2019 року у сумі 9 974,74 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0014831304 від 03.05.2019 року, термін сплати 20.05.2019 року у сумі 2 493,69 грн.

З урахуванням вимог ст. 56 та ст. 57 ПК України, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 грошових зобов`язань, суми набули статусу податкового боргу.

Доказів сплати податкового боргу відповідачем суду не надано, в тому числі оскарження податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ст. 59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу від 06.06.2019 року №39849-50 на суму податкового боргу 184 118,98 грн., яку повернуто засобами поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та з військового збору у загальній сумі 162 259,54 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або 1 суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач винесені позивачем податкові повідомлення-рішення не оскаржував, а тому визначені у них суми грошових зобов`язань набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Коцюбі А.М. була виставлена податкова вимога №39849-50 про сплату податкового боргу в сумі 184 118,98 грн.

Вказану податкову вимогу відповідачу було надіслано на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , однак до контролюючого органу повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, станом на 2021 рік загальна сума податкового боргу відповідача перед бюджетом становить 162 259,54 грн.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

На час розгляду справи доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду надано не було. Також не подано відповідачем і доказів оскарження податкової вимоги.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Посилання відповідача на незаконність проведення перевірки, складення акту та прийняття податкових повідомлень-рішень №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014821304 від 03.05.2019 року, №0014811304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, №0014831304 від 03.05.2019 року, внаслідок чого вбачається неправомірність нарахування податкового боргу, суд вважає безпідставними, оскільки оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.

В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із пп. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п.п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 162 259,54 грн. до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг на користь Державного бюджету України в сумі 162 259,54 (сто шістдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят чотири копійки) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець