Рішення № 99412118, 20.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року Справа № 160/10127/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 (адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,26) призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах з 01 липня 2020 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 01 липня 2020 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за списком №1, разом з якою надано пакет документів на підтвердження стажу роботи.

У зв`язку із відсутністю відповіді від відповідача, звернулась за захистом своїх прав до адвоката Скоробагатька В.Ю., у подальшому він скерував до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатський запит із проханням надати відповідь про результати розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

Однак, станом на дату звернення до суду відповіді на заяву позивача та адвокатський запит представника позивача відповідачем не надано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та надання до суду документу, що підтверджує його сплату.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

08 серпня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№64912/21, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Вказує, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017, тобто, досягти віку передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017.

Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та нею не було досягнуто 45-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачці було 42 роки).

Позивачці виповнилося 45 років - 23 січня 2020 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 і пунктом 1 частини 2 статті 114 Розділу XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону №1058, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України (01.07.2020) і на момент досягнення нею 45 років (23.04.2020), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Зазначає, що відмовляючи у призначенні позивачці пенсії, Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.

Висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 стосувались змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 до Закону №1788, який, як зазначено вище, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Головним управлінням під час прийняття рішення не застосовувався.

Наведені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.

Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював Закон №1058.

Представник відповідача також наголосив, що на момент досягнення позивачкою 45 років (23.04.2020) та на момент звернення із заявою про призначення пенсії (01.07.2020), пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 (в редакції від 11.10.2017), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними 50 років.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

У зв`язку із відсутністю відповіді від відповідача, звернулась за захистом своїх прав до адвоката Скоробагатька В.Ю., у подальшому він скерував до відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатський запит із проханням надати відповідь про результати розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

Станом на дату звернення позивачем до суду лист про результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 від відповідача не отримано, однак до відзиву на позовну заяву вх.№64912/21 від 08.08.2021 року долучено лист №0400-0305-8/56618 від 16.07.2020 року у якому відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що згідно наданих документів 01.07.2020 року для призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 п.2 Закону України №1058-IV „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено в призначенні пенсії.

Зазначеною статтею визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливим умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Враховуючи вищевикладене, на теперішній час в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви відмовлено.

З урахуванням уточнюючи довідки про пільговий характер роботи №180/53-18 від 17.02.2020 року, виданої ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", відповідачем встановлено, що згідно розрахунку страхового стажу всього страхового стажу 22 роки 11 місяців 04 дні, в тому числі за списком №1 - 11 років 05 місяців 20 днів.

Окрім того, також зазначено, що для підтвердження трудового стажу позивачем надано трудову книжку НОМЕР_2 , в якій мають місце порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, а саме: періоди роботи з 30.01.1997 по 06.08.1997 (не можливо ідентифікувати назву підприємства, яке здійснило запис про звільнення), період догляду за дитиною до 3-х років (не надано паспорт дитини від 21.11.1994 року народження).

Таким чином, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у зв`язку з недосягненням віку, встановленого підпунктом 1 пункту 2 ст.114 Закону №1058- IV, тобто 50 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт “а” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” №213-VIII від 02.03.2015 року.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015 року, в наступній редакції: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах”.

Отже, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №1, а саме: пункт “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

У пункті 3.2 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4 Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та статтею 14 Закону №1058.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягнула віку 45 років ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 , з якої судом встановлено, що позивач має стаж за такі періоди:

- з 04.01.1999 по 15.01.2003 року - працювала машиністом конвеєра (список №1, розділ ІІ, пункт "а"), позиція 1020100а-1753б, відповідно до Постанови КМУ від 11.03.1994 року;

- з 16.01.2003 по 01.06.2011 року - працювала машиністом конвеєра (список №1, розділ ІІ, пункт "а"), позиція 2а-3а, відповідно до Постанови КМУ від 16.01.2003 року №36;

За період з 04.01.1999 по 01.06.2011 пільговий стаж за списком №1 складає 12 років 05 місяців 27 днів.

Вказаний стаж додатково підтверджений позивачем Довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідний записів у ній №180/53-18 від 17.02.2020 року, виданої ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"

Окрім того, у вказаній довідці також зазначено відомості про перейменування, 04 квітня 2011 року перейменовано відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" у публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" на підставі наказу №326 від 04.04.2011 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно зі ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52,56 рішення від 14.10.2010 року в справі “Щокін проти України” Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а відтак підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує наявність у позивача необхідного загального та пільгового стажу роботи за списком №1, а підставою для відмови у призначенні пенсії стали висновки відповідача про недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого пп.1 п.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тобто 50 років.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена в листі №0400-0305-8/56618 від 16.07.2020 року, у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправною.

З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову Пенсійного органу у призначенні пенсії, викладену у листі №0400-010303-8/56618 від 16.07.2020 року, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ, на підставі рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, починаючи з 01.07.2020 року.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

Судом встановлено, що позивач сплатила суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Універсал Банк" №6ТЕВ-2К7В-Х1Р9-Р51К від 09.07.2021 року.

На підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) понесені судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, починаючи з 01.07.2020 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник