Ухвала суду № 99412114, 02.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 серпня 2021 року Справа №160/13382/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву позивача в особі представника Весніна Сергія Олександровича про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у справі №160/13382/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.07.2016 року по 10.07.2019 року в розмірі 73 417,21 грн.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 17 663,68 грн.

В частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат у розмірі 10 910,81 грн. - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. у справі №160/13382/19 - залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року набрало законної сили 15.09.2020 року.

05.11.2020 року на підставі вказаного рішення суду 26.02.2020 року видано виконавчі листи.

23 липня 2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла заява про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у справі №160/13382/19, в якій заявник просить встановити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб місячний строк з часу отримання ухвали для надання до суду звіту про виконання ним рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №160/13382/19; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати докази виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №160/13382/19; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направити звіт про виконання разом із відповідними доказами такого направлення надати до суду разом із звітом.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року по справі №160/13382/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.07.2016 року по 10.07.2019 року в розмірі 73 417,21 грн. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 17 663,68 грн., в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат у розмірі 10 910,81 грн.– відмовлено. 09.12.2020 Шевченківським районним відділом ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ України було відкрито виконавче провадження №63863108. Постановами від 02.03.2021 та від 14.03.2021 державним виконавцем у виконавчому провадженні №63863108 винесено постанови про накладення на боржника сум штрафів за невиконання рішення суду. Заявник вказує, що ним було встановлено, шляхом доступу до системи виконавчого провадження, що державним виконавцем Лагоднюк І.О. 06.05.2020 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку «із неможливістю виконання судового рішення без участі боржника».

Отже, на думу заявника, фактично боржник (відповідач) за таким рішенням повинен перерахувати стягувачу (позивачу) суму коштів, яка визначена судом, як його грошовий обов`язок, тобто борг. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України.

Суд ознайомившись із поданою заявою, дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України) (далі - КАС України).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як, визначено в ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

Тобто, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону №1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а також відповідальність боржника за невиконання рішень або законних вимог виконавця.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року по справі №160/13382/19 знаходилось на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, державним виконавцем вживалися заходи щодо його примусового виконання в межах Закону №1404-VIII.

Зокрема, 09.12.2020 Шевченківським районним відділом держави виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городенко Ганною Юріївною відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №160/13382/19, виданого 05.11.2020.

Постановою від 02.03.2021 Шевченківського районним відділом держави виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання рішення суду, вимог державного виконавця накладено на боржника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб штраф на користь держави.

Постановою від 12.04.2021 Шевченківського районним відділом держави виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання рішення суду, вимог державного виконавця накладено на боржника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб штраф на користь держави.

Постановою від 06.05.2021 Шевченківського районним відділом держави виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/13382/19, виданого 05.11.2020 закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження встановлюється неможливість виконання рішення без участі боржника.

При цьому, статтею 63 Закону №1404-VIII передбачено накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; у випадку, якщо накладення штрафу не призводить до виконання рішення суду зобов`язального характеру, державний виконавець скеровує матеріали для порушення кримінального провадження щодо боржника.

Суд роз`яснює, що якщо стягувач вважає, що державний виконавець не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення суду, він вправі оскаржити дії/бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби до суду в порядку 287 КАС України.

Враховуючи факт закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що фактично підставами звернення заявника (позивача) до суду із заявою про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення є не наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, як передбачено законом, а незгода позивача з невчиненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, спрямованих на фактичне виконання судового рішення, що набрало законної сили.

При цьому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження заявником не оскаржувалась, крім того заявником не наведено жодних об`єктивних та фактичних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, за наявності яких суд у виняткових випадках може встановити судовий контроль за виконанням рішення, що свідчить про відсутність правових підстав, передбачених ст. 382 КАС України, для задоволення заяви позивача про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у даній справі.

Крім того, наведені в обґрунтування заяви доводи свідчать про фактичну незгоду заявника з діями державного виконавця під час виконання судового рішення та незгоду з рішенням про закінчення виконавчого провадження.

Водночас, такі рішення і дії можуть бути предметом самостійного судового оскарження, однак не можуть бути підставою для встановлення судом контролю за виконанням рішення.

За наведених обставин суд не знаходить підстав щодо застосування передбаченого статтею 382 КАС України інституту судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №160/13382/19, оскільки на даний момент виконавче провадження закінчено, рішення суду можна вважати виконаним, а тому фактично в разі незгоди позивача з діями державного виконавця, останній може звернутися до суду з новим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Крім того, суд звертає увагу, що КАС України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд виходячи із вказаної норми, зауважує про те, що це є правом суду, а не його обов`язком.

У відповідності до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, враховуючи, що на даний момент заходи примусового виконання рішення державним виконавцем завершені, з врахуванням постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.05.2021 року у спосіб та в порядку, які встановлені Законом №1404-VIII, а також ту обставину, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у справі №160/13382/19 позивачем обрано спосіб захисту свого порушеного права, який не призведе до потрібних результатів та наслідків, тобто, не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про те, що заява в порядку статті 382 КАС України про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у справі №160/13382/19 від 26.02.2020 року не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача в особі представника Весніна Сергія Олександровича про встановлення судом строку для надання до суду звіту про виконання рішення у справі №160/13382/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Тулянцева