Ухвала суду № 99412000, 06.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06 вересня 2021 рокуЛуцькСправа № 140/6476/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ГУ ПФУ у Волинській області), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (далі – ДКСУ, третя особа) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 30.11.2020 в сумі 224 353,28 грн. та стягнути вказану суму заборгованості на користь позивача з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати у відповідному місяці на особистий пенсійний рахунок позивача, виплативши всю заборгованість одним платежем.

В обґрунтування позову позивач вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20 (набрало законної сили 20.10.2020) відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.01.2016, поряд з тим питання виплати заборгованості за період з 01.01.2016 року по 30.11.2020 року у сумі 224 353,28 грн судом не розглядалося. На звернення позивача від 09.02.2021 щодо погашення у добровільному порядку заборгованості, що утворилася після перерахунку пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 25.02.2021 повідомило про виплату коштів в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету з Державного бюджету України.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості після перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 року по 30.11.2020 року у сумі 224 353,28 грн та такою, що суперечить чинному законодавству України щодо права на мирне володіння майном.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 21.07.2021 №0300-0802-7/29941 вказало на відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що спір про перерахунок пенсії позивача уже вирішено у судовому порядку (справа №140/6339/20), а у позові, що розглядається, позивач фактично оскаржує дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо виконання зазначеного рішення суду.

Відповідач також зазначив, що на виконання рішення суду у справі №140/6339/20 ним 25.11.2020 у добровільному порядку проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22.03.2018 №1377. Розмір перерахованої пенсії почав становити 12105,14 грн, виплата проводиться з грудня 2020 року. У свою чергу, у зв`язку з недостатністю фінансування з Державного бюджету України для виплат пенсій за рішеннями судів, сума пенсії, перерахованої на виконання рішення суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20, за період з 01.01.2016 року по 30.11.2020 року у сумі 224 353,28 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

У поясненнях на позовну заяву від 20.07.2021 ДКСУ вважає, що зі змісту позовної заяви, у жодні цивільно-правові відносини з позивачем Казначейство не вступало, будь які дані щодо предмету спору в органах казначейства відсутні.

У відповіді на відзив від 23.07.2021 позивач вважає, що доводи відзиву ГУ ПФУ у Волинській області на позовну заяву не спростовують аргументів позивача, на законність позовних вимог майнового характеру не впливають та в основному направленні на викладення власного суб`єктивного бачення, а також юридичного підходу до процесу проведення виплат заборгованої пенсії після проведення її перерахунку.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по сумі справи.

Дослідивши письмові докази у справі та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20, яке набрало законної сили 20.10.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області задоволено повністю, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року № 1377 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01 січня 2016 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 № 1377 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем.

На виконання даного рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області в добровільному порядку провело з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем. У справі наявний розрахунок суми, що підлягає виплаті згідно з рішенням суду, за яким сума перерахованої, але не виплаченої пенсії, за період з 01.01.2016 по 30.11.2020 становить 224 353,28 грн (а.с.9).

ОСОБА_1 звертався до ГУ ПФУ у Волинській області із завою від 09.02.2021 про забезпечення безумовного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20 в частині відшкодування незаконно затриманих пенсійних виплат з 01.01.2016 (а.с.26).

Листом від 25.02.2021 №1495-1184/К-02/8-0300/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що заборгованість з пенсійних виплат у сумі 224 353,28 грн буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с.27-28).

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин у справі слідує, що звернення до суду із цим позовом обумовлене невиконанням або неналежним виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20, що набрало законної сили, а саме позивачу з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22.03.2018 №1377, її виплата у перерахованому розмірі здійснюється з грудня 2020, проте різниця між виплаченою та перерахованою пенсією (224 353,28 грн) за період з 01.01.2016 по 30.11.2020 ОСОБА_1 на момент звернення до суду із цим позовом не здійснена.

При вирішені даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як установлено частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Механізм примусового виконання рішень судів визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV КАС України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи - позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно з приписами частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Суд також звертає увагу на те, що вимоги про «зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію» та «стягнення нарахованої пенсії» є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору.

Таким чином, вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як «зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію» виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про «стягнення» або «зобов`язання виплатити заборгованість з перерахованої пенсії», адже фактично спір між сторонами вже вирішено.

Суд зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Крім того, суд звертає увагу, що поняття «предмет спору» та «предмет позову» не є тотожними. Так предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом визначення різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права не свідчить про виникнення нового спору.

Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20 в частині виплати перерахованої пенсії з 01.01.2016 по 30.11.2020 в сумі 224 353,28 грн.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту – визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 30.11.2020 в сумі 224 353,28 грн. та стягнути вказану суму заборгованості на користь позивача з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати у відповідному місяці на особистий пенсійний рахунок позивача, виплативши всю заборгованість одним платежем - є одним із способів виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №140/6339/20.

Спосіб захисту, який стосується порядку виконання судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №816/2016/17, постановах Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі №540/326/20, від 27 серпня 2021 року у справі №420/6968/20.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні та пов`язаний з виконанням судового рішення.

Суд звертає увагу, що у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення суду має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 238, статтями 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський