Ухвала суду № 99410818, 07.09.2021, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 328/3399/18

Провадження № 1-кп/329/8/2021

УХВАЛА

07 вересня 2021р. смт Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі – Кіріченко Н.В.

за участі прокурора – Лобач С.В.,

захисників - Лебєдєва О.В., Войтенка А.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка Запорізької області матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.345, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.2,3, ст.185, ч. 1 ст.357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч.1 ст. 319 КПК України, після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, коли сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

Підстав розпочати судовий розгляд спочатку по справі не вбачається.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів обвинуваченому ОСОБА_1 . Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185 КК України, які відносяться до нетяжких злочинів. Зазначені кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим через незначний проміжок часу, що дає підстави стверджувати, що перебуваючи на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду. Таким чином, на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив змінити його на запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зауважив, що клопотання прокурора є необґрунтованим.

Захисник обвинуваченого Шалика М.С. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим, просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Так, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185 КК України, які відносяться до нетяжких злочинів. Таким чином, враховується покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження обвинуваченого.

Враховується також, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , вчинені через незначний проміжок часу. Також, суд враховує й багатоепізодичність злочинної діяльності, що свідчить про наявність ризику продовження чи повторення протиправної поведінки обвинуваченим та можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Також, суд враховує особисті та соціальні обставини життя обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений не працевлаштований, що свідчить про відсутність стабільного джерела доходів, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Слід зазначити, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки він, усвідомлюючи міру покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується, може у будь який момент залишити населений пункт, в якому проживає та навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Отже, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оцінивши обставини відповідно до вимог ст.178 КПК України відносно обвинуваченого, приймаючи до уваги, що на даний час існують ризики того, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд доходить висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також не вбачає будь-яких підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який, у зв`язку з чим є доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, корисливий мотив, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає, що застава в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 177, 194 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)” Міністерства юстиції України на 60 днів, тобто по 05 листопада 2021 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, у межах 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90 800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, р/р 37319085001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати за викликом до суду із визначеною періодичністю,

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 листопада 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Чернігівський районний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)” Міністерства юстиції України, де утримується обвинувачений ОСОБА_4 - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду впродовж семи днів з дня її оголошення в частині продовження запобіжного заходу, в іншій частині не оскаржується.

Суддя: Д.О. Покопцева