Вирок № 99407627, 07.09.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/754/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2021 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Савчака А.В.,

секретаря Подусівської Л.В.,

з участю прокурора Курдини З.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Перемишляни кримінальне провадження №42021142270000023 від 07.05.2021р. щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Іванівна Перемишлянського району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, з середньо- спеціальною освітою, депутатом не являється, особи з інвалідністю III групи, не працюючого, раніше судимого 26 лютого 2021 Перемишлянським районним судом Львівської області за ст. 126-1 КК України до 170 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 та ст.390-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 у період з 28 листопада 2020 року по 8 травня 2021 року, за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ) систематично вчиняв щодо своєї матері, особи похилого віку ОСОБА_2 відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» психологічне домашнє насильство у формі словесних образ, погроз та приниженнях, які призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_2 , а саме, викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. За даний період часу, обвинувачений ОСОБА_1 щонайменше 19 разів вчиняв домашнє насильство стосовно своєї матері, а саме: 28 листопада 2020 року біля 18:25 год.; 30 листопада 2020 року біля 13:00 год.; 13 грудня 2020 року біля 16:00 год.; 14 грудня 2020 року біля 14:00 год.; 16 грудня 2020 року біля 17:45 год.; 23 січня 2021 року біля 15:00 год.; 29 січня 2021 року біля 16:10 год.; 5 лютого 2021 року біля 19:30 год.; 13 лютого 2021 року біля 13:00 год.; 14 лютого 2021 року біля 14:00 год.; 1 березня 2021 року біля 19:00 год.; 21 березня 2021 року біля 15:00 год., 20:00 год. та 23:00 год.; 11 квітня 2021 року біля 19:30 год.; 12 квітня 2021 року біля 01:00 год.; 23 квітня 2021 року біля 17:00 год.; 7 травня 2021 року біля 17:30 год.; 8 травня 2021 року біля 17:00 год. За такі дії обвинувачений ОСОБА_1 притягався Перемишлянським районним судом до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 умисно систематично вчиняв психологічного насильства щодо своєї матері, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої, тобто скоїв кримінального правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Окрім цього, 15 квітня 2021 року Перемишлянським районним судом Львівської області (справа №449/480/21) винесено рішення про видачу обмежувального припису, відповідно до якого ОСОБА_1 заборонено контактувати (спілкуватись) зі своєю матір`ю ОСОБА_2 без її згоди до 15 липня 2021 року. Обмежувальний припис суду відповідно до ч.4 ст.350-6 ЦПК України є обов`язковим для виконання. Про умови вказаного обмежувального припису ОСОБА_1 27 квітня 2021 року повідомлено дільничним офіцером поліції СППП відділення поліції № З Львівського РУП ТУ НП у Львівській області під розпис. Незважаючи на це, ОСОБА_1 , діючи умисно, нехтуючи обмеженнями суду, всупереч встановленим заборонам 7 травня 2021 року біля 17:30 год. та 8 травня 2021 року біля 17:00 год. за місцем свого проживання вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 , в ході якого кричав на матір, ображав та принижував, чинив моральний та психологічний тиск на неї, за що притягнутий постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 травня 2021 року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді 45 годин громадських робіт.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 умисно не виконав обмежувальний припис суду, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.ст. 126-1 та 390-1 КК України визнав частково. Вважав, що його мати сама його провокує, спеціально викликає поліцію щоб посадити його в тюрму. Щодо обмежувального припису суду, - то про нього йому було відомо та його зміст йому роз`яснено. Чому обвинувачений не виконував обмежувальний припис суду – сам обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснити не зміг.

Окрім цього, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1, 390-1 КК України за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

- даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що її син - обвинувачений ОСОБА_1 часто приходить до дому в стані алкогольного сп`яніння, обзиває її нецензурними словами, погрожує живцем спалити в хаті. Обвинувачений почав випивати біля 20 років тому (після розлучення). Однак, останнім часом він п`є все більше і більше. Потерпіла біля 17 разів викликала поліцію. Окрім того, щонайменше стільки ж разів в поліцію не зверталась. Окрім того, обвинувачений, перебуваючи в п`яному вигляді на вулиці кричить та обзиває її нецензурними словами. При цьому, обвинувачений на наступний день після цього не пам`ятає, що з ним відбувалось напередодні. Дана поведінка обвинуваченого не змінилась і після того, як даний обвинувальний акт було направлено до суду. Єдине, що просила потерпіла так це щоб обвинувачений її не чіпав.

- даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4 , який працює в поліції та неодноразово виїжджав на виклики потерпілої ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_4 стверджував, що неодноразово виїжджав на виклики потерпілої ОСОБА_2 (за останні шість місяців він приїжджав щонайменше разів п`ять). Одного дня, потерпіла викликала поліцію тричі. Прибувши за місцем проживання обвинуваченого та потерпілої він неодноразово був свідком нецензурних висловлювань з боку обвинуваченого в сторону матері. При цьому присутність працівників поліції обвинуваченого жодним чином не стримувала. Обвинувачений також в його присутності погрожував матері фізичною розправою. Неодноразово обвинуваченого доставляли в Перемишлянську ЦРЛ для встановлення стану алкогольного сп`яніння. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно. Щодо обвинуваченого неодноразово виносились термінові заборонні приписи, які обвинувачений часто порушував.

- даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_5 , який працює дільничним офіцером поліції та неодноразово складав протоколи про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 домашнього насильства та невиконання тимчасових заборонювальних приписів. Свідок пояснив, що він обслуговує дану територію з 2008 року. З 2019 року потерпіла ОСОБА_2 почала систематично скаржитись на свого сина, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поводився агресивно, обзивав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою. Свідок декілька разів виїжджав з патрульними за місцем проживання потерпілої та обвинуваченого, та був свідком нецензурної лайки обвинуваченого в сторону потерпілої. За 2021 рік ним було складено 22 протоколи відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства та невиконання термінових заборонних приписів. При цьому з листопада 2020 року по квітень 2021 року, відносно обвинуваченого було винесено п`ять тимчасових обмежувальних приписи та один обмежувальний припис виданий судом, про який свідок повідомляв обвинуваченого особисто. Окрім того, потерпіла неодноразово дзвонила до нього та просила, що б свідок вгамував її сина.

- постановами Перемишлянського районного суду Львівської області від 3 грудня 2020 року, 30 грудня 2020 року, 29 січня 2021 року, 7 квітня 2021 року, 29 березня 2021 року, 27 квітня 2021 року, 19 травня 2021 року, - з яких вбачається, що обвинувачений сім разів притягався до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного насильства щодо своєї матері та невиконання термінового заборонного припису (загалом 19 епізодів). Такі постанови набули чинності та обвинуваченим не оскаржувались.

- Листом комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області" №144 від 28 травня 2021 року, відповідно до якого психологом центру з ОСОБА_2 було проведено психологічну роботу та виявлено, що у ОСОБА_2 виникла зміна емоційного етану у вигляді негативних переживань, злоби, агресії, почав змінюваись настрій та самопочуття, що є ознакою психологічного страждання. Причиною таких змін була саме поведінка сина ОСОБА_1 , який систематично застосовував до матері психологічне насилля. Перебування ОСОБА_2 під впливом такого насильства тривалий час призвело до того, що вона стала емоційно залежною.

Вищезгадані докази підтверджують обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України.

Стороною обвинувачення, суду надано рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого відносно ОСОБА_1 було видано обмежувальний припис у вигляді заборони контактувати (спілкуватись) з ОСОБА_2 до 15 липня 2021 року. Умови вказаного обмежувального припису були доведені до відома обвинуваченого дільничим офіцером поліції 27 квітня 2021 року (дану обставину підтвердив як свідок ОСОБА_5 так і визнав сам обвинувачений ОСОБА_1 ).

Тим не менше, обвинувачений ОСОБА_1 всупереч таким заборонам 7 та 8 травня 2021 року вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 (кричав на матір, ображав та принижував її, чинив моральний та психологічний тиск) за що постановою Перемишлянського районного суду від 19 травня 2021 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено покарання у вигляді 45 годин громадських робіт.

Таким чином, вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінально правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України суд вважає повністю доведеною.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати, що всі вони підтверджують факт вчинення обвинуваченим умисного систематичного психологічного насильства щодо своєї матері, що призвело до психологічних страждань й емоційної залежності потерпілої особи (ст.126-1 КК України), а також факт умисного невиконання обмежувального припису суду (ст.390-1 КК України).

Суд приймає до уваги часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини.

Обставинами, що пом`якшують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст.67 КК України є – вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив і повторність злочинів (обвинуваченого було засуджено за ст.126-1 КК України до 170 годин громадських робіт, які досі не відбуті).

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує: характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення; фактичні обставини справи — наявність тривалого конфлікту та невиконання термінових заборонних приписів та обмежувального припису суду; тяжкість заподіяних правопорушенням наслідків – психологічні страждання; обвинувачений раніше судимий; за місцем реєстрації та проживання характеризується нейтрально; на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, - вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді арешту.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину передбаченому ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком чотири місяці.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину передбаченому ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком два місяці.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді арешту строком на чотири місяці.

На підставі ст. 72 КК України невідбуте покарання за вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.02.2021 р. у виді 170 годин громадських робіт перевести в арешт з розрахунку, що 1 день арешту відповідає 8 годинам громадських робіт.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироками Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.02.2021 р. у виді двадцять одного дня арешту, і остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді чотирьох місяців і двадцять одного дня арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя А. В. Савчак