Ухвала суду № 99406221, 20.08.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/733/21

Номер провадження 6/489/354/21

УХВАЛА

Іменем України

20 серпня 2021 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Шенкевич К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва подання заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про примусове проникнення до володіння КП «ЕЛУ автодоріг»,

встановив

Державний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому просив надати дозвіл на примусове проникнення до володіння комунального підприємства «ЕЛУ доріг» за адресою: вул. Гречишникова, 54 в м. Миколаїв.

Подання мотивоване тим, що на виконанні в Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 65121008 з примусового виконання виконавчих документів, а саме: виконавчого листа № 2/489/605/21 (489/5116/20), виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 18.05.2021 про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки його виплати в сумі 32545 грн, середнього розрахунку при звільненні, моральної шкоди та судового збору; виконавчого листа № 2/489/1174/21 (489/733/21), виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 02.06.2021 про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки його виплати в сумі 116720 грн та судового збору; виконавчого документа № 2-н/489/174/21 (489/702/21), виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 18.05.2021 про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_3 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 47485,91 грн; виконавчого листа № 2/489/720/21 (489/5590/20), виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 06.05.2021 про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час затримки його виплати в сумі54617,06 грн та судового збору та інших виконавчих документів, виданих судами про стягнення з КП «Дорога» заборгованості на користь фізичних осіб.

За вказаними виконавчими документами боржником є КП «Дорога».

15.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, які були направлені для виконання до АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «МТБ Банк», від яких надійшли відповіді, що на відкритих у вказаних установах рахунках КП «Дорога» відсутні грошові кошти.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у боржника відсутнє нерухоме майно.

Згідно з відповіддю МВС України за боржником зареєстровані ряд транспортних засобів. Під час примусового виконання державним виконавцем було відвідано територію КП «ЕЛУ автодоріг» по вул. Гречишникова, 54, м. Миколаїв, де встановлено, що там знаходяться належні КП «Дорога» транспортні засоби, а саме: марки ГАЗ 53, вантажний, 1984 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; марки ВАЗ 2131, легковий, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ; марки БАЗ 22154, автобус, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 ; марки КАМАЗ 5510 2, вантажний, 1984 року випуску, VIN НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ; марки FIAT DOBLO, легковий, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 ; марки ГАЗ 2217 1, автобус, 1999 року випуску, VIN НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_16 , номерний знак НОМЕР_17 .

Державний виконавець просить надати дозвіл на примусове проникнення до володіння КП «ЕЛУ автодоріг», оскільки представники останнього відмовилися прийняти вказані транспортні засоби на зберігання, які підлягають опису та арешту, а також те, що рішення до теперішнього часу не виконано, жодних коштів на погашення заборгованості по рішенню суду боржником не сплачено.

Дослідивши додані до подання матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 статті 439 ЦПК України встановлено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Підставою для такого проникнення, як логічно випливає з аналізу наведених положень законодавства, є порушення боржником чи іншою особою, у якої знаходиться майно боржника, у виконавчому провадженні, встановлених статтею 19 Закону «Про виконавче провадження» обов`язків, які свідчать про ухилення особи від виконання рішення суду.

До таких обов`язків, зокрема, відноситься обов`язок допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Таким чином, юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до володіння особи для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Згідно частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, державним виконавцем було здійснено вихід до володіння КП «ЕЛУ автодоріг» за адресою: вул. Гречишникова, 54, м. Миколаїв, де було встановлено наявність належних боржнику КП «Дорога» транспортних засобів, що підтверджується актом державного виконавця від 05.08.2021 року. При цьому із вказаного акту не вбачається, що представники КП «ЕЛУ автодоріг» відмовилися здійснити допуск державного виконавця на вказану територію. Натомість в акті вказано, що вони відмовилися прийняти на зберігання транспортні засоби та що їхнє вилучення можливе лише в присутності поліцейських.

Таким чином, встановлено обставини не можуть свідчити про перешкоджання та ухилення особи, у володінні якої перебуває майно боржника, вчиненню виконавчих дій.

Враховуючи зазначені норми закони та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до володіння КП «ЕЛУ автодоріг», оскільки недоведене ухилення та перешкоджання вказаної особи у здійсненні державним виконавцем виконавчих дій.

Керуючись ст. 439 ЦПК України, суд

ухвалив

В задоволенні подання заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про примусове проникнення до володіння КП «ЕЛУ автодоріг» відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03.09.2021.

Суддя В. В. Кокорєв