Вирок № 99406087, 07.09.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/485/20

1-кп/467/37/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретарів Калайди К.В., Шевчука Я.М.,

Андросової А.В., Шарати Н.І.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Пахомова О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Верцюха В.В., Драненка В.В.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника потерпілих Свергунова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження №12019150000000576внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, є громадянином України, має вищу освіту, безробітний, перебуває у шлюбі, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 22 жовтня 2019 року близько 22 години, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по мокрій, чистій проїжджій частині автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», яка має дві смуги для руху (по одній у кожному напрямку), в напрямку від міста Южноукраїнськ Миколаївської області до міста Миколаїв Миколаївської області, в межах своєї смуги руху, при наближенні до 116 км + 400 м вищевказаної дороги грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 12.3, 14.2 «в» Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі – ПДР України), а саме: перед початком руху, перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, хоча мав таку технічну можливість та зобов`язаний був так вчинити, а навпаки, з метою обгону транспортних засобів – автомобіля марки «Chevrolet Lachetti» з невстановленим державним реєстраційним номером, та вантажного автомобіля невстановленої марки з напівпричепом, - що рухались попереду нього, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, якою в цей час рухався автомобіль марки «Fiat Qubo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , після чого, перебуваючи на зустрічній смузі руху змінив напрямок руху керованого ним автомобіля марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на зустрічне узбіччя, внаслідок чого допустив зіткнення передньою центральною та передньою лівою частинами свого автомобіля з передньою лівою та передньою центральною частинами автомобіля марки «Fiat Qubo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_3 та який також змінив напрямок руху на вказане узбіччя.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Fiat Qubo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а водій даного транспортного засобу ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_4 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 12.3, 14.2 «в» ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

ОСОБА_1 під час судового розгляду вини своєї не визнав та пояснив, що 22.10.2019 року він, керуючи автомобілем марки «MERCEDES VITO» рухався з м. Київ в напрямку м. Херсон, в автомобілі крім нього ще було 7 пасажирів. Починаючи з ділянки дороги біля м. Первомайськ він рухався в колоні за вантажівкою зі швидкістю 35-40 км/год, можливості обігнати не було. Близько 22 год. 30 хв., рухаючись по ділянці дороги після м. Южноукраїнськ Миколаївської області в умовах густого туману у темну пору доби по прямій дорозі з сухим асфальтним покриттям він вирішив здійснити маневр обгону двох транспортних засобів, що їхали попереду нього в попутному напрямку, а саме – обігнати легковий автомобіль «Chevrolet», який рухався безпосередньо попереду нього та вантажний автомобіль з причепом, марку якого не пам`ятає. Видимість елементів дороги для нього у цей момент складала близько 30-40 м, він переконався, що на зустрічній смузі відсутні інші транспортні засоби та вона вільна для обгону і почав маневр. Рухаючись по зустрічній смузі руху та здійснюючи обгін він збільшив швидкість до 60 км/год та в момент, коли його транспортний засіб порівнявся з причепом вантажівки, він побачив фари зустрічного автомобіля на відстані близько 40 м від нього. Повернутись на свою смугу руху він не міг, так як за ним ряд автомобілів замкнувся, та, щоб уникнути зіткнення, він здійснюючи поступове гальмування, виїхав на обочину зустрічної смуги руху. Екстрене гальмування не застосовував. Рухаючись вже по обочині, він виявив, що зустрічний автомобіль, «Fiat Qubo» під керуванням ОСОБА_3 , також виїхав на обочину, де між ними і сталося зіткнення. Зіткнення відбулось через 3-5 секунд після того, як він побачив фари зустрічного автомобіля, відтак вважає, що автомобіль «Fiat Qubo» рухався на великій швидкості. Після зіткнення пасажири його автомобіля викликали медиків та рятувальників, та його було доставлено до Южноукраїнської міської лікарні внаслідок отриманих травм, відтак, під час огляду місця події він присутній не був. Обвинувачений зазначив, що шкодує про те, що сталося, однак вважає, що вина у ДТП була обоюдною. Його вина у тому, що розпочав обгін в умовах поганої видимості, а водія ОСОБА_3 у тому, що вона в умовах поганої видимості рухалась із перевищенням допустимої швидкості та, побачивши перешкоду, не вжила заходи до зупинки свого автомобіля не змінюючи напрямку руху. У разі дотримання ОСОБА_3 зазначених правил він мав би змогу своїми діями, виїхавши на обочину, уникнути ДТП.

Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі, зазначеному у мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених у судовому засіданні.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка пояснила що є директором ПП «Орбіта» та її підприємство обслуговує електрообладнання мережі магазинів «Сільпо». 22.10.2019 року о 24 годині було заплановане виконання ряду електромонтажних робіт у магазині «Сільпо», розташованому в м. Южноукраїнську Миколаївської області, тому вона за кермом автомобіля марки «Fiat Qubo» і ще двоє працівників ПП «Орбіта» - ОСОБА_6 на передньому пасажирському сидінні і ОСОБА_4 - на задньому, їхали до м. Южноукраїнська. ОСОБА_6 був пристебнутий паском безпеки, вона і ОСОБА_4 – ні. Рухаючись по своїй смузі руху по дорозі «Ульянівка-Миколаїв», неподалік від м. Южноукраїнська у темну пору доби, в умовах густого туману зі швидкістю близько 80 км/год автомобіль під її керуванням майже порівнявся з переднім колесом вантажного автомобіля «КАМАЗ», який рухався дуже повільно по зустрічній смузі руху, та в цей момент вона побачила фари автомобіля позаду вантажівки, який почав маневр обгону та виїхав їй назустріч на її смугу руху. Оскільки зустрічний автомобіль, мікроавтобус, знаходився на невеликій відстані та уникнути зіткнення іншим чином не було можливості, вона зменшила швидкість та виїхала на обочину своєї смуги руху, звільнивши дорогу. Рухаючись прямо по обочині, коли відстань між автомобілями була вже близько 0,5 м, вона побачила, що зустрічний автомобіль змінив напрямок руху також в бік її обочини та сталось зіткнення. Після зіткнення підійшли люди, двоє чоловіків намагались виявити пульс у ОСОБА_6 , однак пульсу не було, він помер. Оскільки удар прийшовся здебільшого в ліву передню сторону автомобіля, самостійно відчинити двері вона не могла, її витягли з автомобіля рятувальники та доправили до реанімаційного відділення Южноукраїнської лікарні з травмами по всій лівій частині тіла. На даний час внаслідок отриманих в ДТП травм втратила працездатність та є інвалідом ІІ групи. Обвинувачений ОСОБА_1 після ДТП жодної допомоги їй не надавав, не вибачався.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив що працював у ПП «Орбіта». 22.10.2019 року близько 19 години з метою електромонтажних робіт у магазині «Сільпо», він, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виїхали з м. Миколаєва до м. Южноукраїнська Миколаївської області. ОСОБА_3 за кермом автомобіля марки «Fiat Qubo», ОСОБА_6 - на передньому пасажирському сидінні і ОСОБА_4 - на задньому. ОСОБА_6 був пристебнутий паском безпеки, він і ОСОБА_3 – ні. Їхали у зазначеному напрямку у темний час доби, в умовах густого туману, з невеликою швидкістю. На прямій ділянці дороги після смт. Олександрівка перед м. Южноукраїнськ він побачив вантажний автомобіль, який їхав у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, раптом з-за вантажівки виїхав інший автомобіль, мікроавтобус. ОСОБА_3 , уникаючи зіткнення, виїхала на обочину, в цей час зустрічний автомобіль врізався в лівий бік їх автомобіля. Після аварії його першим рятувальники витягли з автомобіля та відвезли до лікарні, що було далі він не бачив. Внаслідок ДТП він отримав травми, вивих плеча та компресійний перелом хребта. Внаслідок отриманих травм втратив працездатність та є інвалідом ІІ групи. Матеріальної допомоги після ДТП від ОСОБА_1 не отримував, страхове відшкодування йому не виплатили.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що є дружиною загиблого ОСОБА_6 22.10.2019 року у вечірній час чоловік виїхав з м. Миколаєва до м. Южноукраїнська до магазину «Сільпо» лагодити електрообладнання та додому не повернувся. Вранці вона пішла на роботу, де їй телефоном батьки повідомили, що чоловік загинув у аварії, після чого вона в інтернеті знайшла новини про аварію. Особисто свідком аварії не була. ОСОБА_1 після ДТП будь-якої допомоги їй не надавав. Смерть чоловіка є для неї тяжкою втратою.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що є сином загиблого ОСОБА_6 , студент, на момент ДТП перебував за місцем навчання в м. Харкові. Про смерть батька 22.10.2019 року дізнався від матері тільки 24.10.2019 року, що є для нього тяжкою втратою. Особисто свідком аварії не був.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2019 року, розпочатого о 02-05 год. та закінченого о 04-50 год. з додатками схемою та фототаблицею, згідно якого слідчим оглянуто місце на ділянці автодороги Р-06 «Благовіщенське – Миколаїв» 116 км+400м в Арбузинському районі Миколаївської області. Огляд проведено слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області Лаптєвою Т.В. за участі слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Самохвалова А.Н. та двох понятих із застосуванням фотоапарату «HUAWEI». Огляд проводився у темну пору доби, погодні умови – похмуро, туман. Ділянка проїзної частини горизонтальна, пряма, тип покриття - асфальтобетон середньозернистий, стан покриття – мокре, чисте. Дорожнє покриття призначене для руху у двох напрямках, нанесені білі смуги горизонтальної розмітки, з обох сторін до проїзної частини примикають узбіччя, далі за узбіччям – лісосмуга. Рух на даній ділянці дороги не регулюється, дорожні знаки відсутні. Об`єкти огляду: №1 автомобіль «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 має пошкодження передньої частини автомобіля, а саме: бампер, капот, ліве та праве крило, розбите лобове скло, розбите скло водійської двері, пошкоджений диск лівого переднього колеса та спущена шина, без тиску, зруйновані освітлювальні прилади; №2 автомобіль марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження: розбите лобове скло, пошкоджені капот, бампер та решітка радіатора, радіатор, зруйновані освітлювальні прилади. Після пригоди транспортні засоби не переміщалися. Наявні сліди кочіння в напрямку руху транспортних засобів. Інші сліди на дорожньому покритті відсутні. В автомобілі «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 виявлено труп чоловіка 40-50 років на передньому пасажирському сидінні. З місця пригоди вилучено автомобіль «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 , та автомобіль марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 які передані до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, труп чоловіка, який переданий до Первомайського відділення СМЕ та дзеркало заднього виду з відеореєстратором, та поміщене до спец. пакету №ЕХРО417856. До протоколу складена схема на 2-х сторінках та фототаблиця. При цьому у позначеннях до схеми невірно зазначено державний реєстраційний номер автомобіля «MERCEDES VITO» та вказано НОМЕР_3 .

Стороною захисту було заявлено клопотання про визнання даного протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди недопустимим доказом з підстав невідповідності його вимогам ст.ст.103, 104, 223, 237 КПК України. Зокрема, в протоколі не зазначено технічних характеристик фотоапарату «HUAWEI», з яких точок здійснювалась фотозйомка, кількість та послідовність відзнятих кадрів, вид зйомки, не зазначено посади, прізвища та по-батькові особи, яка проводила фотозйомку, у протоколі відсутній опис та послідовність проведених замірів. В порушення ч.1 ст.238 КПК України огляд трупа проведений без залучення судово-медичного експерта або лікаря. Огляд транспортного засобу автомобіля марки «MERCEDES VITO» державний реєстраційний знак НОМЕР_1 має ознаки обшуку, так як з нього вилучено дзеркало заднього виду з відеореєстратором, що передбачає проникнення до автомобіля та проведений без відповідного дозволу слідчого судді. Згідно пунктів 17 та 18 протоколу огляду оглядається та вилучається автомобіль марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , однак згідно фотознімків, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування даний автомобіль має реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто з місця пригоди вилучений автомобіль, який не був її учасником.

З даними твердженнями сторони захисту суд погоджується частково виходячи з наступного.

Згідно даного протоколу слідчими оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано місце розташування транспортних засобів.

Суд погоджується із твердженням сторони захисту, що слідчий повинен був відповідно до вимог ст.234 КПК України звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, оскільки з автомобіля марки «MERCEDES VITO» державний реєстраційний знак НОМЕР_1 згідно протоколу вилучено дзеркало заднього виду з відеореєстратором, що можливо за умови проникнення до транспортного засобу та дана слідча дія вважається обшуком, яка безумовно потребує дозволу слідчого судді.

За своєю правовою природою огляд є слідчою дією, під час якої слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Обшук - це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, пов`язана з проникненням до житла чи іншого володіння особи.

Слідчим фактично проведено дві слідчі дії - огляд місця події та обшук транспортного засобу, які повинні були фіксуватися окремими процесуальними документами. Однак, слідчим окремий процесуальний документ - протокол обшуку транспортного засобу складений не був, з клопотанням про надання дозволу на проникнення до транспортного засобу слідчий до слідчого судді не звертався.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, та як наслідок - недопустимим доказом, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвим умов.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з твердженням сторони захисту про недопустимість даного доказу в частині процесуальної дії - обшуку транспортного засобу «MERCEDES VITO» державний реєстраційний знак НОМЕР_1 та не братиме до уваги доказ, отриманий під час цієї слідчої дії – дзеркало заднього виду та відеореєстратор з відповідними даними.

З огляду на викладене, судом також не братиметься до уваги як доказ у даному кримінальному провадженні протокол огляду предмета від 30.10.2019 року, згідно якого слідчим оглянуто зазначений відеореєстратор.

Що стосується іншої процесуальної дії - проведення огляду місця події, суд погоджується, що в порушення ч.1 ст.238 КПК України до огляду трупа не були залучені судово-медичний експерт або лікар. В той же час відповідно до положень ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, ґарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України під час оцінки протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2019 рокуяк доказу, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, ґарантованих у документах, що згадані в цій статті. Огляд та вилучення трупа без залучення судово-медичного експерта або лікаря, при тому, що відсутні сумніви у тому, що ОСОБА_6 загинув саме під час даної дорожньо-транспортної пригоди, а його труп в подальшому був безпосередньо оглянутий експертом та була встановлена причина смерті, на переконання суду за обставин даного кримінального провадження істотно не порушує прав та свобод обвинуваченого чи інших осіб та не може бути підставою для визнання даного доказу недопустимим.

Що стосується тверджень сторони захисту про невідповідність даних протоколу у п.п.17,18 щодо транспортного засобу «MERCEDES VITO» даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то вони не відповідають дійсності, адже у даних пунктах протоколу вірно зазначено державний реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_1 . Невірне зазначення номера НОМЕР_3 у позначеннях до схеми ДТП саме по собі не є достатньою підставою для визнання даного протоколу недопустимим, або неналежним доказом, адже обвинувачений не заперечує того факту, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме за участі автомобіля марки «MERCEDES VITO» державний реєстраційний знак НОМЕР_1 під його керуванням та інших автомобілів крім даного та автомобіля «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 участі у пригоді не приймали. Посилання сторони захисту на помилки при складанні протоколу та інші недоліки суд до уваги не приймає, вважає їх не суттєвими та такими, що не спростовують фактів, які зафіксовано в даному документі.

Висновком експерта від 18.11.2019 року №550, виконаним експертом Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 на підставі постанови слідчого від 24.10.2019 року, згідно якого проведено дослідження автомобіля «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 та встановлено, що у ходовій частині, рульовому керуванні, робочій гальмівній системі даного автомобіля не виявлено невідповідностей вимогам ДСТУ 3649:2010 та ПДР України, що могли б виникнути до ДТП. Визначити стан та працездатність фар головного світла неможливо. Так як в ході проведення дослідження автомобіля в його системах та механізмах невідповідностей вимогам ДСТУ 3649:2010 не виявлено питання «чи міг водій завчасно виявити несправність перед виїздом» та «чи перебуває несправність в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди» з технічної точки зору не має сенсу.

Висновком експерта від 13.11.2019 року №548, виконаним експертом Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 на підставі постанови слідчого від 24.10.2019 року, згідно якого в ході дослідження встановлено, що у ходовій частині, рульовому керуванні, робочій гальмівній системі автомобіля «MERCEDES VITO» державний реєстраційний знак НОМЕР_3 не виявлено невідповідностей вимогам ДСТУ 3649:2010 та ПДР України, що могли б виникнути до ДТП. Визначити стан та працездатність фар головного світла неможливо. Так як в ході проведення дослідження автомобіля в його системах та механізмах невідповідностей вимогам ДСТУ 3649:2010 не виявлено питання «чи міг водій завчасно виявити несправність перед виїздом» та «чи перебуває несправність в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди» з технічної точки зору не має сенсу. При цьому слід зазначити, що експертом невірно зазначено державний реєстраційний номер автомобіля «MERCEDES VITO» та вказано НОМЕР_3 , тоді як згідно Ілюстративної таблиці із зображенням досліджуваного автомобіля, досліджувався автомобіль марки «MERCEDES VITO» синього кольору із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що відповідає даним протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2019 року щодо виявленого та вилученого на місці ДТП автомобіля та свідчить що досліджувався саме цей автомобіль та висновок експерта стосується саме даного автомобіля.

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимим висновку експерта від 13.11.2019 року №548 як доказу у даному кримінальному провадженні з підстав відсутності у експерта даних заводу виробника про параметри транспортного засобу та встановлення відповідності вузлів та агрегатів транспортного засобу згідно вимог ДСТУ та ПДР України, неповноту дослідження експерта в зв`язку із невиконанням всіх дій, що належало виконати згідно використаної експертом методики дослідження, незалучення до дослідження експерта-криміналіста.

Суд не погоджується з даним твердженням сторони захисту з наступних підстав. В дослідницькій частині висновку експертом вказано, що нормативно-технічна документація, яка регламентується заводом виробником наданого на дослідження автомобіля, на момент дослідження відсутня, як і можливість доступу до неї з причин, що не залежать від експерта, питання щодо технічної справності систем і механізмів будуть розглядатись в аспекті працездатності та відповідності даних систем і механізмів вимогам Правил дорожнього руху України та ДСТУ 3649:2010. Оцінюючи даний висновок суд виходить з того, що визначення способу проведення експертизи є виключною компетенцією експерта. При цьому сторона захисту протягом судового розгляду даного кримінального провадження не ставила під сумнів технічну справність керованого ОСОБА_1 транспортного засобу на момент ДТП та не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової, або повторної судової інженерно-транспортної експертизи. Відтак, з огляду на коло питань, які вирішувались експертом, підстав для сумнівів у результатах проведеного дослідження судом не встановлено.

Висновком експерта від 20.11.2019 року №551, виконаним експертом Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 на підставі постанови слідчого від 24.10.2019 року, згідно якого в ході експертного дослідження було встановлено, що під час первинного зіткнення автомобіль «MERCEDES VITO» д/н НОМЕР_3 розташовувався передньою центральною та передньою лівою частинами до передньої центральної та передньої лівої частини автомобіля «Fiat Qubo» д/н НОМЕР_2 під кутом імовірно близьким до 165°±5° між їх повздовжніми осями. Первинне зіткнення сталося на межі зеленого газону та правого узбіччя смуги руху в напрямку до м. Южноукраїнськ на відстані близько 2,0 м відносно краю проїзної частини. В момент первинного зіткнення автомобілі розташовувалися передніми частинами один до одного, за межами проїзної частини, в межах зеленого газону за узбіччям смуги руху в напрямку до м. Южноукраїнськ. При цьому слід зазначити, що експертом невірно зазначено державний реєстраційний номер автомобіля «MERCEDES VITO» та вказано НОМЕР_3 , тоді як згідно Ілюстративної таблиці із зображенням досліджуваного автомобіля, досліджувався автомобіль марки «MERCEDES VITO» синього кольору із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що відповідає даним протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2019 року щодо виявленого та вилученого на місці ДТП автомобіля та свідчить що досліджувався саме цей автомобіль та висновок експерта стосується саме даного автомобіля.

Стороною захисту заявлене клопотання про визнання недопустимим висновку експерта від 20.11.2019 року №551 як доказу у даному кримінальному провадженні так як в порушення використаної експертом методики дослідження, воно проведене тільки по одній схемі, без протоколу огляду місця ДТП. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки згідно дослідницької частини висновку, експертом безпосередньо досліджувались автомобілі, що приймали участь у ДТП та схема, що є невід`ємною частиною протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2019 року та містить дані щодо всієї виявленої слідчим слідової інформації на місці ДТП. Відтак, відсутні підстави для визнання даного висновку експерта недопустимим доказом.

Висновком експерта №356 за результатом судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , 1969 року народження, проведеної у Первомайському міжрайонному відділенні Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_8 з 10-30 год. 24.10.2019 року по 16.12.2019 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_6 , 1969 року народження, став травматичний розрив аорти внаслідок якого розвинувся правобічний пневмоторакс. При судово-медичній експертизі трупу виявлені наступні тілесні ушкодження: травматичний розрив аорти , перелом основи черепу, забійна рана нижньої губи, садна обличчя, рвана рана надлобкової області. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Дані тілесні ушкодження могли утворитись при зіткненні легкового автомобіля з іншим автомобілем з наступним інерційним рухом потерпілого в салоні автомобіля і взаємодією з його виступаючими частинами. Судово-медичні дані не протирічать можливості перебування потерпілого на місці пасажира автомобіля. У крові з трупа ОСОБА_6 етиловий спирт не виявлений, кров відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО.

Згідно висновку експерта №113-м за результатом судово-медичної експертизи ОСОБА_3 , 1958 року народження, проведеної у Первомайському міжрайонному відділенні Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_9 з 11.03.2020 року по 16.03.2020 року у ОСОБА_3 виявлено: закритий перелом лівого стегна, відкритий перелом лівого надколінка, забійна рана правого колінного суглобу закритий перелом променевої кістки, садна м`яких тканин обличчя. Дані тілесні ушкодження могли утворитися 22.10.2019 року від дії тупого (их) твердого (их) предметів при ДТП і відносяться до категорії середньої ступені тяжкості як ті, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я. В даному випадку має місце травма в салоні транспортного засобу водія (дані медичних документів). Даний висновок складено щодо ОСОБА_3 , тоді як потерпілою у кримінальному провадженні є ОСОБА_3 , відтак, даний висновок не береться судом до уваги та не покладається в основу вироку.

Висновком експерта №114-м за результатом судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , 1966 року народження, проведеної у Первомайському міжрайонному відділенні Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_9 з 11.03.2020 року по 16.03.2020 року, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено: вивих головки правого плечового суглобу. Дане тілесне ушкодження могло утворитися 22.10.2019 року від дії тупого твердого предмету при ДТП (перша фаза) і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. В даному випадку має місце травма в салоні автомобіля при ДТП.

Висновком експерта №39-к за результатом судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого від 01.04.2020 року у Миколаївському обласному бюро судово-медичної експертизи лікарями судово-медичними експертами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з 03.04.2020 року по 13.04.2020 року, за яким згідно наданих медичних документів у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині, відкритого перелому лівого наколінника, закритого перелому променевої кістки злівка, різаних ран обличчя. Ушкодження у вигляді ран в ділянці обличчя могли утворитися від дії ріжучих предметів, якими могли бути уламки скла транспортного засобу. Інші ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів. Утворення даних ушкоджень внаслідок ударів о виступаючі частини салону автомобіля при ДТП – не виключається. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Судово-медична класифікація ДТП не передбачає фази травмування у салоні автомобіля, тому достовірно відповісти на питання №2 постанови (у якому порядку (пофазно) були заподіяні тілесні ушкодження) не надається можливим. З урахуванням ушкоджень на тілі ОСОБА_3 , а також механічних пошкоджень і умов контактування транспортних засобів – потерпіла в момент ДТП могла знаходитись на передньому лівому сидінні.

Висновком експерта №37-к за результатом судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого від 01.04.2020 року у Миколаївському обласному бюро судово-медичної експертизи лікарями судово-медичними експертами ОСОБА_10 та О.Є.Дорофєєвим з 03.04.2020 року по 14.04.2020 року, за яким згідно наданих медичних документів у ОСОБА_4 мав місце переломовивих головки правої плечової кістки. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від дії тупого твердого предмета. Утворення даного ушкодження в термін, який вказано в постанові (22.10.2019 року) не виключається. За ступенем тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Утворення даного ушкодження внаслідок ударів о виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП не виключається. Вказаний механізм утворення ушкоджень не передбачає поділення на фази, тому достовірно відповісти на питання №2 постанови (у якому порядку (пофазно) були заподіяні тілесні ушкодження) не надається можливим.

Висновки експерта №37-к та №39-к виконані на підставі постанов слідчого від 01.04.2020 року про призначення повторної судово-медичної експертизи у зв`язку із наданням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 додаткових медичних документів та рентгенівських знімків.

На підставі статей 3, 56 КПКУкраїни потерпіла є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілих є процесуальним джерелом доказу.

Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичними документами, отриманими від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпіла не згодна надати наявні в її розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України. У даному випадку підстав звертатись до слідчого судді у слідчого не було. У порядку, визначеному ст. 290 КПК України, захиснику Верцюху В.В. та обвинуваченому ОСОБА_1 22.04.2020 року було надано доступ до матеріалів даного кримінального провадження, про що складено відповідний протокол, за змістом якого вся медична документація, надана на дослідження експерту була відкрита та надана на ознайомлення стороні захисту. Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 вказаного Кодексу призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.

Виходячи з наведених положень законодавства та за обставин даного кримінального провадження, висновки експерта №37-к та №39-к в сукупності з показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать, що середньої тяжкості тілесні ушкодження отримані ними внаслідок ДТП 22.10.2019 року та відсутні підстави для визнання висновків експертів недопустимими доказами.

Висновком експерта №20-402 по автотехнічній експертизі по дослідженню обставин та механізму ДТП, складеним 06.04.2020 року головним судовим експертом Миколаївського відділення НДІ судових експертиз МЮ України Завгороднім В.Л. на підставі постанови слідчого від 26.03.2020 року, згідно якого експертом зроблені наступні висновки.

З першого питання. За умов, викладених у постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, оскільки ДТП мало місце у темний час доби, в умовах туману, то водію автомобіля марки «MERCEDES VITO» синього кольору із державним реєстраційним номером НОМЕР_3 при виборі швидкості руху необхідно було у своїх діях керуватися вимогами, викладеними в п.12.2 ПДР, а саме: «В темний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги». Перед початком виконання обгону колони транспортних засобів водію автомобіля «MERCEDES VITO» в своїх діях необхідно було керуватися вимогами п.п.14.2 (в), 10.1, 12.3 ПДР, а саме: «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

З другого питання. За умов, викладених у постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, оскільки ДТП мало місце в темний час доби, в умовах туману, водію автомобіля «Fiat Qubo» державний номер НОМЕР_2 при виборі швидкості руху необхідно було у своїх діях керуватися вимогами, викладеними в п.12.2 ПДР, а саме: в нічний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги». З моменту об`єктивного виявлення автомобіля «MERCEDES VITO» попереду в напрямку руху автомобіля «Fiat Qubo», водію автомобіля «Fiat Qubo» в своїх діях потрібно було керуватися вимогами, викладеними в п.2.3 ПДР: «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно був спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

З третього і четвертого питання. Дослідження в рамках відповіді на питання про технічну можливість у водія транспортного засобу виконати маневр повороту (зміни смуги руху) при певній швидкості руху, без втрати курсової стійкості, може бути проведене при наявності даних про те, на якій відстані в повздовжньому і поперечному напрямку буде виконуватися, або може бути виконане. В формулюванні питань і постанові про призначення експертизи, і матеріалах провадження такі дані відсутні, і тому, відповісти на ці питання в рамках даного висновку не надається можливим.

З п`ятого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, починаючи обгін, водій автомобіля «MERCEDES VITO» повинен був переконатися в можливості безперешкодного для себе і інших учасників руху, завершення маневру обгону. Тобто в умовах місця ДТП, небезпека для руху для водія автомобіля «MERCEDES VITO» виникала з моменту початку маневру обгону.

З шостого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, з моменту об`єктивного виявлення автомобіля «MERCEDES VITO», який рухався в зустрічному автомобілю «Fiat Qubo» напрямку, для водія автомобіля «Fiat Qubo» виникала небезпека для руху.

З сьомого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, дії водія автомобіля «MERCEDES VITO» передуючи ДТП, не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в), 10.1, 12.3 ПДР.

З восьмого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, в діях водія автомобіля «Fiat Qubo» не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР.

З дев`ятого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, належним і своєчасним виконанням умов п.п. 14.2 (в), 10.1, 12.3 ПДР водій автомобіля «MERCEDES VITO» мав би технічну можливість попередити ДТП.

З десятого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, з технічної точки зору, водій автомобіля «Fiat Qubo» своїми одноособовими діями не мала технічної можливості попередити ДТП.

З одинадцятого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, дії водія автомобіля «MERCEDES VITO» передуючи ДТП, не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в), 10.1, 12.3 ПДР і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку із настанням ДТП.

З дванадцятого питання. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і матеріалах провадження, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Fiat Qubo» не знаходяться у причинному зв`язку із настанням ДТП.

Експерт ОСОБА_12 , будучи допитаним в судовому засіданні підтримав складений ним висновок №20-402 від 06.04.2020 року, зазначив, що слідчим йому було надано достатньо даних для дослідження і відповіді на поставлені питання. Показник загальної видимості 30 м був зазначений у постанові з показань водія автомобіля «MERCEDES VITO» та був використаний експертом для розрахунку безпечної швидкості руху саме для нього та не був використаний при розрахунку безпечної швидкості руху для водія автомобіля «Fiat Qubo», оскільки видимість для водія автомобіля «Fiat Qubo» могла бути іншою. Оцінюючи дотримання водієм автомобіля «MERCEDES VITO» безпечної швидкості руху експертом не було взято показник швидкості руху його автомобіля в колоні близько 45 км/год, оскільки в процесі обгону швидкість автомобіля збільшується, відомості щодо швидкості руху автомобіля «MERCEDES VITO» під час обгону з показань його водія у постанові відсутні, відтак, дотримання водієм автомобіля «MERCEDES VITO» безпечної швидкості руху оцінене за показником швидкості руху його автомобіля з показань водія автомобіля «Fiat Qubo», зазначеним у постанові. Для визначення технічної можливості водія автомобіля «MERCEDES VITO» уникнути ДТП показник швидкості руху його автомобіля не використовувався. При цьому зміна показника швидкості руху автомобіля «Fiat Qubo», навіть до повної зупинки транспортного засобу, за умови, що автомобіль «MERCEDES VITO» продовжив би рух за умов даної дорожньої обстановки, не вплинула б на технічну можливість водія автомобіля «Fiat Qubo» своїми діями уникнути зіткнення та імовірність зіткнення залишається.

Заперечуючи проти даного висновку експерта сторона захисту, крім іншого, наполягала на тому, що не відповідають дійсності дані, покладені в основу дослідження, щодо швидкості руху автомобіля «MERCEDES VITO» в момент обгону, що ґрунтуються на показаннях ОСОБА_3 , тобто 100-110 км/год. ОСОБА_1 наполягав, що швидкість його автомобіля в момент обгону становила 60 км/год.

На спростування показань ОСОБА_3 стороною захисту надано роздруківку з мобільного телефону даних GPS трекера, який знаходиться в автомобілі «MERCEDES VITO» д/н НОМЕР_3 . Згідно роздруківки, вона зроблена через 6 днів та 21 годину після фіксування відображених на ній даних, дані зафіксовані станом на 21 год. 22 хв. 3(друга цифра не відображена внаслідок неякісного виготовлення роздруківки) сек. 22.10.2019 року, автомобіль перебував на дорозі Р06, Миколаївська область, Україна, 3,81 км від Костянтинівка. Швидкість автомобіля у даний момент становить 59 км/год, наявні інші показники – 0 м, 83604 км. На твердження обвинуваченого, моніторинг його автомобіля здійснювався за допомогою програмного забезпечення системи GPS-моніторингу «Wialon» з передачею даних на його мобільний телефон. Інтерпретуючи дані цієї роздруківки сторона захисту стверджувала, що на ній зафіксовано швидкість руху на момент обгону, а в наступний момент зафіксована швидкість 0. Проте дане твердження захисту не відповідає дійсності, оскільки принцип роботи будь-якої системи GPS-моніторингу, в тому числі запропонованої компанією «Wialon» будується на тому, що за допомогою GPS-трекера, встановленого на автомобіль, збирається та передається інформація на сервер системи моніторингу для подальшої його обробки, отриману інформацію сервер вкладає в базу даних, доступ до даних здійснюється з особистого кабінету користувача та він отримує дані у виді графічної інформації (маршрути, графіки), або згенерованих звітів, при цьому існує можливість отримати дані щодо автомобіля в певний момент часу, в тому числі про його місцезнаходження та швидкість. Однак, стороною захисту не надано повну інформацію про зміну швидкості руху автомобіля до моменту його повної зупинки, а надано вибірково скриншот отриманих даних в момент часу, коли автомобіль перебував неподалік смт. Костянтинівка та рухався зі швидкістю 59 км/год, що не відповідає місцю ДТП, яке сталось вже після того, як автомобіль під керуванням обвинуваченого проїхав наступний за смт. Костянтинівка населений пункт, м. Южноукраїнськ. Крім того, очевидно, що позначення «0 м» не є показником швидкості, тим більше, виходячи із принципу роботи GPS-трекера, не є показником швидкості у наступний момент часу. За таких обставин, дана роздруківка показань потерпілої щодо швидкості руху зустрічного транспортного засобу на момент, що передував ДТП не спростовує, а навпаки, ставить під сумнів показання обвинуваченого щодо початкової швидкості на початку маневру обгону, який стверджував, що до ДТП він рухався в колоні автомобілів з постійною швидкістю 35-40 км/год від м. Первомайськ.

Слід зауважити, що виходячи із даних, наданих слідчим для проведення експертизи, ОСОБА_1 змінив показання в судовому засіданні порівняно з його показаннями під час досудового слідства, в частині швидкості на момент початку маневру обгону – в бік зменшення та в частині загальної видимості в умовах туману – у бік збільшення. Швидкість під час обгону згідно його показів, становила 60 км/год, тоді як ОСОБА_3 наполягала на тому, що рухався він під час обгону на великій швидкості, близько 100-110 км/год, та перебуваючи разом з нею у реанімаційному відділенні Южноукраїнської лікарні також пояснював, що збільшив швидкість свого автомобіля до 100-110 км/год перед зіткненням, сподіваючись встигнути виїхати на обочину зустрічної смуги руху та таким чином уникнути ДТП. Підстави для сумніву у достовірності показань потерпілої у суду відсутні.

Оспорюючи достовірність вихідних даних, наданих експерту, сторона захисту клопотала про проведення слідчого експерименту з метою встановлення видимості та швидкості руху транспортних засобів на момент ДТП, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на небезпечність такого слідчого експерименту та неможливість у такий спосіб достовірно встановити заявлені вихідні дані. При цьому клопотань про проведення експертизи транспортних засобів з метою встановлення швидкості на момент ДТП за характером пошкоджень заявлено не було.

Крім того, за висновком експерта №20-402 від 06.04.2020 року, перевищення ОСОБА_1 допустимої швидкості руху не пов`язується експертом причинно-наслідковим зв`язком з настанням ДТП.

Відтак, висновок експерта був виконаний на підставі даних, наданих йому слідчим та отриманих у порядку, визначеному КПК України, при цьому значних суперечностей, або його неповноти, що мали б наслідком його недопустимість судом не встановлено.

Із досліджених у справі доказів, у тому числі показань обвинуваченого ОСОБА_1 , який виявив зустрічний транспортний засіб тільки під час виконання маневру, слідує, що він в умовах поганої видимості (нічний час, туман) змінив напрямок руху та розпочав обгін двох транспортних засобів, не переконавшись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані. При цьому саме його діями було створено небезпеку для руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 , а також для його власного транспортного засобу. При цьому він не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а обраний ним спосіб уникнути перешкоди не був безпечним для інших учасників руху.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Fiat Qubo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а водій даного транспортного засобу та інший його пасажир ОСОБА_4 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, що підтверджується відповідними висновками експертів та узгоджується з іншими доказами у справі.

Частиною 1 статті 286 КК України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Частина 2 цієї статті передбачає відповідальність особи за ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Специфіка кримінальних проваджень у зв`язку з порушенням ПДР пов`язана з диспозицією ст. 286 КК України, яка сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину потрібно аналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів для з`ясування конкретних порушень. При цьому слід враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом і що обов`язковою його ознакою об`єктивної сторони, яка характеризує вчинення діяння, дії чи бездіяльності, є не будь-які порушення, допущені учасником ДТП, а лише ті з них, що породжують суспільно-небезпечні наслідки, про які йдеться у частинах 1-3 ст. 286 КК України. Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 порушено п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.3, 14.2 «в» Правил Дорожнього руху України.

Пункти 1.3, 1.5, 2.3 «б» Правил Дорожнього руху України є загальними та передбачають, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.10.1 Правил Дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п.12.3 Правил Дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно п.14.2 «в» Правил Дорожнього руху України перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Експертом встановлено причинний зв`язок між порушенням ОСОБА_1 саме п.п. 10.1, 12.3, 14.2 «в» Правил Дорожнього руху України та настанням ДТП, відтак посилання на інші норми Правил дорожнього руху України підлягають виключенню з обвинувачення.

Отже, проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі. При формулюванні обвинувачення, яке суд визнає доведеним, слід вказати вірний державний реєстраційний номер автомобіля «MERCEDES VITO» НОМЕР_1 , що відповідає даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , та не змінює обсягу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує, що обвинувачений є раніше не судимою особою, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має постійне місце проживання, перебуває у шлюбі, безробітний, є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, піклується про батька, який є особою похилого віку.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд також приймає до відома висновок, викладений в досудовій доповіді Оболонського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про наявність середнього ризику небезпеки обвинуваченого для суспільства та для окремих осіб та середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення, можливість його виправлення без позбавлення чи обмеження волі.

При цьому обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, додатковим обов`язковим об`єктом якого є життя та здоров`я потерпілих, що класифікується згідно зі ст. 12 КК України як тяжкий злочин та характеризується підвищеною суспільною небезпекою. Керуючи транспортним засобом та здійснюючи перевезення пасажирів, ОСОБА_1 грубо порушив Правила дорожнього руху, чим створив небезпеку для життя і здоров`я як свого так і оточуючих. Внаслідок злочину двоє потерпілих отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та одна людина загинула, що вказує на тяжкі невідворотні наслідки злочину. Також слід врахувати поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, відсутність з його боку будь-якої підтримки на адресу потерпілих. Забезпечуючи дотримання принципів індивідуалізації та справедливості покарання, враховуючи позицію потерпілих та сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, при цьому суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, оскільки з огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі. Суд переконаний, що призначене покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Згідно вимог ч.2 ст.122, ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта. А саме: згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи №550 від 18.11.2019 року в сумі 1256,08 грн., згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи №548 від 13.11.2019 року в сумі 1256,08 грн., згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи №551 від 20.11.2019 року в сумі 1884,12 грн., всього на суму 4396,28 грн. Документального підтвердження витрат на проведення судової експертизи № 20-402 від 06.04.2020 року суду не надано.

Згідно положень ч.4 ст.174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2019 року на автомобілі марки «MERCEDES VITO» та «Fiat Qubo».

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

Цивільні позови у справі залишені без розгляду за заявами потерпілих.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 4396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) гривень 28 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2019 року на автомобілі марки «MERCEDES VITO» та «Fiat Qubo» скасувати.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «MERCEDES VITO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було передано на зберігання до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області повернути власнику ОСОБА_13 ;

- відеореєстратор у вигляді дзеркала заднього виду з автомобіля «MERCEDES VITO» разом з електронним носієм інформації флеш-картою «SD – CO 2 G» типу micro SD, який було передано на зберігання до камери речових доказів при СУ ГУ НП в Миколаївській області повернути власнику ОСОБА_13 ;

- автомобіль марки «Fiat Qubo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було передано на зберігання до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області повернути керівнику ПП «Орбіта» ОСОБА_3 ;

- оптичний диск марки «Nanotex» типу CD-R об`ємом 700 mb №07041814 з фотознімками місця ДТП залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя І.О.Догарєва