Рішення № 99405744, 06.09.2021, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1953/20

Провадження №2/713/40/21

РІШЕННЯ

іменем України

06.09.2021 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Осокіна А.Л., з участю секретаря судових засідань Поляк А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пустовіт Юрій Омелянович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про повернення коштів за депозитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пустовіт Ю.О., звернувся в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», про повернення коштів за депозитним договором.

У позові представник позивача вказував, що 26.08.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений депозитний договір №SAMDN01000719121940 (далі Договір) на суму 20000,00 Євро та відкрито особистий рахунок по вкладу №26306608728641. Цього ж дня позивачем внесено на вищевказаний рахунок готівкою 20000,00 Євро, про що свідчать дві копії квитанцій від 26.08.2021 року.

За умовами Договору за користування коштами позивача, відповідач зобов`язаний був сплачувати відсотки у розмірі 6,0% на рік, що становить 0,5% на місяць. Договір був укладений терміном на три місяці. Згідно п.3 Договору, якщо до закінчення терміну дії Договору позивач не звертався за припиненням Договору, його дія продовжувалася на наступний термін, на таких самих умовах.

З моменту укладання Договору позивач отримував відсотки за Договором до 2013 року, у якому виплата відсотків припинилася.

Не виплачуючи відсотки за депозитом банк порушив майнові права позивача - споживача банківських послуг.

Відповідно до п.3 Договору 12.09.2020 року він, адвокат Пустовіт Ю.О., діючи за вказівкою, від імені та в інтересах позивача, направив відповідачу заяву-вимогу про відмову від продовження терміну вкладу та про розірвання Договору з 14.09.2020 року. ОСОБА_1 вимагав негайно повернути депозитні кошти та відсотки за Договором на загальну суму 23600,00 Євро, з яких відсотки складали 3600,00 Євро. У заяві були зазначені банківські реквізити для перерахування суми депозиту та відсотків за ним.

Відповідач не виконав вимогу позивача, чим порушив його майнові права, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи вимоги ст.ст.526, 1060 ч.1, 3 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу депозитний вклад у сумі 20000,00 Євро.

Крім того, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу відсотки за Договором з розрахунку у розмірі 6,0% на рік, що становить 0,5% на місяць. Позивач має право розпочати нарахування відсотків з будь-якого моменту протягом всього періоду порушення його прав та вимагати їх стягнення. Таким чином з 26.12.2012 року по день розірвання Договору - 14.09.2020 року сума відсотків, нарахованих за Договором але не виплачених позивачу становить 9300,00 Євро.

Неналежне виконання умов договору є порушенням відповідачем грошових зобов`язань, що тягне за собою наслідки, визначені ст.625 ЦК України, а саме: сплати на користь позивача 3% за користування грошовими коштами у валюті депозиту, що відповідає правовим висновкам Великої Плати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.03.2019 року по справі №761/26393/16-ц та від 16.01.2019 року по справі №373/2054/16-ц.

Відповідач не виконує зобов`язання по виплаті відсотків за користування депозитними коштами за Договором, тому сума річних, нарахованих на суму невиплачених відсотків за Договором за період з 01.01.2013 року по день подання позову - 24.09.2020 року становить 1059,22 Євро.

Оскільки невиплата відсотків за Договором є порушенням його умов, то відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2019 року по справі №761/26293/16-ц та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 року по справі №757/42043/18-ц сума пені за період з 26.09.2019 року по 24.09.2020 року становить 2130438,58 грн.

Всього відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 2745407,88 грн та 30359,22 Євро.

Посилаючись на ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.526, 625, 1058-1065 ЦК України та у зв`язку з розірванням позивачем з 14.09.2020 року депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року просив стягнути з відповідача на користь позивача: 20000,00 Євро у повернення коштів банківського вкладу, внесених позивачем за вказаним депозитним договором; 9300,00 Євро - несплачених відсотків за вказаним депозитним договором; 1059,22 Євро - річних на суму несплачених відсотків за вказаним депозитним договором; 2745407,88 грн - пені за несплату відсотків за користування депозитом за вказаним депозитним договором, а всього 2745407,88 грн та 30359,22 Євро.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що є відомості в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Пустовіт Ю.О. заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підтримав відповідь на відзив на позов представника відповідача адвоката Бацей Т.М., у якій зазначив, що до відзиву не додано доказів повернення позивачу грошових коштів.

Посилання на справу №713/200/15-ц є безпідставним, оскільки позовна заява по вказаній справі була залишена без розгляду, отже позов вважається таким, що не був поданим. Зважаючи на зазначене, будь-які обставини по вказаній справі не вважаються встановленими судом і не можуть мати преюдиційне значення по справі, яка розглядається.

Твердження відповідача, що Договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року не вважається розірваним з 14.09.2020 року через відсутність волевиявлення особисто позивачем не може бути взяте до уваги, оскільки до вимоги про повернення коштів був доданий адвокатський ордер, в якому зазначалося, що права адвоката по представництву позивача не обмежені. А оскільки позивачем Договір розірвано з 14.09.2020 року, то не відповідає дійсності і твердження відповідача, що позивач отримував відсотки за Договором до дня його розірвання. Намір ОСОБА_1 розірвати Договір саме з 14.09.2020 року підтверджується змістом позову, за яким відкрито провадження.

Твердження відповідача, що обов`язок доведення неправомірності бездіяльності відповідача покладається на позивача не може бути взяте до уваги, оскільки у справах про захист прав споживачів обов`язок доказування покладається саме на боржника. Позивачем надано докази укладення договору і заявлено про не повернення йому депозитних коштів. Відповідач не заперечує факт укладення Договору та внесення коштів. Однак відповідач не надав доказів повернення коштів, отже не спростував твердження позивача про неповернення йому суми внесеного депозиту.

Твердження відповідача про безпідставність стягнення компенсаційних виплат, передбачених ст.625 ЦК України через відсутність всіх складових цивільно-правової відповідальності боржника не відповідають дійсності, оскільки вказаною статтею передбачена не відповідальність, як штрафна санкція, а компенсація невиконання грошового зобов`язання. Позивачем доведено і не спростовано відповідачем факт неповернення грошових коштів за Договором.

Посилання відповідача на відсутність його вини, як підставу для відмови у задоволенні позову, не може бути взяте до уваги у зв`язку з тим, що відповідачем не наведено наявність обставин та не подано доказів на їх підтвердження, які б доводили неможливість відповідача повернути позивачу грошові кошти за Договором. Отже причиною неповернення грошових коштів є саме відсутність волевиявлення відповідача, що доводить його вину. Крім того, відмову повернути грошові кошти відповідач підтвердив зазначеним у відзиві. Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року по справі №759/332/15-ц дійшов висновку, що для нарахування 3% річних та пені наявність вини банку є не обов`язковою.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строків давності для стягнення компенсаційних виплат, передбачених ст.625 ЦК України не може бути взяте до уваги у зв`язку з тим, що позивач має право на стягнення 3% річних від суми неповернутого депозиту з моменту порушення грошового зобов`язання (у даному випадку дата припинення виплати позивачу відсотків за Договором) до моменту його усунення. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року по справі №127/15672/16-ц. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 року по справі №758/7022/ 15-ц.

Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Підтримав відповідь на відзив на позов представника відповідача адвоката Данильченко О.О., у якій виклав ті ж доводи, що і у відповіді на відзив на позов представника відповідача адвоката Бацей Т.М. Також зазначив, що відповідач не заперечує, що: 26.08.2011 року між банком та позивачем був укладений депозитний договір №SAMDN01000719121940 на суму 20000,00 Євро та відкрито особистий рахунок по вкладу №26306608728641; в цей же день позивачем було внесено в касу відповідача для зарахування на вищезазначений рахунок готівкою 20000,00 Євро.

Однак, відповідач стверджує, що 02.03.2012 року позивач повністю отримав суму за Договором та відсотки нараховані станом на 02.03.2012 року.

Таке твердження вважає безпідставним, оскільки до відзиву не додано належних доказів повернення позивачу грошових коштів, оскільки виписка за депозитним рахунком є внутрішнім документом банку і не може бути взята до уваги, а оригіналу заяви на видачу вкладу до відзиву не додано.

Посилання відповідача на результати експертизи не може бути взяте до уваги, як безпідставне, у зв`язку з тим, що: відповідач порушив порядок направлення документів на експертизу, подавши їх не через суд, а безпосередньо експерту; з копій експертних висновків, доданих відповідачем до відзиву є очевидним, що експерт досліджував не оригінал касового документу за формою, встановленою НБУ, а лише реєстр заяв з ксерокопіями квитанцій.

Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Данильченко О.О. позов не визнала. Підтримала наданий відзив на позов, у якому зазначила, що АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

26.08.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000719121940 на суму 20000,00 Євро, з процентною ставкою 6,0 відсотків річних, строком на 3 місяці.

Кошти за вказаним депозитним договором було виплачено позивачу 02.03.2012 року на його вимогу з нарахованими відсотками у повному обсязі, що підтверджується випискою за депозитним рахунком та заявою на виплату вкладу.

Позивач отримував відсотки за депозитним договором щомісячно, таким чином відсотки на депозитному рахунку не накопичувались, що прослідковується у виписці.

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вижницького районного суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (справа №713/200/15-ц), про стягнення коштів за договорами банківського вкладу. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що банк відмовляється повернути йому грошові кошти за депозитами, у переліку яких був і спірний договір по даній справі.

За клопотанням позивача судом було витребувано від банку оригінали видаткових документів, які підтверджують виплату коштів та призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку Львівського НДІ №01 від 15.06.2016 року підпис від імені ОСОБА_1 , розташований в лінійці після слів «Підпис отримувача» на заяві на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року на суму 20002,93 Євро виконаний ОСОБА_1

ОСОБА_1 не погодився з вказаним висновком експерта, тому заявив клопотання про проведення повторної судово почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку повторної експертизи №1523-К, проведеної 25.10.2016 року Чернівецьким НДЕКЦ підпис від імені ОСОБА_1 в рядку «Підпис отримувача» на заяві на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року на суму 20002,93 Євро виконаний ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.12.2016 року за заявою ОСОБА_1 його позов залишено без розгляду.

Отже, ОСОБА_1 достеменно відомо, що кошти за депозитом ним отримано у повному обсязі, що підтверджується належними та допустимими доказами, однак останній не залишає надії отримати кошти повторно, при цьому намагається ввести в оману суд та зловживає своїми правами.

Заявляючи до стягнення пеню згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 подав розрахунок №4 суми пені на суму несплачених відсотків, згідно якого розрахунок пені зроблено з 24.09.2009 року по 24.09.2020 року. При цьому, у позові зазначається, що адвокатом Пустовітом Ю.О. 12.09.2020 року направлено (поштою) на адресу банку вимогу про повернення коштів за депозитом 14.09.2020 року.

Особисто позивач з такою заявою до банку не звертався. Заява-вимога про припинення дії договору, повернення суми депозиту та виконання зобов`язань за депозитним договором від 12.09.2020 року, підписана адвокатом Пустовітом Ю.О. не містить повноважень на подання таких заяв до банку. Наданий адвокатський ордер не встановлює для адвоката право на розірвання банківських договорів, а тому така вимога не може братися до уваги, як належна. Тому відраховувати строк для нарахування пені з дати вказаної заяви безпідставно.

Згідно виписки за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2005 року по 19.11.2014 року відсотки за депозитом нараховувались та виплачувались позивачу щомісячно до дати розірвання договору.

Згідно заяви на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року за договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року ОСОБА_1 було видано грошові кошти у сумі 20002,93 Євро. Вказана сума складається з суми депозиту та нарахованих відсотків за останній місяць.

Тому вважають вимогу про стягнення відсотків безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Зазначила, що для застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України у частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, слід довести всі складові цивільно-правової відповідальності боржника. При цьому обов`язок доказування покладається виключно на кредитора.

Відповідно до ст.614 ЦК України притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб`єкт та об`єкт правопорушення, а також суб`єктивна та об`єктивна сторони. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільний кодекс прямо не надає визначення вини, підкреслюючи лише, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Звідси можна надати визначення вини як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У даному випадку відсутнє порушення Банком прав позивача, а тому вимога щодо стягнення пені за ст.625 ЦК України є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також позивачем пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим вважають за необхідне застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.

Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення коштів за депозитним договором.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Данильченко О.О. позов не визнала. Підтримала відзив на позов, у якому зазначила ті ж доводи, що і представник відповідача адвокат Бацей Т.М. у своєму відзиві на позов.

Крім того зазначила, що АТ КБ «ПриватБанк» виконав зобов`язання за депозитним договором у повному обсязі, а саме, прийняв кошти за договором, здійснював нарахування та виплату відсотків та повернув вклад на вимогу клієнта про його повернення.

Підтримала заперечення на відповідь на відзив на позов, у яких зазначила, що оцінка наданих доказів на їх належність та допустимість є виключно прерогативою суду, тому посилання представника позивача, що надані відповідачем виписка по рахунку та квитанція про виплату коштів є неналежними доказами повернення вкладу не ґрунтується на нормах діючого законодавства і є безпідставними.

Під час проведення почеркознавчих експертиз експертами Львівського НДІСЕ та Чернівецького НДЕКЦ досліджувалися підписи на оригіналах заяв про видачу готівки.

Посилання представника позивача на правомірність поданої ним заяви про повернення вкладу з наданням адвокатського ордеру є безпідставним, оскільки надання особою права на розпорядження банківським рахунком підтверджується виключно нотаріальною довіреністю із зазначенням в ній повноважень представника та номеру рахунків, доступ до яких надається повіреному.

Жодних довіреностей на представництво інтересів ОСОБА_1 , які б свідчили про надання ОСОБА_2 повноважень щодо розірвання договору банківського вкладу ним до заяви не додано, а тому твердження про те, що ним подане заяву про розірвання договору, яка не задоволена відповідачем, є безпідставними.

Наданий із заявою адвокатський ордер не є тим документом, який дозволяє особі отримати доступ до банківського рахунку.

Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення коштів за депозитним договором.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року залишено без розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування матеріалів цивільної справи №713/200/15-ц за необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши представника позивачки адвоката Пустовіта Ю.О., представників відповідача адвокатів Бацей Т.М., Данильченко О.О., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про:

стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_1 : 20000,00 Євро у повернення коштів банківського вкладу, внесених позивачем за вказаним депозитним договором; 9300,00 Євро - несплачених відсотків за вказаним депозитним договором; 1059,22 Євро - річних на суму несплачених відсотків за вказаним депозитним договором; 2745407,88 грн - пені за несплату відсотків за користування депозитом за вказаним депозитним договором, а всього 2745407,88 грн та 30359,22 Євро, у зв`язку з розірванням позивачем з 14.09.2020 року депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року та неповерненням АТ КБ «ПриватБанк» коштів за ним.

На підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Пустовітом Ю.О. надано такі докази:

- копію заяви №SAMDN01000719121940 на оформлення вкладу Стандарт із щомісячною виплатою % від 26.08.2011 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , який діє на підставі особистого волевиявлення, просить оформити в ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу - 20000,00 Євро; строк вкладу - 3 місяці по 26.11.2011 року включно; процентна ставка на дату укладення вкладу - 6,0 % річних; період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць; мінімальний строк вкладу - 3 місяці; особистий рахунок по вкладу - 26306608728641.

Пам`ятка для клієнта:

1. Виплата суми нарахованих процентів здійснюється щомісячно.

2. Прийом додаткових внесків на вклад не проводиться. У випадку вимоги клієнтом частини вкладу обов`язки сторін за вкладом припиняються і вклад повертається клієнту, а на суму, що залишилася за бажанням клієнта оформляється новий вклад.

3. У разі, якщо після закінчення терміну вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, вказаний у заяві. Строк вкладу продовжується неодноразово без появи клієнта в банк.

4. При продовженні терміну вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє у банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладання додаткових угод.

5. Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконаних робіт), а також з Тарифами банку, які були представлені для ознайомлення в письмовому вигляд. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про послуги ПриватБанку. Я висловлюю згоду з тим, що дана Угода разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг (виконання робіт), а також Тарифи банка, представлені на сайті www.privatbank.ua.

6. Підтверджую, що відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_2 не буде мною використовуватися у підприємницькій або незалежній професійній діяльності.».

Один екземпляр заяви отримав особисто. Ідентифікаційні дані підтверджую.

Наявні підписи у графі «Заяву оформив (підпис)» та у графі «Клієнт»;

- копію висновку експерта №1970-К від 07.12.2017 року по кримінальному провадженню №12014260000000204 від 25.03.2014 року, з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 в графі: «Заяву оформив (підпис)» у заяві №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року виконані ОСОБА_3 ;

- копію квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» з відтиском штампу банку за 26.08.2011 року, зміст якого встановити неможливо;

- заяву-вимогу про припинення дії договору, повернення суми депозиту та виконання зобов`язань за депозитним договором від 12.09.2020 року, адресовану АТ КБ «ПриватБанк», у якій представник позивача адвокат Пустовіт Ю.О. зазначав зокрема, що з метою забезпечення майнових прав та законних інтересів заявника, у відповідності до ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.1058-1065 ЦК України, заявляє, що договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року вважається розірваним з 14.09.2020 року, у зв`язку з чим вимагає повернути ОСОБА_1 у термін до 21.09.2020 року депозитний вклад за договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року в сумі 20000,00 Євро та 3600,00 Євро відсотків за договором за період з жовтня 2017 року по вересень 2020 року включно, згідно з розрахунком №1 до цієї заяви. Зазначені банківські реквізити для перерахування коштів. До заяви додано: Копію паспорта та довідки про РНОКПП заявника. Адвокатський ордер на представника заявника. Витяг з реєстру адвокатів. Копію договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року. Розрахунок №1. Заява підписана представником заявника адвокатом Пустовітом Ю.О.;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №19-02-18 від 10.09.2020 року у АТ КБ «ПриватБанк»;

- розрахунок №1 суми відсотків за договором станом на 11.09.2020 року (договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року), згідно якого сума відсотків за період з 26.09.2017 року по 25.09.2020 року становить 3600,00 Євро;

- копію опису вкладення у цінний лист на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та накладної №5800109174127, згідно яких 14.09.2020 року адвокат Пустовіт Ю.О. надіслав на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву-вимогу від 12.09.2020 року із зазначеними у ній додатками;

- розрахунок №1 суми відсотків за договором станом на 24.09.2020 року (договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року), згідно якого сума відсотків за період з 26.12.2012 року по 14.09.2020 року становить 9300,00 Євро;

- розрахунок №2 суми 3% річних на суму невиплачених відсотків станом на 24.09.2020 року (договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року), згідно якого за період з 01.01.2013 року по 24.09.2020 року сума 3% річних на суму несплачених відсотків становить 1059,22 Євро;

- розрахунок №3 суми пені на суму несплачених відсотків станом на 24.09.2020 року (договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року), згідно якого за період з 24.09.2019 року по 25.09.2020 року сума пені за несплату відсотків становить 2745407,88 грн;

- розрахунок №4 загальний суми вимоги станом на 34.09.2020 року (договір №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року), згідно якого: сума неповернутого депозиту – 20000,00 Євро; розрахунок №1 - сума несплачених відсотків – 9300,00 Євро; розрахунок №2 – сума річних на суму несплачених відсотків – 1059,22 Євро; розрахунок №4 – сума пені за несплату відсотків – 2745407,88 грн, загальна сума вимог – 2745407,88 грн та 30359,22 Євро.

Представники відповідача визнали факт укладення 26.08.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 депозитного договору №SAMDN01000719121940 та внесення ним вкладу у сумі 20000,00 Євро.

Проте представники відповідача не визнають доводи позивача та його представника про неповернення суми вкладу та нарахованих відсотків, і на спростування позовних вимог та на підтвердження заперечень проти позову представник відповідача Данильченко О.О. надала такі докази:

- копію заяви на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року, на якій наявні наступні реквізити: Дата: 02.03.2012 року; Платник: ОСОБА_1 ; Код платника: НОМЕР_3 ; Банк платника: (відсутній); Код банку платника: (відсутній); Отримувач: ОСОБА_1 ; Код отримувача: 1505903558; Банк отримувача: Чернів. Ф. ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернівці; Дебет рахунку: 26306608728641; Сума цифрами: 20002,93 ЕUR; Сума прописом: двадцять тисяч два євро 93 цен; Зміст операції: видача з вкладу договор SAMDN01000719121940; Пред`явлений документ: паспорт НОМЕР_4 , виданий Вижницьким РВ УМВС 1998 року; Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Адреса: 59210, Чернівецька, Вашківці, вул. Соборна, 9/1; Підпис отримувача: наявний підпис; ПІБ: ОСОБА_1 ; Підпис касира: відсутній підпис;

- копію виписки по рахунку (основній картці) ОСОБА_1 НОМЕР_1 за період з 01.11.2005 року по 19.11.2014 року, з якого вбачається, що 26.08.2011 року на рахунок надійшли кошти в сумі 20000,00 Євро, а 02.03.2012 року знято кошти в сумі 20002,93 Євро. За період з 27.08.2011 року по 01.03.2012 року щомісячно нараховувалися відсотки за депозитним договором № НОМЕР_5 , які починаючи з 05.11.2008 року щомісячно знімалися ним з рахунку. Загальна сума нарахованих та виплачених відсотків за вказаний період становить 629,00 Євро;

- копію довідки АТ КБ «ПриватБанк» №1956139 від 26.11.2014 року, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_6 у Євро, який закрито 02.03.2012 року;

- копію висновку №01 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №713/200/15-ц, проведеної судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Качмар Т.В., з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований в лінійці після слів «Підпис отримувача» на заяві на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року на суму 20002,93 Євро – виконаний ОСОБА_1 ;

- копію висновку №1523-К повторної судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №713/200/15-ц, проведеної судовим експертом Чернівецького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Герцаном Ю.В., з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку «Підпис отримувача» на заяві на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року на суму 20002,93 Євро – виконаний ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги суд застосовує норми права в редакції, чинній на 26.08.2011 року (час виникнення спірних правовідносин).

У статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У статті 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» надано визначення, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року по справі №6-352цс16.

Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2 ст.1068 ЦК України).

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до ст.1064 ЦК України, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк.

Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 06.06.2012 року по справі №6-17цс12 та від 29.10.2014 року по справі №6-118цс14.

У статті 1060 ЦК України закріплено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно чч.1, 4-6 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

У главі 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 закріплений «Порядок повернення банками грошових коштів і банківських металів та сплата процентів за договорами банківського вкладу», який повністю відповідає викладеним вище нормам ЦК України.

Глава 1 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528 містить загальні вимоги до оформлення касових документів, а зокрема:

«1.1. До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема заява на видачу готівки (додаток 10).

1.2. Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Зразки касових документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу готівкою, визначаються відповідною платіжною системою.

1.3. Касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

У грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка, незалежно від суми, за винятком реалізації пам`ятних та інвестиційних монет, мають зазначатися дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, найменування документа, серія, номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала.

Крім обов`язкових, касові документи можуть містити й додаткові реквізити, потрібні для здійснення окремих касових операцій, визначених банком.

Реквізити в усіх касових документах заповнюються згідно з правилами, зазначеними в додатку 16 до цієї Інструкції.

1.7. Друкується така кількість примірників касових документів, крім грошового чека, яка потрібна для учасників розрахунків.».

У главі 3 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» зазначеної Інструкції визначено порядок видачі готівки, а зокрема передбачено:

«3.2. Банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти за такими видатковими касовими документами, зокрема за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, інше).

3.5. Банк (філія, відділення) перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє таке: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред`явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - відповідність оформлення довіреності на отримання готівки вимогам законодавства України; наявність підпису отримувача.

3.13. Банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення видачі готівки один примірник видаткового касового документа (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, інше). Видатковий касовий документ, крім реквізитів, передбачених пунктом 1.3 глави 1 цього розділу, має містити відбиток печатки (штампа) банку (філії, відділення).».

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно чч.1 та 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України закріплено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг, страхування тощо.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

А у статті 78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих позивачем та його представником і безпосередньо досліджених у судовому засіданні письмових доказів Судом установлено, що:

26.08.2011 року між відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір №SAMDN01000719121940 на оформлення вкладу Стандарт із щомісячною виплатою %, умовами якого передбачено: сума вкладу - 20000,00 Євро; строк вкладу - 3 місяці по 26.11.2011 року включно; процентна ставка на дату укладення вкладу - 6,0 % річних; період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць; мінімальний строк вкладу - 3 місяці; особистий рахунок по вкладу – 26306608728641;

26.08.2011 року позивачем внесено кошти для зарахування на особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_2 у сумі 20000,00 Євро, на підтвердження чого банком видано квитанцію.

Факт укладення 26.08.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 депозитного договору №SAMDN01000719121940 та внесення ним вкладу у сумі 20000,00 Євро визнали представники відповідача.

Тобто судом установлено, що з 26.08.2011 року на 3 місяці між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» виникли зобов`язальні правовідносини, за якими вкладник ОСОБА_1 став кредитором і у нього виникло право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а АТ КБ «ПриватБанк» - боржником, у якого з`явилися обов`язки виплачувати вкладникові внесену суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених депозитним договором №SAMDN01000719121940.

З наданих представником відповідача ОСОБА_4 та безпосередньо досліджених у судовому засіданні письмових доказів Судом установлено, що:

26.08.2011 року на особистий рахунок позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надійшли кошти за депозитним договором №SAMDN01000719121940 в сумі 20000,00 Євро;

починаючи з першого робочого дня, наступного за днем надходження грошових коштів в Банк до 01.03.2012 року АТ КБ «ПриватБанк» щомісячно нараховувало відсотки за депозитним договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року, які починаючи з 05.10.2011 року щомісячно знімалися позивачем з особистого рахунку № НОМЕР_2 ;

загальна сума нарахованих банком та виплачених позивачу відсотків за період з 27.08.20111 року по 01.03.2012 року становить 629,00 Євро;

02.03.2012 року відповідач повернув позивачу на його вимогу вклад за депозитним договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року у сумі 20000,00 Євро та нараховані відсотки станом на 02.03.2012 року у розмірі 2,93 Євро, а всього 20002,93 Євро, на підтвердження чого надав заяву на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року.

Тобто судом установлено, що з 26.08.2011 року до 02.03.2012 року - протягом дії депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» належно виконав свої обов`язки по нарахуванню та виплаті позивачу ОСОБА_1 відсотків на суму вкладу в загальному розмірі 629,00 Євро, а 02.03.2012 року – по виплаті вкладникові на його вимогу внесеної ним суми вкладу у розмірі 20000,00 Євро та нарахованих станом на 02.03.2012 року відсотків у розмірі 2,93 Євро, а всього 20002,93 Євро.

Враховуючи наведені норми права, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставини, Суд дійшов висновку, що з виплатою 02.03.2012 року відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» позивачу ОСОБА_1 всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року, його дія припинилася.

Тобто зобов`язальні правовідносини між боржником – АТ КБ «ПриватБанк» та кредитором – ОСОБА_1 , які виникли на підставі депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року, припинилися 02.03.2012 року виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, а зокрема на доведення факту невиконання АТ КБ «ПриватБанк» умов депозитного договору №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року та неповернення позивачу суми вкладу та відсотків за ним, ні позивачем, ні його представником суду не надано.

Тому Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» коштів за депозитним договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року в сумі 2745407,88 грн та 30359,22 Євро – безпідставні та задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не надано доказів повернення позивачу грошових коштів Суд визнає неспроможними, оскільки:

представником відповідача надано копію заяви на видачу готівки №1 від 02.03.2012 року, оригінал якої досліджувався судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Качмар Т.В. та судовим експертом Чернівецького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Герцаном Ю.В. під час проведення судово-почеркознавчої та повторної судово-почеркознавчої експертиз по цивільній справі Вижницького районного суду №713/200/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», про стягнення грошових сум за депозитним договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року;

зазначена заява містить всі обов`язкові реквізити, визначені пунктом 1.3 Глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528, а саме: найменування банку, який здійснює касову операцію – АТ КБ «ПриватБанк», дату здійснення операції – 02.03.2012 року, зазначення платника та отримувача – ОСОБА_1 , суму касової операції – 20002,93 Євро, призначення платежу - видача вкладу по договору SAMDN01000719121940, підпис отримувача – ОСОБА_1 .

Представник позивача адвокат Пустовіт Ю.О. стверджує, що звертаючись 14.09.2020 року в інтересах позивача із заявою-вимогою про припинення дії договору, повернення суми депозиту та виконання зобов`язань за депозитним договором від 12.09.2020 року, він діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, а отже мав повноваження на розірвання договору банківського вкладу.

Однак такі доводи Суд визнає неспроможними, оскільки пунктом 9-2 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року №56), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за №1172/8493 передбачено, що розпорядження рахунками фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Доказів надання власником рахунку ОСОБА_1 розпорядження або доручення на підставі засвідченої нотаріально довіреності на розпорядження рахунком представником позивача суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі наведеного, ст.ст.15, 16, 203, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 633, 638, 1058-1061, 1064 ЦК України, ст.ст.2, 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 16, 19, 51, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за депозитним договором №SAMDN01000719121940 від 26.08.2011 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, інд. 49094, код ЄДРПОУ: 14360570.

Повний текст рішення складено 07.09.2021р.

Суддя А. Л. Осокін